Біженки з України організували в Нідерландах школу для українських дітей. ФОТО

1. >
2. Освіта >
3. Біженки з України організували в Нідерландах школу для українських дітей. ФОТО

Оксана Олійник жила і працювала в Христанівці на Полтавщині. Однак війна змусила покинути рідну домівку та шукати прихистку за кордоном. Нині вона разом з іншими жінками з України організувала навчання для українських дітлахів, котрі змушені були через війну виїхати і опинились в Нідерландах.

Про те, як живеться українцям і як організували навчальний заклад у Дордрехті, вона розповіла на своїй сторінці у «Фейсбуці»:

– Я давно не писала, що мала відчуття, що поза тим, що в новинах, все інше не має сенсу. Але від кількох вже почула, що все ж варто розказати свою історію. В першу годину війни ми виїхали з нашого села до Львова всією сім’єю. Вже 11 березня я з дітьми (Орест залишився у Львові) була в Нідерландах, де ми і живемо зараз в гуртожитку, облаштованому міською радою Дордрехта для українців. В більшості кімнат люди живуть по 2-3 сім'ї, нас годують тричі на день (і годують добре).
Але це тільки вступ до того, щоб повідомити, що ми фактично за 2 тижні зробили неможливе: ми запустили українську середню школу в Дордрехті. Справа в тому, що в нідерландській системі освіти початкова (4-11 років) і середня школа (12-17 років) – це дві окремі галактики.

За словами Оксани, оскільки молодші діти легше і швидше схоплюють мову, то вони йдуть у міжнародну школу, де вчаться діти із понад 40 країн, які не говорять нідерландською.

– Їхнє завдання – допомогти за 40 тижнів опанувати мову на такому рівні, який дозволить ходити у звичайну школу. В такій школі зараз вчаться мої діти. Тут за законом відвідування школи є обов’язковим. Зазвичай дітей 12-17 років без знання мови записують в ISK - міжнародну середню школу, в якій дитина може залишатися протягом двох років. Її завдання – інтегрувати підлітків у звичайну систему освіти, і що більш для них важливо – в суспільство, але в менш інтенсивному темпі, – зауважує Оксана Олійник.

Як говорить Оксана, українські підлітки, які втікають від війни – це особлива група.

– Абсолютна більшість (не хочу гучно казати «всі», бо є такі, яким просто немає куди повертатися) хоче додому. Вони не хочуть інтегруватися, вони хочуть закінчити нормально навчальний рік за українською системою освіти, – ділиться учителька з Полтавщини.

Оксана стверджує, що місцева система освіти перевантажена, в Нідерландах брак учителів був завжди, тож українки використали простір для втілення інновацій.

Чим особлива школа

– Наша школа – це цікавий гібрид, – стверджує Оксана Олійник:

– ми займаємося за програмою МОН;
– крім того, наші учні додатково отримують години нідерландської та «соціальних наук» (курс про те, як влаштоване їхнє суспільство);
– у нас працюють українські вчителі, які читають свої предмети українською;
– школа фактично є підрозділом однієї із міжнародних шкіл – Daltom Lyceum (тому у внутрішніх документах нас називають ISK2);
– ми проводимо уроки за розкладом по класах, як у звичайній школі, з понеділка по п’ятницю, з 9 до 15;
– оскільки ми є підрозділом ліцею, все фінансування йде з міської ради через ліцей. Це стосується і обладнання, і меблів, і вчительських ставок;
– українські вчителі підписали тимчасові контракти (до літніх канікул, з можливістю продовження) і будуть отримувати нідерландську вчительську зарплату;
– зараз у нас в школі близько 100 учнів із близько 10 населених пунктів (учнів привозять спеціальними автобусами), але ми очікуємо протягом місяця 250 із імовірністю подвоєння числа;
– у нашому повному розпорядженні триповерхова бізнес-споруда, старовинна історична будівля, яку за лічені дні перетворили на школу. Коли число учнів подвоїться, ми перейдемо у більше окреме приміщення, яке для нас уже готує міська рада.

Як каже Оксана, вже з 4 квітня педагоги почали знайомитися з дітьми і готуватися до навчання. З 11 квітня почали уроки за розкладом.

Полтавка ділиться, що це все стало можливим завдяки кільком чинникам:

– завдяки культурі нідерландського суспільства: тут про все є правила, але правила можна змінювати, можна проговорювати, бо завдання правил – служити людям;
– завдяки відкритості міської ради Дордрехта, їхній гнучкості та готовності до інновацій;
 завдяки непідробному ентузіазму директора Dalton Lyceum Луї, його професійності і гнучкій наполегливості;
– завдяки зусиллям команди Netherlands Business Academy, де я вчилася в листопаді минулого року в проекті mediats, і особливо завдяки контактам та рішучості Jan van Zwieten, який і познайомив мене і з директором нашого ліцею, і з працівниками міської ради, які наділені повноваженнями приймати такі рішення. Більше того – віддав кампус бізнес академії в Дордрехті у наше користування, щоб прискорити старт.

– Можливо, наш «кейс» зацікавить активні українські громади по всій Європі, і ви зможете організувати щось подібне у себе.
Слава Україні! – резюмує Оксана.

– Я вдячна долі й Оксані Олійник, що в такий час я змогла стати частиною команди вчителів для українських дітей в Нідерландах. Я буду розказувати дітям про мистецтво, будемо малювати, вирізати, клеїти, шити, фотографувати, гуляти музеями і вулицями міста, слухати музику і дивитися балет. Я маю надію, що зможу показати їм красу, – написала Ксенія Любарець.

Педагоги вже почали отримувати вдячні коментарі:

Раніше ми писали про Оксану, яка проміняла столицю на село та відроджує його історію.

Фото зі сторінки Оксани Олійник.

До теми:

У Полтаві відкрили освітній контакт-центр.

Автор: Ніна Король

• #школа
• #навчання
• #війна
• #біженці