Україна – це не просто місце на карті!

1. >
2. Суспільство >
3. Україна – це не просто місце на карті!

Днями в залі засідань Кабінету Міністрів з’явився великий банер зі слоганом «Україна – це не просто місце на карті!». Власне, цими словами можна охарактеризувати будь-який сегмент нашого життя – від ціни на хліб до загальносуспільних процесів. Та головними у будь-якому аспекті будуть люди.

«В Україні 45 мільйонів людей, кожен з яких любить свою державу. Ніхто не прийде і за нас нічого не зробить. Я давно не вірю в дива, але знаю – ніхто сам не може змінити ситуацію. Ми можемо це зробити тільки разом», – наголошує Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман.

Як позбутися спокуси перекласти відповідальність за своє життя на когось іншого? Лише долаючи невдачі, працюючи й усвідомлюючи, що ніхто, крім тебе, не приведе до ладу твій дім. Так вважає вчителька математики, заступник директора з навчально-виховної роботи Шилівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Зіньківського району Ніна Старостенко.

– Ніно Василівно, чому вирішили стати вчителем?

–  Бути вчителем – мрія дитинства. Тому альтернативи не було, а до порад про інший фах не просто не прислухалася – я їх не помічала. Перша спроба вступу до педагогічного вишу провалилась, однак бажання йти саме цим шляхом від цього зміцнилось ще більше. Аби мрія стала ближчою, далекого 1988 року прийшла працювати піонервожатою у Шилівську середню школу. Відтоді без школи і учнів себе не уявляю. Маю 30 років педагогічного стажу, 1-шу кваліфікаційну категорію, посаду вчителя математики та заступника директора з навчально-виховної роботи.  Мій сектор – позакласна робота. Та найголовніший здобуток – це сотні учнів, без яких не уявляю свого життя.

– Якщоговорити про здобутки, який Ваш успіх вважаєте головним?

–  Ой, успіхи можна перелічувати довго. Хтось із учнів переміг у олімпіаді – успіх, хтось нарешті «здолав» дроби – перемога (усміхається). Серед успіхів і те, що мій рідний пошуковий загін «Краєзнавець» в експедиції «Історія міст і сіл України» був переможцем на всеукраїнському рівні чотири рази. Мали нагороду – поїздку до Закарпаття. А про дипломи й грамоти за участь у предметних олімпіадах, конкурсах ЮІР та ДЮП, виставках малюнків навіть говорити годі – все це завдяки нашим талановитим і старанним дітям. Однак найзначніший, найголовніший успіх учителя – повага і вдячність його учнів.

– Ви замислювались над тим, аби залишити Україну, емігрувати чи то просто поїхати «на заробітки» за кордон?

– Ну, що Ви! Про еміграцію ніколи й думки не було. Адже, що б не трапилось, дома й стіни помагають. Зрештою, хто нас чекає десь? Думаю інколи: якщо людина може реалізувати себе, то для чого їй оті тридев’ять земель: працюй тут, хто заважає? Крім того (і це найголовніше!) таких талановитих дітей немає ніде (я переконана в цьому, хоч і знаю, що це переконання суб’єктивне). І школа наша – найкраща! Одна проблема – невпинне, на жаль, скорочення кількості учнів, відтак – загроза реорганізації у навчальний заклад І-ІІ ступенів…

– Чи можете виокремити речі, за які Ви любите Україну?

– Люблю Україну за її неповторність, за казково багату природу, за багатогранність, велич, гостинних і щирих людей – цей перелік можна продовжувати до безкінечності. Та найбільше за те, що тут народилася й живу; тут жили мої батьки, дідусі і бабусі, і, сподіваюсь, житиме мій син і майбутні онуки. Житимуть у правовій,  розвиненій, заможній країні, де панують мир і злагода. Але це вже мрія – головна мрія в житті, і не лише моя.

– Що треба зробити, аби вона збулася?

– Працювати. Іншого рецепту здійснення мрій немає. Звісно, чекати, що хтось зробить для тебе і те, і інше, та ще й вишеньку на тістечко покладе – значно простіше. Але ж будувати своє життя самому цікавіше, приємніше і перспективніше – ми робимо це для себе, для своїх дітей.

– Побажання українській молоді – це, серед іншого, Ваша робота. Чого зазвичай бажаєте?

– Щоб мрії стали реальністю. Але для цього однієї любові до України замало. Треба розбудовувати країну, змінювати життя, адже майбутнє залежить від кожного. Починай діяти вже сьогодні: посади дерево, посій квіти, не кидай сміття, прибери тощо. Будь патріотом – спілкуйся українською, говори «чарівні» слова, усміхайся. Допоможи слабшому, будь добрішим. Банально, але дієво: стався до людей так, як хочеш, щоб ставилися до тебе. Навіть найменший крок наближає до мети, тому – не зупиняймося!

www.uawelove.org

Ірина Бублик