Ніна Кірсо занурилась в ополонку та освятила воду разом із полтавцями

1. >
2. Суспільство >
3. Ніна Кірсо занурилась в ополонку та освятила воду разом із полтавцями

Коли поверталась з освячення води на першому водозаборі в Полтаві, у фотооб’єктив потрапила відома співачка, солістка гурту «Фрістайл»Ніна Кірсо.

Вона йшла із «баклажкою» води й усміхалась (ми знайомі, бо колись Ніна Кірсо була в редакції на інтерв’ю). Тож принагідно запитала в неї про обряди та ставлення до них. 

– Ніно, Ви кожного року освячуєте воду?

–Так, щороку. А занурююсь я 18-го числа. 

– Чому саме 18-го?

– Із 14-ої години 18 січня вже можна занурюватись, вже служби йдуть у храмах, тож можна в ополонку. Так мені батюшка сказав 11 років тому, так я і роблю. Іноді ще й 19-го повторюю.

– Цьогоріч теж випробували воду в ополонці?

– Вчора я занурювалась. До останнього не знала, чи буду. Хотілось компанію, розумієш, що треба, але самій якось не те. Тому я з сестрою. Правда, минулого року вона не доїхала, бо тоді було багато снігу, засипало буквально. Позаторік вона хворіла, і батюшка їй не дав благословення. Цього року вона підтримала мене, не скажу, що була за компанію, бо занурювалась я все ж сама, але повезла мене машиною, була зі мною. І скажу, що цьогоріч мені було дуже легко зануритись.

– А скільки років отак «моржуєте» на Водохреще?

– 11-ий рік вже. але я ще й купаюсь у всіх джерелах, де буваю. Часто це при храмах, з цілющою водою. Там буває вода 12 градусів. Хоча от озеро Святої Анни біля Почаєва – там вода і влітку +6. Із чоловіком занурювались, і син теж не раз.

– А чому цьогоріч чоловік і син не були з Вами біля річки?

– Мабуть, для них це не так, як для мене. Чоловік на Водохреще ніколи не занурювався. От влітку в Почаєві ми всі побували у воді, відчуття прекрасні. Хоча занурюватись було важко, бо на вулиці +37 тоді було. Зимою значно легше це робити.

– Коли вчора занурювались, там були ще полтавці? Де це відбувалось, на міському пляжі?

– Ні, я не роблю це перед великою публікою. Сьогодні, наприклад, складно під’їхати, дуже людно, галас, веселощі – це й добре, але заважає деякою мірою. Тому мені краще набиратись сил напередодні Хрещення. Коли це в тиші, а коли ще й на березі хтось молитви читає, то взагалі така атмосфера панує. Я завжди ходжу перед цим по блогословення  до священика.

– У якийсь один храм ходите?

– У різні. Сповідуюсь та причащаюсь я в одному, а відвідую православні церкви у різних країнах: і в Німеччині, і в Прибалтиці, Білорусі, Росії та інших. Я не питаю, якого патріархату там церква. Я проти розбрату і війни, як у повсякденні, так і стосовно віри. Бо нині страшні речі кояться проти волі людей. У мене ж багато родичів живе в Росії, Калінінграді, Санкт-Петербурзі. Ми не мусимо сваритись із нормальними людьми, вони є скрізь. Багато хто болісно сприймає війну і хоче миру. Але це все політика, я не знаю, як можна досягти миру. Серед моїх знайомих, на щастя, багато таких свідомих, котрі розуміють, що конфлікти можна вирішувати мирно. І коли ми йдемо до церкви, то саме до Бога. І якщо хтось зі священиків не правий, то це їхні проблеми, вони помічники, посередники. Я люблю людей і вважаю, що кожен ходить туди, куди йому хочеться і де комфортно, Господь же один. 

Читайте на сайті також: яскраві люди міста: полтавський Сальвадор Далі.

До речі, в Полтаві під час занурення в ополонку чоловік почав тонути.

Автор: Ніна Король