Українська академія лідерства в Полтаві: розвиваючи себе – змінювати Україну. ФОТО

1. >
2. Освіта >
3. Українська академія лідерства в Полтаві: розвиваючи себе – змінювати Україну. ФОТО

Фото – зі сторінки УАЛ Полтава в соцмережі

Неформальна освіта для неформатної молоді – Українська академія лідерства об’єднує тих, хто прагне самовдосконалення й розвитку, і дає інструменти для цих змін у собі та суспільстві.

УАЛ заснували чотири роки тому за прикладом ізраїльських мехін*. За цей час з’явилися осередки в Києві, Львові, Харкові, Чернівцях і Миколаєві. Три роки тому почав діяти осередок і на Полтавщині. Із вересня 2018-го академія облаштувалася в самій Полтаві.

Про особливості навчання, що може студент після випуску, чим ментор відрізняється від учителя, чому уалівці обирають для життя Україну – дізнавалися в полтавському осередку Української академії лідерства.

Готовність у звичайному житті бути зібраним і не зупинятися

Днями випускником Української академії лідерства в Полтаві стане ще 41 студент. За три роки – три випуски, а отже, 120 хлопців і дівчат, які завершили своє навчання саме в цьому осередку.

– Ми були в Олефірівці біля Великих Сорочинців, а потім переїхали ближче до обласного центру, у Полтавський район. І ось нарешті у середині вересня 2018 року оселилися в Полтаві, – розповідає Оксана Ажнюк, менторка з інтелектуального розвитку.

Зараз академія розташовується в просторому будинку на провулку Рибальському. Тут раніше був ресторан. Зараз же приміщення частково перепланували, відремонтували. На двох поверхах розташовані кімнати студентів, кухня і їдальня, навчальні аудиторії, спортзал, кімната для відпочинку. Тобто все для того, щоб в одному приміщенні студенти і жили, і навчалися.

Такі умови – це і плюс, і своєрідний виклик для тих, хто вирішив стати студентом УАЛ. В академії навчається молодь віком від 16 до 20 років. Для багатьох – це перший досвід жити далеко від дому.

– Позиція академії така, щоб давати студентам можливість пізнавати Україну. Тому переважно в Полтаві – студенти із заходу, півдня. Минулого року було 15-20 студентів із Львівської та Івано-Франківської областей. Зараз представлені і південь, і схід, і захід. Тут – одна студентка з Полтави, ще кілька студентів з Полтави навчаються в Києві та інших осередках УАЛ. Цікаво, що коли проходиш відбір, не знаєш у якому осередку навчатимешся, – зазначає Оксана Ажнюк.

Загалом курс триває 10 місяців. Програма доволі насичена, і це не тільки про кількість занять чи заходів, а й про часові рамки: шість днів на тиждень із 7-ї до 22-ї години.

Чотири дні на два місяці студенти мають, щоб з’їздити додому.

Велика інтенсивність, за словами студентів, – має свої плюси і мінуси.

– Проблема – це велика інтенсивність. У нас мало відпочинку і не вистачає часу розслабитися, перевести дух. З іншого боку це добре, бо ти тренуєшся в звичайному житті бути готовим не зупинятися. Це складно, але приносить велике задоволення, – розповідає Катерина Босяченко, студентка УАЛ. – Постійно живучи в ритмі УАЛ, ти віддаляєшся від формальної освіти, перебуваєш в інформаційній бульбашці. Важливо виходити за її межі, спілкуватися з людьми, як у них все відбувається, бо потім важко зрозуміти хід їхніх думок. Але нас тут навчають бути лідерами думок, створювати своє ком’юніті, а не просто скаржитися, що все не так і нічого з цим не робити.

Студенти вивчають Україну і їздять за кордон, але після навчання в академії хочуть залишитися саме в Україні

Якщо коротко описати, то в академії готують саме тих, хто готовий узяти на себе відповідальність за зміни – як у громаді свого села чи міста, так і в громадянському суспільстві всієї країни.

Студент Тарас Стефурак із міста Городенка Івано-Франківської області говорить:

– В основу академії покладено сім цінностей: «Будь справжнім, будь вільним, будь другом, будь мудрим, будь творчим, будь, бо ми – Україна». Ці цінності ми намагаємося втілювати всі ці місяці, щоб потім пронести через своє життя і якось впливати на Україну.

Від 18-річних не очікують, що вони одразу ж кардинально змінять Україну і збудують громадянське суспільство, проте вони є основою цього суспільства – активні й готові брати на себе відповідальність. Для цих молодих людей, за словами менторів академії, під силу багато, адже для них немає межі того, що вони можуть.

У студентів, які 10 місяців живуть у ритмі та за програмою Української академії лідерства, стає звичкою творити зміни. І більшість хоче залишитися саме в Україні. Це не є наслідком так званої «пропаганди», а результатом того, як збудована програма УАЛ загалом.

Передовсім в академії переконані, що треба досліджувати свою країну. Протягом 10 місяців здійснюють кілька експедицій.

Починається це з дослідження регіону, де розташований осередок УАЛ, щоб зрозуміти, хто ці люди, що їх цікавить, які тут ремесла, який бізнес. Надалі обирають ще кілька областей, цікавих на думку студентів і менторів.

– У них залишається своє середовище і купа контактів з усієї України, а головне – бажання творити і змінювати, працювати не тільки на роботі, а робити своє. Кожен із них хоче мати свою справу, проект, щоб змінити щось в Україні. Більшість студентів ідуть в академію з думкою, що потім поїдуть навчатися за кордон і, ймовірно, не повернуться. Після навчання тут, коли спілкуються з людьми, які живуть в Україні і створюють тут класні речі на місцях, отримують від цього задоволення, не скиглять, що довкола зрада, то студенти змінюють думку. Більшість вже говорить про те, щоб поїхати повчитися на кілька років і повернутися в Україну, творити у власній країні.

Тарас Стефурак запевняє, що він хоче навчатися й жити тільки в Україні.

– Хотів би навчатися в Україні. Хочу вступати на інженера-конструктора. Досвід, який я здобув в академії, поширюватиму за її межами. Хочу продовжувати займатися проектною діяльністю, намагатися впливати на громаду, як ми це робимо в академії.

Проте студенти УАЛ отримують можливість не тільки краще познайомитися з країною, а якій живуть, а й побувати за кордоном. За роки існування Академії уалівці побували у Франції, Бельгії, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Чехії, Італії, Швейцарії. Обирають цікаві країни, які вже чогось досягли або зараз на шляху досягнення демократії та державотворення.

– Оскільки Українська академія лідерства створена за прикладом ізраїльських «мехін», то велика експедиція відбувається саме до Ізраїлю. Ми дивимося, як цей народ зміг, вивчаємо їхню історію. Довго готуємося до цієї експедиції, вивчаємо культуру, знайомимося з політичною ситуацією. Тобто студенти їдуть готовими, щоб провести цю експедицію не просто як туристичний тур, а дослідити країну та її досвід, – пояснює Оксана Ажнюк.

Друга масштабна експедиція – до Європейського Союзу – відбувається навесні. Починається, зазвичай, із «Аушвіца» поблизу польського Освенцима, де більшість студентів вперше бачить концтабори.

Потім їдуть в Брюссель, серце Євросоюзу, де зустрічаються з високопосадовцями.

– Цьогоріч вдруге зустрічалися із Дональдом Туском. Для наших студентів значний досвід зустрітися не просто з топ-людьми не тільки в Україні, а й у Європі. Потім роз’їжджаємося кожен осередок в окрему країну. Цю експедицію вже планують самі студенти. Дослідження так само відбувається в трьох напрямках: підприємства, освіта, безпека тощо. Цього року наш осередок був у Словаччині. Організовували поїздку група студентів на чолі з ментором, але самі пишуть листи, вчаться реальній комунікації, – розповідає менторка УАЛу.

Протягом навчання виникає стільки ідей і проектів, що реалізувати всі неможливо

Програма Української академії лідерства уніфікована. Але кожен осередок має свою особливість.

– Програма на 80% збігається в усіх осередках. Відмінність полягає в тому, що в кожному регіоні проводять зустрічі, реалізують проекти, цікаві саме для цього регіону. От у Полтаві, наприклад, ми проводимо значну роботу зі школярами у напрямку фізичного розвитку, бо в Полтаві це цікаво, і нам це цікаво.

Протягом усього навчання студенти вчаться реалізовувати власні проекти, які впливають на громаду міста, де розташований осередок УАЛ.

Це перші кроки і досвід на майбутнє.

Полтавцям, до речі, чимало проектів, ініційованих та втілених студентами Української академії лідерства, знайомі. Наприклад, взимку кілька сотень мешканців міста бігали на благодійному забігу в межах великого проекту «Миколай у місті».

Навесні долучались до проекту «Полтавська писаночка» – точки з експрес-розписом писанок були розташовані в різних точках по місту.

А днями в Полтаві відбувся масштабний фестиваль здорового життя «Здоров», якому передувало встановлення рекорду України з безперервного бігу.

Проте в УАЛ втілюють не тільки проекти, розраховані на залучення широкої аудиторії, а й спрямовані започаткувати важливі зміни в тій чи тій галузі суспільного життя.

Один із таких – проект для вчителів загальноосвітніх шкіл, під час якого навчали надання першої домедичної допомоги. Спочатку привозили спеціалістів, які навчали студентів, а ті, своєю чергою, – вчителів із різних куточків Полтавщини.

– Нам важливо не тільки змінювати освіту для 40 студентів УАЛ, а й змінювати ставлення до освіти в освітян, – зазначає Мар’яна Дроняк, менторка з комунікацій та емоційного розвитку. – Робимо постійно відкриті лекції й зустрічі. Лектори, які приїжджають, надто цікаві, щоб не дати можливість полтавцям прийти послухати й поспілкуватися з ними – Ярослав Грицак, Павло Шеремета, Ярослава Джонсон, Валерій Пекар. Аби більше розказати полтавцям про себе, уалівці проводять вечірки БУМ. На них запрошують передовсім лідерів шкільного самоврядування, проводять для них лекції, активності – показують альтернативну освіту. У нас є кілька блоків, на яких ми зосереджуємося, – робота з вчителями і учнями, здоровий спосіб життя, національна ідентичність. Але студенти самі придумують проекти. Їх настільки багато, що доводиться обирати, які реалізувати.

Наприклад, двоє студентів УАЛ, які волонтерили в Центрі адаптації безпритульних та осіб, звільнених із місць позбавлення волі благодійної організації «Світло надії». У них виникла ідея показати історії підопічних Центру й організували фотовиставку.

Інші студенти самі придумали й організували низку зустрічей із місцевими підприємцями, на яких вони розповідали історії успіху в своїх галузях. Проект отримав назву «Засновник».

Переважно випускники УАЛ не зникають із громадського життя. Наприклад, випускник харківського осередку, який сам родом з Полтавщини, реалізовує проект у себе в громаді. Крім того, координує всеукраїнський проект «Державотворець», в якому беруть участь школярі, які хочуть пройти стажування в державних службах.

Ментор – наставник і приклад

На кожному етапі навчання студентів курують ментори Укаїнської академії лідерства.

Ментора складно назвати суто вчителем. Це швидше наставник, який на власному прикладі і досвіді допомагає студенту.

– Ми працюємо в кількох галузях. Наприклад, я відповідаю за програму й організовую весь навчальний процес і водночас є ментором. У мене 11 студентів, розвиток яких я відслідковую, направляю їх на те, як і куди їм краще рухатися, проводжу індивідуальні бесіди, – пояснює Оксана Ажнюк.

Мар’яна Дроняк зазначає, що курсів менторства немає, хоча є своя підготовка, відповідно до програми УАЛ:

– Єдине, що нас відрізняє від цих 40 студентів – наш досвід. Бо ми лише на кілька років старші за них, але ми вже навчались, здобули освіту, в багатьох було по кілька робіт, проектів. І ми можемо допомогти їм порадами, досвідом, підтримкою, допомогти з усіма ідеями, які є в них у голові. Тому ми і не вчителі, і не сестри чи батьки, тут дуже складне визначення, ближче до наставника.

– Кожен із нас мав успіх у свої певній роботі, тому ми можемо навчити їх з професійної точки зору, але водночас намагаємося їх бути лідерами і брати на себе відповідальність, адекватно реагувати, коли щось не вдається. Їх 40, вони всі різні, переконані, в тому, що вони класні, а це так і є, амбітні. Налагодити їхнє життя тут, щоб вони тут жили і розвивалися – це саме про менторство, бо це знайти індивідуальний підхід до кожного, – додає її колега Оксана Ажнюк.

Ментор не вказує, що потрібно робити і як саме робити. Тут немає аргументації будь-чого «Бо ми так сказали», кожне рішення пояснюють.

Команда менторів в осередку також на власному прикладі показує, що таке спільна робота, зауважуючи, що справжнього успіху людина досягає саме в роботі в команді.

Під час вступу не вимагають результати ЗНО, а по завершенню немає екзаменів

– Основний результат навчання визначаємо ми, як ментори. Фіксуємо, які вони були на початку й наприкінці навчання: скільки проектів реалізували, їхній досвід роботи зі студентського самоврядування в осередку, їхні плани, думки й візії та те, як вони їх можуть сформулювати, – говорить про підсумок навчання Оксана Ажнюк.

Оскільки освіта в Українській академії лідерства є неформальною, то протягом навчання немає контрольних робіт чи екзаменів.

– Для нас важливо не нагадувати школу. Ми не вимагаємо від них результати ЗНО, для нас важливе прагнення людини рости й розвиватися, – говорить Мар’яна Дроняк.

Підсумком навчання в осередку є великий проект, який студенти реалізують усі разом наприкінці курсу. Таким, наприклад, став фестиваль здорового життя «Здоров».

Уалівець Тарас Стефурак запевняє – ці 10 місяців дали йому унікальний досвід:

– Вважаю, що дуже змінився. По-перше, здобув величезний досвід для себе. Багато речей в академії зробив вперше. Наприклад, познайомився з волонтерством. Адже я з маленького містечка, й у нас це мало поширено. День на тиждень ми волонтеримо, і це може бути різна робота: вигулюємо собак, працюємо з дітьми з інвалідністю, розмальовували стіни у хірургічному відділенні дитячої лікарні, плели сітки для бійців на фронт.

Катерина Босяченко також відзначає:

– Коли вперше почула про УАЛ, одразу подумала, що це точно для мене, як я хочу провести свій рік. Адже я точно не хотіла присвячувати життя одній професії, хотілося розвитку. Але я не знала, як це зробити. Не знала, як займатися громадською діяльністю у звичайному університеті, де поглинає рутина. Поки не знаю, чим хочу займатися. В академії говорять: «Ти пізнаєш себе». Але тут виникає ще більше питань до себе. Точно знаю, що хочу привносити в Україну хороші цінності, навчати. Можливо, навчатиму дітей, можливо, це буде проектний менеджмент.

В академії розшукують диваків

Українська академія лідерства саме для тих, хто прагне більшого, але в тому середовищі, в якому перебуває зара,з не знає, як цього досягти.

– Ми шукаємо ось таких «диваків», а вони є в кожному містечку, в кожному селі, школі, які не хочуть, щоб їх засмоктала система, вимагають більшого. Ось ми їх збираємо разом, бо в такому колективі легше розвиватися, вони більше вірять у себе і роблять речі, які в рідному селі могли б затюкати, – говорить Мар’яна Дроняк.

Отож УАЛ – альтернативна освіта для випускників шкіл, молоді від 16 до 20 років. Аби стати студентом академії, потрібно пройти чотири етапи відбору:

Перший. Студент-аплікант заповнює анкету на сайті.

Другий. Виконати відеозавдання.

Третій. Регіональний відбір. Аплікант отримує запрошення в осередок УАЛ, де кандидати проводять цілий день, виконуючи завдання, проходять співбесіду.

Четвертий. Національний відбір, який проводять у трьох містах – Миколаєві, Чернівцях і у Львові. Там майбутніх студентів відбирають з-поміж 150-200 кандидатів.

Загалом на одне місце в академії припадає 17 заявок.

Коли проходиш відбір – не знаєш, в якому саме осередку навчатимешся. Але намагаються зробити так, щоб сам відбір студенти проходили все ж ближче до дому: якщо він із Івано-Франківщини, то на відбір його запросять до Львова.

Після вступу студент сплачує лише благодійний внесок у розмірі 5 тисяч гривень. Навчання, проживання, харчування, поїздки по Україні та за кордон – за рахунок стипендії.

Довідка:

*Мехіна (неформальна освіта) – це автономна одиниця спеціалізованих навчальних закладів ціннісної неформальної освіти та довійськової підготовки в Ізраїлі.

Автор: Ольга Матвієнко