«Гендерні стереотипи, що виховання дитини – жіноча справа, міцні й поширені», – соціолог

1. >
2. Суспільство >
3. «Гендерні стереотипи, що виховання дитини – жіноча справа, міцні й поширені», – соціолог

Що змінилося для жінок-матерів із радянських часів, хто й на скільки ходить у відпустку з догляду за дитиною у нас та в європейських країнах і чому в Україні віддають перевагу дитсадкам, а не няням, розповіла гендерна дослідниця, кандидатка соціологічних наук, докторантка факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, блогерка Олена Стрельник.

За роки незалежності України змінилися соціокультурні ідеали материнства та жіночі життєві стратегії загалом. Останнім часом народження дітей сприймається, з одного боку, як жертовна справа. З іншого боку, жінки через зміни умов праці стали більш професійно орієнтовані та відтерміновують народження дитини.

Коли з’явилася та скільки тривала відпустка з догляду за дитиною

У Радянському Союзі державна політика щодо матерів змінювалася, говорить Олена Стрельник. Відпустка з догляду за дитиною вперше у світі була запроваджена більшовицькою владою 1917 року і тривала вона лише три місяці. У 1970-х роках її продовжили до року.

– Три роки декретної відпустки впровадили у часи Перебудови, коли виникає суспільна дискусія, щодо того, щоб повернути жінку до сім’ї, – розповідає соціолог. Хоча більшу частину історії радянського суспільства держава підтримувала так званий «гендерний контракт працюючої матері», тобто очікували, що жінки і народжуватимуть, і працюватимуть.

За словами пані Олени, «гендерний контракт працюючої матері» чинний і зараз, але нині стає більше кар’єрно орієнтованих мам, адже суспільство стає конкурентним, будується на умовах ринкової економіки. Хоча сьогодні є жінки, які хочуть займатися виключно вихованням дітей.

Про сучасні умови материнства

Сьогодні з’явився новий регулятор материнства – приватний сектор зайнятості.

– Мої дослідження показують, що трудові практики мам, які працюють у державному та приватному секторі зайнятості, різні. У приватному секторі зайнятості більш поширена понаднормова праця, непередбачуваність робочого часу, праця у вихідні дні. Тобто ринок праці вносить свої корективи у те, як мами балансують між домом та роботою. Зрештою, життя матерів, які працюють стає напруженішим, – говорить пані Олена.

Також змінилися стандарти батьківства. У суспільстві панує уявлення, що хороша мама повинна приділяти належну увагу своїй дитині. Ці нові соціокультурні ідеали поряд з умовами ринку праці тиснуть на жінок, які подекуди зволікають із народженням дітей.

– За даними соціологічних досліджень, в Україні побутує думка, що материнство – це жертовна справа. Тобто хороша мама має поступитися своїми професійними інтересами заради дитини. І саме ця думка більш поширена в Україні  порівняно з іншими європейськими країнами, – резюмує соціолог.

Крім того, народження дитини, а надто кількох дітей, для жінки пов’язане з певними ризиками. За статистикою 2015 року, 44% зареєстрованих подружніх союзів в Україні розпадаються. Якщо брати до уваги незареєстровані партнерства, то понад 50%. А зважаючи на те, що у нас дитина зазвичай залишається з матір’ю після розпаду подружніх стосунків і культура взаємин батька з дитиною після розлучення зовсім не розвинена, острах жінок, які більше схиляються до малодітності, порівняно з чоловіками, зрозумілий.

– Так, Уповноважений Президента з прав дитини Микола Кулеба оприлюднив інформацію, що 2015 року в нашій державі була зареєстрована 671 тисяча виконавчих проваджень про примусове стягнення аліментів, – розповідає Олена Стрельник.

Як залучають чоловіків до виховного процесу за кордоном

Стандарти батьківства теж із часом змінюються, і з’являються  чоловіки, активно залучені до догляду за дітьми. Але в Україні відчувається брак механізмів, що підтримували би таких чоловіків. Нам, звісно, ще далеко до Європи, де є механізми стимулювання, щоб чоловіки, наприклад, брали відпустку з догляду за дитиною.

– У Швеції, якщо батько не візьме частину відпустки з догляду за дитиною (з 2016 року це вже три місяці для батька), сім’я на цей час втратить виплати з догляду за дитиною. А там це близько 90% від зарплати, – каже пані Олена.

За даними Міністерства соціальної політики 2013 року, близько 2% чоловіків в Україні оформляли таку відпустку.

Хоча проект Кодексу закону про працю, затверджений у першому читанні в листопаді 2015 року, але поки що не прийнятий, має прогресивні норми, що можуть сприяти залученню чоловіків до догляду за дітьми, – говорить соціолог.     

– Зокрема, те, що трудові пільги, які у чинному Кодексі стосуються лише матерів, у проекті нового Кодексу поширюються на працівників із сімейними обов’язками, тобто як на матір, так і на батька, – резюмує Олена Стрельник.

Чому в Україні не люблять наймати нянь

За дослідженнями пані Олени, в Україні няні – не дуже поширене явище.

– У Полтаві я опитала 373 мами, які працюють за наймом. Я поставила їм таке запитання «Якби у вас була можливість скористатися послугами няні замість дитсадка, ви б нею скористалися?». Лише 10% сказали, що так. Чому? По-перше, довіра до ринкових послуг, особливо у галузі догляду за дітьми, в Україні невисока. По-друге, є стійке уявлення про те, що дитячий садочок дуже важливий для соціалізації дитини. Крім того, більшість населення просто не має фінансової можливості наймати няню, – говорить соціолог.

Із нянею чи без неї, бути мамою непросто – це факт. Наразі в медіа тиражується образ супермами, яка все встигає. Часто це історії успішних жінок тощо, розповідає соціолог.

– При цьому делікатно замовчується той факт, що ці жінки мають ресурси, на які вони можуть спертися, – каже пані Олена. – Це створює ілюзію того, що все так просто і мамина праця нічого не варта. Натомість, мені здається, що треба створювати суспільство, де турбота про дітей – суспільна цінність, а не просто перекладати все на плечі жінок.

Наприклад, у Полтаві декілька років поспіль через економію коштів на опаленні дітям продовжують шкільні канікули. Відтак, економія держави на сфері шкільної освіти автоматично стає проблемою родин, які самотужки вирішують питання догляду за дітьми у цей період, адже ані держава, ані роботодавці не надто активно підтримують батьків, які працюють.

Отже, сучасні умови материнства диктують певні вимоги. Жінки частіше зволікають із народженням дитини й обирають спочатку кар’єру, намагаються більше залучати до виховного процесу чоловіків, орієнтуючись на європейський досвід.

Читайте також: Полтавцям розповіли про гендеровані протести в сучасній Україні.

Автор: Наталія Сіробаб