Як у Полтаві «Самопоміч» претендентів до Верховної Ради обирала

15 травня полтавська «Самопоміч» зібралась, щоб вирішити одразу кілька питань. Обирали претендентів до виборчого списку на вибори до Верховної Ради 2019, переобирали голову обласного осередку, спілкувались з нардепами та підбивали підсумки роботи.
Участь у з’їзді взяли 36 представники політичної сили з 71. Також були присутні 2 нардепи, члени політради партії: Олег Березюк та Роман Семенуха.
«Петра Олексійовича уже там немає там, де він хотів бути вічно, а ми – є»
Першим узяв слово Олег Березюк. Пригадав етапи становлення партії та основні конфліктні ситуації, які довелось пережити.
– Згадайте себе 5 років тому у цій структурі політичного процесу. Немовлята. Наша політична сила з 2012 року існувала, але вона ніколи участі у таких процесах (виборчих – примітка авт.) не брала. Для нас це все вперше. Ми вперше народились і вперше закінчуємо каденцію. Зараз рухи між між фракціями і партіями у Верховній раді неймовірні. Деякі партії взагалі зникнуть. От кажуть, що «Самопоміч» щезає – це говорять ті, хто ніколи не хотів, щоб вона існувала. «Самопоміч» у парламент зайшла на хвилі неймовірної енергетики людської. Це була платформа для нормальних людей. Протягом 5 років люди почали себе усвідомлювати. Ми живемо у дуже кислотному середовищі. За великим рахунком – ми вижили. За дизайном Петра Олексійовича нас не мало бути. Щоб ви знали, оцей конфлікт у 2015 році у фракції був проплачений – за різними оцінками він коштував 3 млн доларів. Сміття у Львові – теж дизайн, який наробив великої біди для політиної сили. Але Петра Олексійовича уже там немає там де він хотів бути вічно, а ми є.
«Об’єднання» – це гарне слово, яким прикривають політичні могили
Ажіотаж навколо рішення Андрія Садового про підтримку Анатолія Гриценка на президентських виборах і досі не вщухає. Свідченням того є те, що питання про це неодноразово піднімалось на з’їзді партії у той чи інший спосіб. Чи буде «Самопоміч» іти на вибори об’єднана, чи прораховували політтехнологи партійні наслідки такого кроку Андрія Садового – суть питань, які задавали члени партії.
– На кожній зустрічі з Садовим до нас було запитання, чи ми об’єднуємось. І ми казали – так об’єднуємось, і розуміли, що це об’єднання нікому не потрібне. Це гарне слово, яким прикривають братські могили. Андрій Іванович прийняв рішення сказати – так, я сьогодні маю нижчий рейтинг – тож Гриценко: іди і роби. Він пішов на це – і чи хтось ще доєднався з демократичних сил – «рухи» чи «свободи»? Навіть не думали. Це велика ціна і коли тепер хтось би навіть запитав про об’єднання – була вже така нагода. Насправді була створена ситуація «loss-loss» (програш – примітка авт.), є «win-win» (перемога), а це – «loss-loss». Якби Садовий не знявся, його б звинуватили у поразці демократичних сил. Ми відчували, що нас ведуть на ешафот. Але якби ішли до кінця, то машина нас би помножила на нуль.
«Виграш Зеленського обнулив політичну еліту»
У «Самомопомочі» на це сподіваються – на те, що 73 % виборців показали «червону картку» старій системі у мирний спосіб без майдану. Також обережно припускають, що доба «червоних директорів та комсомольців у владі» таки відходить у минуле. За словам нардепів, рівень довіри до їх партії – на другому місці після рівня довіри до неіснуючої партії «Слуга народу». Те, що довіра до партії і її лідера – одна з найвищих з найнижчим рівнем антидовіри і при цьому чомусь електорально не підтверджена – це теж цікавий політичний феномен – так вважають нардепи. При цьому зазначають, що причина цього також лежить десь у площі передвиборчої агітації Петра Порошенка. Щось на зразок: «Садовий класний, але непрохідний».
– Сьогодні наша партія, маючи дві третини своїх дітей, яких виростила у тяжких муках протягом 5 років, іде на вибори сама зі своїм прізвищем, бо вона ним дорожить. Ще третина нашого списку – для експертів, які не є політичними, вони побоюються, але хочуть до нас доєднатись, – каже Березюк.
«Коли їдеш з Києва до Харкова через Полтаву по вашій ділянці дороги, розумієш, що у місті щось не так»
Полтава – місто, яке так і не запрацювало на повну після децентралізації – таке враження склалось у нардепів.
Роман Семенуха, територіально найближчий депутат до Полтавщини (відповідає за Харківський округ):
– Сьогодні Полтава є фактично одним з міст, яке не запрацювало на повну катушку після фінансової децентралізації, бо міська рада має суттєві проблеми з роботою. Тому «Самопоміч» має взяти участь у мерських виборах у Полтаві. Коли їдеш з Києва до Харкова по оцій дорозі через Полтаву, розумієш, що у місті щось не так. Колись один з нардепів міністру інфраструктури навіть казав – зверніть увагу на цю ділянку. Для мене також дуже показове голосування за видачу погоджень на видобуток газу у Полтавській та Харківській областях. Коли в одному екстазі зливаються обранці від колишніх «регіоналів» до «Свободи». Один в один. Думаю, що Самопоміч ледь не єдина у Парламенті політична сила, яка пробує робити справжній політичний процес і не залежати від «феодалів», які десятків років фінансують політичні проекти по розподілу бюджетних коштів. Наша мета – вибори міських голів і обласна рада. Також Полтавщина заслужила, щоб у дев’ятій каденції Верховної Ради мати свого представника від Самопомочі.
Рейтингування та вибори
Після виступів було таємне рейтингування кандидатів по двох списках. У перший список входять нардепи діючої фракції, які дали згоду іти на наступні вибори. У другий – представники нашої області, які також хочуть поборотись за місце у партійному списку.
За місце у полтавському списку боролись 4 кандидати: Людмила Глущенко, Шацький Ігор, В’ячеслав Кущинський та Віталий Ракочій – представники місцевих організацій Лубен, Гадяча, Полтави та Чорнух. У кожного з них – своя історія вступу до партії. Але найлаконічніше її сформулював Віталій Ракочій:
– Я йшов у міську раду (Гадяча – примітка авт.) з БПП. Я не пройшов, але прийшов до них все-одно, кажу: давайте щось робити, а вони кажуть – Віталік, розберемось без тебе. А у «Самомопочі» не так. Прийшов – бери і роби.
Перемогу по регіональному списку здобув В’ячеслав Кущинський. Рейтинг топ-5 чинних депутатів по області вийшов таким: Олег Березюк, Роман Семенуха, Оксана Сироїд, Олег Лаврик та Анна Романова.
«Наші плани: 10 депутатів у міську і 15 – у обласну ради»
Заслухали і звіт голови обласного осередку про роботу за останні 2,5 років.
– Коли ми починали, нас було 12 членів партії, зараз – понад 70 дієвих людей з різних регіонів області. Ми розширили мережу з 4 організацій до 18. Коли починались вибори у ОТГ, ми не знали як це робити, не було досвіду, ресурсів, окрім бажання нічого не було. Пригадую, перші вибори були у Великій Багачці, до Івана Сватенка (юрист, заступник міського голови Полтави з юридичних питань – примітка авт.), який стояв у палатці роздавав газети, підійшов знайомий працівник поліції: «Іван, а що, так у адвокатурі все погано, що газети роздаєш?» Багато всього було, це класний досвід. За 2,5 років у області було 40 виборів до ОТГ, ми приймали участь у 25. Президентська компанія дала просто колосальний досвід – нам би його у 2015 році… Тож на вибори до Верховної Ради буде простіше. Наші плани: 10 депутатів у міську і 15 – у обласну ради – упевнений, що це реально. Коли я їздив на збори Самопомочі, нам там казали – будете перемагати, якщо робитимете нестандартні речі. І ми це робили. Як показує досвід – люди виходять і долучаються, якщо дати їм хоча б мінімальну допомогу у організації і буде людина, яка візьметься це робити: це і Паркові забави, і Прибирання, і Льодова гірка. А молодіжне крило у нас взагалі – одне з найсильніших в Україні.
За переобрання В’ячеслава Кущинського головою полтавської обласної організації на 2 роки проголосували практично одноголосно: 34 – «За», 2 – «утримались».
Як зазначали неодноразово на зборах, в українській політиці сьогодні немає партій, є лише проекти, які підтримують по методу біржі – хто сьогодні котирується вище – ті акції і купують. Чи стане «Самопоміч» унікальною партією у цій схемі – покажуть вибори через півроку.
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь