Cьогодні
На щиті повернулися два захисника України з Великосорочинської громади
15 жовтня 2025, 18:00 0
У Великосорочинській громаді віддали останню шану двом землякам, які загинули, захищаючи Україну від загарбників. Про це повідомили на сторінці громади у соціальній мережі.
11 жовтня у громаді провели в останній путь Героя, Захисника незалежної України Ангеліна Владислава Вадимовича.
Владислав Вадимович народився 06 вересня 1994 року в місті Красноармійськ Донецької області.
У 2001 році пішов до 1 класу Красноармійської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12. Хлопець ріс працьовитим,товариським, ввічливим, доброзичливим. Після закінчення школи вступив до Красноармійського педагогічного училища, де навчався за спеціальністю «початкова освіта» та здобув кваліфікацію «вчитель з початкової школи, вчитель інформатики початкової школи». Працював на шахті машиністом підземних установок.
Солдат Ангелін Владислав Вадимович 3-го зенітного ракетного відділення 1-го зенітного ракетного взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону був призваний на військову службу за контрактом 28 березня 2024 року.
Мати Владислава - Оксана Василівна була змушена тікати від війни, яка постукала у їхній дім. 1-го вересня 2024 року вона переїхала до Великосорочинської громади як внутрішньо переміщена особа і оселилася у селі Велика Обухівка. Владислав вже 5 місяців захищав кордони нашої держави, коли звільнявся у відпустку – приїжджав до мами у Велику Обухівку, був зачарований красою села та його привітними жителями і радів, що тут, на Полтавщині, його мама буде в безпеці.
Владислав Вадимович захищав східні кордони нашої держави, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконував військовий обов’язок. Але на жаль, в бою за Україну, її свободу і незалежність, поблизу населеного пункту Миколайпілля Краматорського району Донецької області 6 жовтня 2025 року Владислав Ангелін загинув.
Владислав був єдиним сином у родині, який завжди підтримував рідних та друзів. Був уважним сином та хорошим батьком, сміливим, відважним, чуйним.
14 жовтня у громаді провели в останній путь Житніка Олександра Миколайовича.
Олександр Миколайович народився 24 березня 1969 року в місті Стрий Львівської області. У 1973 році родина переїхала до міста Авдіївка Донецької області. У 1978 році пішов до 1 класу Авдіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2. Хлопець ріс працьовитим, товариським, ввічливим та доброзичливим. Після закінчення школи вступив до Професійно-технічного училища, де навчався та здобув кваліфікацію «електрик». З 1987 року по 1989 рік служив у армії. Згодом отримав спеціальність «архітектора» та почав займатися підприємницькою діяльністю.
У 2014 році Олександр разом із дружиною та донькою, як внутрішньо переміщені особи, переїхали до села Великі Сорочинці. У 2016 році Олександр повернувся назад у Авдіївку, щоб відбудувати знищене майно. Але з початку повномасштабного вторгнення росії на українську землю, у 2022 році чоловік знову повернувся у вже рідні Великі Сорочинці.
Солдат Житнік Олександр Миколайович був призваний на військову службу по мобілізації у квітні 2024 року та відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконував військовий обов’язок захищаючи кордони нашої держави. На жаль, 12 жовтня 2025 року, серце Олександра Миколайовича зупинилося.
Олександр був люблячим батьком, хорошим чоловіком, уважним сином та братом. Взяв до рук зброю з метою захистити свою рідну землю та родину. Серед своїх побратимів та друзів користувався авторитетом. Вони поважали та прислухалися до його думки. Захоплювався технікою та колекціонував бронзові статуетки. Завжди приходив на допомогу та виборював Перемогу для усіх нас.
Вічна пам'ять!
Читайте також: Зіньківська громада втратила на війні двох військовослужбовців-земляків
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь