Cьогодні
Шишацька громада втратила на війні двох земляків-військовослужбовців
13 жовтня 2025, 12:05 0
У Шишацькій селищній раді повідомили про загибель на війні двох військовослужбовців, уродженців громади.
У боротьбі за незалежність та територіальну цілісність України проти російського загарбника поліг Зленко Олександр Миколайович.
Олександр народився 3 липня 1974 року в мальовничому селі Яреськи. Навчався в Яреськівській загальноосвітній школі I-III ступенів імені Ф.П. Борідька. Частину дитинства та юності Олександр провів у селі Великий Перевіз, де жила його бабуся Варвара.
У 1992 році вступив до Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва на факультет інженерів-землевпорядників. Навчався відмінно, був активним, товариським і доброзичливим. Закінчив навчання з відзнакою, отримавши червоний диплом.
За успіхи в навчанні йому запропонували залишитися в університеті для викладацької діяльності та продовження навчання в аспірантурі. Після її закінчення Олександр працював асистентом викладача. Проте він обрав шлях практичної роботи — розпочав трудову діяльність у Харківському обласному управлінні земельних ресурсів. Згодом працював у Києві та Дніпрі, завжди залишаючись вірним своїй справі. Олександр мав сертифікати інженера-землевпорядника та геодезиста, а з 2021 року відкрив власну справу як фізична особа-підприємець.
Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, Олександр став на захист рідної землі. 21 лютого 2024 року, під час виконання бойового завдання, він загинув унаслідок мінометного обстрілу військами рф.
30 вересня 2025 року Олександра поховали з військовими почестями у селищі Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області.
11 жовтня у селі Федунка Шишацької громади провели в останню путь свого Воїна — Ліпкіна Руслана Васильовича.
Народився Ліпкін Руслан Васильович 4 березня 1978 року в родині Ніни та Василя Ліпкіних, у багатодітній сім’ї в місті Полтава. Руслан був третім, найменшим із дітей.
Навчався в Полтавській загальноосвітній школі №7, яку закінчив у 1995 році. Після школи продовжив навчання у професійно-технічному училищі, де здобув професію налагоджувальника технологічного обладнання. Трудову діяльність розпочав у 1997 році на Полтавському маслозаводі, працюючи слюсарем-налагоджувальником.
Зустрів свою другу половинку — Якименко Людмилу Віталіївну. У 1996 році вони створили сім’ю та проживали в місті Полтава. У молодого подружжя народилися два сини: Дмитро — у 1997 році та Євгеній — у 2002 році.
У 2006 році родина з двома маленькими хлопчиками переїхала до Федунського краю — на батьківщину Русланового батька. Руслан працював у ПРАТ «Пасіпол» села Сагайдак. У 2013 році в родині народилася бажана, довгоочікувана донечка Настя.
З перших днів вторгнення ворога Руслан не стояв осторонь — допомагав чим міг. Разом з односельцями споруджував укріплення, облаштовував укриття для жителів краю, приєднався до групи територіальної оборони. Разом з хлопцями патрулював вулиці, чергував у старостаті, допомагав у волонтерській діяльності.
З 17 березня 2024 року Руслан Васильович приєднався до лав Збройних Сил України. Перебував на посаді оператора безпілотних літальних апаратів 1-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів.
8 жовтня віддав своє життя за цілісність і незалежність України.
Читайте також: В ДТП загинув військовослужбовець з Новосанжарської громади
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь