Як у Полтаві лікують від коронавірусу: історія полтавки хворої на COVID-19

1. >
2. Суспільство >
3. Як у Полтаві лікують від коронавірусу: історія полтавки хворої на COVID-19

Щодня в Україні продовжує зростати кількість хворих на COVID-19. Безликі цифри одних вражають та лякають, інші – ставляться до них, як до чогось буденного та вже звичного. Можна довго гадати, де ці люди заразилися, варто носити маску чи ні, взагалі вважати хворобу звичайним грипом, обговорювати лікування коронавірусної інфекції в наших лікарнях та загалом стан нашої медицини, але коли з хворобою доводиться зіткнутися особисто, ставлення до ситуації змінюється.

«Коло» поспілкувалося з полтавкою Аліною, у її 87 річної бабусі Людмили Семенівни діагностували нижньодолеве запалення легенів, згодом – ПЛР-тестування підтвердило коронавірус. Зараз Аліна, якій довелося контактувати з бабусею, теж пройшла тестування, самоізолювалася та очікує на результати. Що означає, коли твоя сім’я зіткнулася з коронавірусом особисто та як діють наші лікарі, жінка розповіла нашому виданню.

Людмила Семенівна попри свій поважний вік живе окремо від онуки у власній квартирі. Вона самостійно обслуговує себе, ходить в магазини, на пошту, до банку чи гуляє в парку, що поряд з будинком. Коли в країні спалахнула інфекція, онука Аліна, єдина близька людина пані Людмили, яка живе в Полтаві, вирішила перестати навідуватися до неї в гості, щоб уникнути можливого інфікування. Таким чином, не бачила її з 8 березня. Запропонувала бабусі не ходити до магазину за продовольчими покупками, а скористатися допомогою волонтерів. Проте та категорично відмовилася, аргументуючи тим, що хоче самостійно обирати продукти харчування. Далі публікуємо історію з перших уст.

– Місяць тому бабуся почала скаржитися на втому, після прогулянки з дому до парку «Перемога», неподалік якого вона живе, згодом до втоми додалися симптоми задишки. Я запропонувала їй зробити кардіограму, але вона відмовилася, захотіла дочекатися закінчення історії з вірусом, – розповідає Аліна.

Онука відзначає, що в бабусі був депресивний стан, це відчувалося в розмовах по телефону, вона дратувалася, на неї тиснуло те, що вона лишилася одна і її ніхто не провідує; безкінечно дивилася новини по телевізору і тому відмовлялася йти до лікаря, щоб перевірити серце, боялася, що в нинішній ситуації її ніхто не прийме в лікарні.

Як і де лікують полтавців із запаленням легенів та підозрою на коронавірус

– Через тиждень після перших симптомів, бабуся почала скаржитися на задишку навіть при виході до магазину, який знаходиться зовсім поряд біля її будинку. Тому в суботу, 18 квітня, перед Великоднем, я зателефонувала черговому лікарю, у сімейного був вихідний, пояснила ситуацію, лікар сказав, що найімовірніше – це проблеми із серцем і виписав їй ліки, але від них бабусі стало гірше і вона перестала їх приймати. Тим часом задишка не минала, ставало ще гірше. І коли ще майже через тиждень, у п’ятницю, вона розповіла, що напередодні ходила в банк і їй довелося тричі зупинятися, щоб дійти туди й назад додому, хоча установа знаходиться теж поруч з будинком, де вона мешкає, я зателефонувала сімейній лікарці. Лікарка приїхала того ж дня, одягнута в захисний костюм, маску, перевірила в бабусі сатурацію (насичення крові киснем – прим. авт.) – 87, це середній рівень небезпеки та послухала її. Оскільки мене не було поряд, я вирішила зателефонувати лікарці самостійно, яка пояснила мені, що в бабусі запалення легенів, рекомендована госпіталізація, але бабуся відмовилася від неї, тому лікарка вирішила викликати медичну бригаду до неї додому аби взяти тест на коронавірус. Я пообіцяла поговорити з бабусею та вмовити її лягти в лікарню. Але це треба було вирішувати дуже швидко і протягом пів години передзвонити їй, щоб повідомити про своє рішення, – говорить Аліна.

Людмилу Семенівну з трудом вдалося вмовити на госпіталізацію до інфекційної лікарні, жінка до останнього відмовлялася та все ж, після наполягань онуки, що лікування в медичному закладі буде краще, ніж вдома, погодилася. Саме тоді й відбувся перший після півторамісячної перерви контакт Аліни з бабусею, якій вона допомагала збиратися до лікарні. Втім, жінка переконує, що контакт не був тривалим та близьким, вони не обіймалися, намагалися триматися одне від одного на відстані.

– Приїхала «швидка допомога», в ній був лише водій у масці, сімейна лікарка поряд, але на іншому авто. Бабуся повинна була самостійно вийти з під’їзду, відкрити двері «швидкої» та сісти до салону, але вона не могла сама донести речі, тому до авто її супроводжувала я, – додала Аліна.

Неозброєним оком було видно, що чорна пластикова ручка дверей на автомобілі «швидкої допомоги», добре дезінфікується, адже була в розводах від деззасобу. Всередині салон авто та сидіння обклеїні чорною товстою плівкою та оброблений дезінфікуючим засобом. Заходи безпеки витримані повністю.

– Бабусю госпіталізували до інфекційної лікарні, поклали в окрему палату під кислородну маску, яка допомогла підвищити сатурацію. У лікарні підтвердили діагноз, призначили антибіотики та взяли тест на коронавірус, щоправда, сказали, коли будуть результати – невідомо, адже в черзі на оброблення 500 тестів. Усе лікування безкоштовне, мені сказали, що не треба купувати жодних ліків, – продовжує розповідати Аліна. – Я запитала в лікарки, як бути мені, адже я контактувала з бабусею. Вона відповіла, що це не тісний контакт, а сімейний лікар рекомендувала мені за бажанням самоізоляцію. Але оскільки я в бабусі одна, то була не впевнена, що мені це вдасться.

Лікарі також рекомендували вимити із хлоровмісними засобами квартиру бабусі.

Читайте також: Як Полтава лікуватиме хворих на коронавірус: «Дуже важливо зараз – зберегти медиків», – Лоза

Наступного дня, в суботу, я поїхала до лікарні, щоб відвезти бабусі мобільний телефон, дещо з продуктів харчування та ліки від підвищеного тиску. До речі, якщо в п’ятницю на територію закладу можна було заходити вільно, то в суботу, біля воріт уже сиділа охорона, яка не впускала нікого стороннього на територію медзакладу, передати щось хворому можна було лише через неї. Потім мені доводилося ще кілька разів їздити до бабусі, адже вона, як з’ясувалося, відмовлялася їсти лікарняну їжу, тому я відвозила продукти харчування, книгу, теплу кофту.

У четвер зранку я подзвонила лікарю в інфекційне відділення і та сказала, що результатів тестування поки що немає, можливо, будуть сьогодні, а вже через годину мене набрала сімейна лікарка бабусі, яка повідомила, що тест позитивний, а також запитала всі дані мої та чоловіка, але на моє питання про те, чи зроблять тест і мені – не відповіла нічого. Новина про те, що в бабусі позитивний результат мене дещо вразила, адже я не могла зрозуміти, де вона могла «підхопити» коронавірус, адже її контакти з іншими були мінімальними.

Того дня, 30 квітня, Аліна написала на своїй сторінці в соцмережі:
– Вывод по ситуации у меня только такой, что пожилых людей нужно реально изолировать. Выделить в магазинах им отдельное время с минимумом посетителей. В банках также. Стараться вообще к ним не приближаться. Что толку, что я почти два месяца не проведывала бабушку, чтобы не дай Бог не принести вирус, и каждый день внушала ей как себя вести в магазине...(

Як беруть тест на коронавірус вдома

– 30 квітня, того ж дня, коли в бабусі підтвердили коронавірус, мені зателефонувала лікарка і сказала, що я за бажанням можу протестуватися. Я відповіла, що не проти тестування і того ж дня мені зробили тест. Як це було? Приїхала лікарка з медсестрою з 4-ї міської поліклініки. Лікарка, одягнута в одноразовий захисний костюм, високі бахіли, в окулярах, масці та зі щитком на обличчі зайшла до мене в квартиру. Медсестра залишилася її чекати в під’їзді. Із собою в лікарки також був антисептик, пульсоксиметр, ручка та два екземплярами договору, де я мала поставити підпис, щоб підтвердити свою згоду на тестування та самоізоляцію. Лікарка перевірила мою сатурацію, розпитала про симптоматику. Я повідомила, що почуваюся добре, в мене немає жодних симптомів застуди чи коронавірусної інфекції. Загалом, я могла б не проходити тестування, а просто підписати згоду на самоізоляцію, яка б в мене завершилася через тиждень. Якщо я проходжу тестування, то все-одно підписую згоду на самоізоляцію, якщо тест позитивний, то для остаточного підтвердження результату мені його роблять ще раз. Щодо мого чоловіка, то мені сказали, що йому не обов’язково самоізолюватися, оскільки він не контактував з бабусею. Але він сам вирішив до отримання моїх результатів самоізолюватися та не ходити на роботу, щоб не наражати інших на небезпеку.

Після того, як сімейна лікарка поїхала, приїхала лаборантка, теж в повній екіпіровці, захисному міцному костюмі, і навіть в респіраторі, а не в масці. Із собою – пробірки та необхідне приладдя для проведення тестування. Процедура досить неприємна, але витерпіти можна. Спеціальними паличками беруть мазок з горла ( з мигдалин) та з носа. Потім ці зразки доставляють в обласний лабораторний центр. Результати повинні бути через три дні.

Жінка наголошує, що наразі її досвід спілкування з медичними працівниками Полтави, залишає позитивне враження. Лікарі ввічливі, відповідають на всі поставлені питання, лікування дійсно безкоштовне, а ще не можливо не відмітити високу ступінь їхнього захисту.

Нині Аліна почувається добре, вона самоізолювалася, не контактує ні з ким крім чоловіка. Значно краще почувається і її бабуся, яка перебуває в лікарні. Вона закликає людей не ігнорувати носіння масок, обмежити контакти зі сторонніми людьми та перестати за можливості спілкуватися з родичами похилого віку, розповісти їм правила поведінки в людних місцях, а найкраще – самим купувати та приносити їм продукти харчування.

Чим закінчиться історія, які будуть результати тестування в Аліни, ми повідомимо в наших наступних публікаціях. Слідкуйте за сайтом «Коло» та будьте в курсі подій

2 травня 2020

• #новини Полтави
• #коронавірус