«Безпека – наша вимога», «Б’є – значить сяде», «За рівні права і можливості»: у Полтаві відбувся марш жінок. ФОТО, ВІДЕО

08 березня 2020, 14:10 0

Фото – Надії Труш

8 березня у Полтаві уперше відбувся марш жінок.

«Я – жінка і я змінюю світ!», «Зручні дівчата не роблять історію», «Повага щодня», «Я – мама, я – феміністка», «Безпека – наша вимога», «Б’є – значить сяде», «За рівні права і можливості»: полтавські жінки вийшли на вулиці міста, аби 8 березня продемонструвати, що цей день не свято краси і жіночності, а день, в який варто згадувати про те, яке становище має жінка у суспільстві.

«Марш лагідної фемінізації» організований для того, щоб показати: 8 березня – це не свято жіночності і краси, а день боротьби за рівні права і можливості.

Кілька десятків жінок, дехто із дітьми, пройшлися від Корпусного парку Театральною площею.

Одна із організаторок маршу жінок Наталія Онацько розповідає. з якою метою організований захід.

– Взагалі, зараз дуже багато жіночого активізму і нетворкінгу, але він просто непомітний. Є різні зустрічі, коференції для жінок, але це не проявлене так, щоб самі жінки зібралися і це було якийсь жіночий івент. Ми просто вирішили показати, що ми є, що ми змінюємо світ, створюємо кльові проекти. Ще хочемо показати іншим, що жінка може бути не тільки ніжною, лагідною, слабкою, але і сильною, веселою, – пояснює Наталія Онацько.

Полтавка говорить, що наразі у у жінок мало можливостей в порівнянні із чоловіками.

– Якщо порівняємо, наприклад, жінку й чоловіка, в яких є дитина, то жінка зазвичай вимушена водити дитину на гуртки, тобто у неї зовсім інший стан на роботі, і їй важче знайти роботу. А у чоловіків таких проблем немає. Тобто у жінок більше проблем із кар’єрою через те, що вони дуже «зав’язанні» до дітей, на виховання дітей, – говорить полтавка. – Тому начебто права у нає є рівні, але це не можливості. І суспільство закриває очі на дуже багато речей. Зокрема, на сімейне насильство, кажуть, що жінка сама винна. Тому фемінізм для мене – це виховувати дітей так, щоб вони не приходили зі школи зі сльозами, мовляв, дівчинка не може любити синій колір і гратися суперменами, бо це хлоп’ячі ігри, а має бути принцесою.

Говорячи про фемінізм, полтавка акцентує увагу на необхідності зменшення випадків насильства, та говорить про вважливість усвідомлення жінкою, що вона може набагато більше, аніж просто працювати за низьку зарплату.

– Жінки мають рівні із чоловіками права, але жінки не мають рівних із чоловіками можливостей, – такої думки Олена Стрельник, докторка соціологічних наук, авторка книги «Турбота як робота: материнство у фокусії соціології. – Вони отримують маншу заробітну плату, їх значно менше в політиці. Вони, попри те, що працюють, продовжують виконувати більшу частину хатньої доглядової праці і суспільство очікує від цього. Я переконана, що 2020-й рік буде роком народження жіночого руху міста Полтави та Полтавської області.

Серед присутніх під час заходу були і чоловіки. Зокрема, юрист Вячеслав Кущинський, представник «Студентської республіки» Олег Слизько, Олексій Чепурко, заступник міського голови Полтави. «Коло» поцікавилося, чим захід зацікавив та як ставляться до гендерної рівності, в Полтавській міськраді зокрема.

– Можу говорити лише за ту політичну силу, яку представляю, в нас є Світлана Нестуля, Тетяна Юрченко, Вікторія Лоза, Віта Клименко, тому ми своїми діями відповідаємо на питання, чи у владі гендерна рівність. Ми ніколи не ділили людей за статтю. У нашій команді дуже багато професійних і розумних жінок, – каже Олексій Чепурко. – Добре, коли у сім’ї є рівність, є розуміння того, що немає головного, а є партнерські стосунки.

На марші лагідної фемінізації були присутніми не лише жителі і жительки Полтави, а і Кременчука. Світлана Овчаренко приїхала в Полтаву разом зі своїм чоловіком Олегом.

Фото Ніни Король

– У Кременчуці поки що ми такого заходу не організували, тому приїхали сюди. Я вважаю, що рівні можливості повинні бути в усьому. В суспільстві немає рівності як такої, але люди це заперечують, говорять про вибір жінок, наприклад, якщо некваліфіковані, то значить отримуватимуть зарплати. Або народила дитину – нехай про неї дбає, а на роботу її не візьмемо, бо жінка піде у декрет. Тобто про те, що нерівність можливостей є, знають усі, але хтось не хоче про це думати, хтось говорить, що це його не стосується. Мені, наприклад, розповідали нещодавно історію про те, як дівчину-музикантку не взяли до військового оркестру, бо вона жінка. Тобто нікого не цікавило, що жінка пройшла усі музичні випробування, а коли справа підійшша до підписання контракту, виявилося,. у документі прописаний пункт, що тільки чоловік може бути музикантом військового оркестру, – поділилася Світлана Овчаренко.

У Корпусному парку також діяла локація із плакатами, зокрема такими, які налогошують на важливості Стамбульскої конвенції – міжнародної угоди Ради Європи щодо насильства проти жінок та домашнього насильства. Також жінки роздавали інформативні листівки, а біля стенду можна було почитати, що ж таке насправді фемінізм та чого вимагають жінки і за що боряться.