«Вдома називали Світлячком»: на Полтавщині попрощалися з полеглим бійцем 72 ОМБр Максимом Хітайловим. ФОТО, ВІДЕО

1. >
2. Суспільство >
3. «Вдома називали Світлячком»: на Полтавщині попрощалися з полеглим бійцем 72 ОМБр Максимом Хітайловим. ФОТО, ВІДЕО

Сьогодні, 22 лютого, у селі Вирішальному Лохвицького району сотні місцевих жителів прийшли до будинку, де виріс Максим Хітайлов, військовослужбовець 72 окремої механізованої бригади Імені Чорних Запорожців.

Максим Хітайлов служив із 2019 року в мотопіхотному батальйоні 72 ОМБр. Він загинув 18 лютого в запеклому бою поблизу Золотого на Луганщині. Народився військовий на Запоріжжі, але виріс у Вирішальному на Полтавщині. За 10 днів у нього мав закінчитися контракт.

Заступник військового комісара Полтавського обласного військового комісаріату Едуард Бородай розповів, що Максим Хітайлов був на позиції, яку противник накрив щільним артилерійським вогнем. Потім почала наступ група противника. Це першим помітив Максим, повідомив командування і відкрив у відповідь вогонь із кулемета. Проте в нього поцілив ворожий снайпер. Куля влучила в голову.

– Він врятував життя своїх побратимів ціною свого, – сказав Роман Усенов, заступник командира мотопіхотного батальйону 72 ОМБр.

Під час обстрілу, який передував наступу противника, були поранені троє побратимів Максима, двоє отримали тяжку контузію. Завдяки тому, що полеглий герой першим помітив рух ворога в сторону «опорника», повідомив про це і стримав наступ кулеметним вогнем, людей встигли евакуювати. На жаль, тіло Максима залишилось на полі бою, його передали рідним лише 20 лютого. 21 лютого, увечері, загиблого привезли в Полтаву, де відбулося прощання на центральній площі міста. Близько 2-ї ночі Максим нарешті повернувся додому у Вирішальне.

22-річного чоловіка проводжали в останню путь із подвір’я батьківської хати його рідні, побратими, друзі, односельці. Труну пронесли на руках через усе село – від будинку, де жив, повз школу, де навчався, до цвинтаря.

Біля школи Максима зустрічали його вчителі та школярі. Вони схили голови під звуки, здавалося б, безкінечного шкільного дзвоника, що для Максима пролунав востаннє.

Він любив навчатися і був не тільки старанним учнем, а й активним учасником шкільного життя.

– Золота дитина, дитина-сонце. Любив спорт, особливо футбол, як всі хлопчаки. Дуже добре навчався, його оцінки – це тільки достатній і високий рівень. Якби він пішов у 10-11 класи, то міг би закінчити школу якщо не із «золотою», то зі «срібною» медаллю точно. Добре навчався з усіх предметів і не було такого, що він би чогось не любив. У нього був математичний склад розуму, найкращі оцінки з математики, – розповіла Тетяна Козачок, заступниця директора школи з виховної роботи. – Був дуже активним у самодіяльності. Взагалі цей клас був дуже творчим. От була у них щедрувальна група на Василя, Максим грав там Бабу Ягу дуже майстерно. Взагалі брав участь скрізь: треба було співати – співав, потрібно було серйозний захід підготувати – він і там, треба було перевдягтися в якогось героя – ніколи не відмовлявся.

Тетяна Анатоліївна зазначила, що хлопець був дуже добрий, готовий допомогти усім. Його добре знали всі сусіди, а бабусі на вулиці кликали онуком, бо той завжди відгукувався на прохання й був привітним.

– Був невибагливим, не намагався привернути до себе увагу, не говорив про свої проблеми. Але мав твердий і сильний характер, хоч і був невеликим, тендітним на вигляд, – говорить Тетяна Козачок. – Він був справжнім патріотом, завжди знав, як правильно вчинити. І я впевнена, що якщо він пішов у АТО, то він це зробив саме з любові до України. Після закінчення контракту він хотів залишитися в армії, піти далі навчатися на офіцера, продовжити службу.

Побратими Максима Хітайлова один в один повторюють, що він був веселим, добрим, ніколи не «розкисав».

– Ми з ним постійно ходили на позиції. Служили в одному взводі. Коли мінялися, щоб трохи відпочити, то я був на сто відсотків впевнений у Максимі, що він прикриє, – розповів Віталій, колишній військовослужбовець 72-ї бригади.

Вісім місяців, із навчального центру в «Десні», прослужили піч-о-пліч Максим Хітайлов і 20-річний Микола. Військовий приїхав попрощатися з другом у Вирішальне. Так само, як і його побратими, ледве стримується, розповідаючи про Максима:

– Був позитивним хлопцем, ніколи не засмучувався. Усім допомагав, виконував накази. Був мужнім воїном, захищав Україну заради мами і брата. Прагнув до своєї мрії – хотів купити машину. А крім того, постійно допомагав родині.

У підрозділі Максим Хітайлов через своє прізвище отримав позивний «Хітман», а ось вдома його називали Світлячком, бо був для своїх мами і бабусі світлою, доброю і люблячою дитиною.

Максим Хітайлов – третій загиблий військовослужбовець із Вирішального.

Автор: Ольга Матвієнко

• #АТО
• #загинув в АТО
• #загинув
• #ООС