Cьогодні
Священники УПЦ виступають з ініціативою остаточного розриву стосунків з РПЦ
10 серпня 2023, 14:05 0
Після варварського обстрілу Свято-Преображенського Собору в Одесі частина духовенства УПЦ виступила із ініціативою скликання Собору УПЦ з метою розірвання будь-яких зав’язків із РПЦ, із цією метою вони підготували відкритий лист до митрополита Онуфрія.
У відкритому листі священники називають агресію Росії проти України "сатанинською" та засуджують підтримку війни предстоятеля РПЦ патріарха Кирила (Гундяєва):
"Вам добре відомо, що попри соборні рішення кожен, хто бажав, продовжував поминати патріарха Кирила, доволі однозначні висловлювання на рахунок єдності з РПЦ лунали від окремих ієрархів УПЦ. При всьому цьому в Москві за ліпшої нагоди підкреслювали, що УПЦ залишається частиною РПЦ, а наше священноначалля, за великим рахунком, не намагалося переконати у зворотному ні українців, ні росіян. Тож лишалося тільки констатувати, що реального розриву з РПЦ не відбулося. Саме за таких обставин, майже через рік після початку війни, державна влада взяла курс на ліквідацію УПЦ", - йдеться у проханні.
"Ми, священнослужителі УПЦ, закликаємо Вас ініціювати негайне скликання собору УПЦ, на якому має відбутися реальне, а не ефемерне розірвання з РПЦ. Про цей факт мають бути повідомлені як Помісні Церкви, так і Москва! Як Предстоятель, Ви не можете уникати серйозних рішень. В часі найважчих випробовувань ми готові підтримувати Вас до кінця, але ж дійте, не мовчіть! І зрозумійте: невдоволені, які за жодних обставин не хочуть виходити з РПЦ, будуть", - зауважили у листі.
Варто зауважити, що не усі священники Московської церкви засуджують російську агресію та навіть підтримують війну і моляться за Путіна. Після ракетної атаки 23 липня по собору в Одесі в Мережі з’явилися відео, на якому священники УПЦ МП продовжують замовчувати терористичні атаки росіян проти цивільної інфраструктури України.
Вказана ініціатива отримала шалений спротив з боку проросійських кліриків та агентури фсбшників в рясах. Зокрема, на Полтавщині листа підписало два священнослужителя та на них чиниться чималий тиск з боку керівництва. Так, архієпископ Полтавський та Миргородський Філіп продовжує симпатизувати проросійському вектору розвитку та функціонування УПЦ та скептично ставиться до необхідності скликання Собору. Проблема полягає в тому, що керуючі архієреї продовжують мислити категоріями «руського міра», хоча публічно і не заявляють про це. Але, в той же час, і не засуджують агресії кремля та злочини, які вони вчиняють, а також воліють залишатися в канонічній залежності від РПЦ. Ці клірики вважають головними винуватцями війни міфічних «англосаксів» та поширюють наративи пропагандистських ЗМІ про «адін народ, слов’янську єдність тощо», а також інші теорії змов, називаючи священників та прихожан, які прагнуть автокефалії, «розкольниками та сатаністами», чим ще більше розпалюють релігійну ворожнечу у суспільстві.
Поряд із цим, о. Філіп здійснював тиск на підпорядковане духовенство, які виступили проти патріарха Кирила.
Впродовж століть РПЦ є зброєю в руках кремля, та слугує ідеологічним підгрунтям для виправдання загарбницьких воєн. Священники вказаної церкви благословляють війну та вбивства цивільного наслення, що напряму порушує Заповіді Божі.
Останні жахливі події, пов’язані з війною, ті випробування, через які ми проходимо, дали нам поштовх до переосмислення багатьох сторін як нашого особистого життя, так і життя нашої церковної спільноти.
УПЦ постала перед вибором: або бути витісненими з суспільного життя, в тому числі через втрату авторитету, через порушення нормального функціонування церковного організму в сфері управління, комунікації, якості євангельської місії, або знайти в собі сили підняти складні питання та разом зуміти їх вирішити. Або бути інструментом пропаганди руського міра та підпорядковуватися структурі, що толерує вбивства або обрати шлях незалежності та повної автокефалії.
Використання принципів соборності — це саме той механізм, котрий створений Церквою для вирішення зазначених проблем.
Собор в сучасних реаліях єдиний вихід показати суспільству, що церква на боці своєї пастви. Попереду довгий шлях налагодження стосунків із Вселенським патріархатом та помісними церквами, який ми з легкістю подолаєм, якщо об’єднаємось. Наша доля в наших руках.
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь