Полтавські IT-girls: «Є брак жінок у галузі, а всі іноземні компанії хочуть гендерного балансу»

1. >
2. Суспільство >
3. Полтавські IT-girls: «Є брак жінок у галузі, а всі іноземні компанії хочуть гендерного балансу»

Фото – auriga.com

Сьогодні IT можна назвати однією з найперспективніших галузей, де можна якнайкраще розкрити свій потенціал та отримувати гідну заробітну платню. Проте у суспільстві довго існував стереотип, що IT-індустрія не для жінок, і програмування під силу лише чоловікам. Попри це, зараз усе більше дівчат опановують цю професію, працюють розробницями й успішно просуваються кар’єрними сходинками, адже поволі зникають упередження щодо статей у професії. Про особливості роботи в IT-галузі та гендерні стереотипи в ній – далі в матеріалі.

Напевне, один із найяскравіших прикладів успішної IT-фахівчині в Україні – це Люба Шипович, волонтерка, яка пройшла шлях від інженерки-програмістки до технічної директорки в американських компаніях, працювала позаштатною радницею колишнього прем’єрміністра України Олексія Гончарука, а нині віцепрезидентка українсько-американської організації Razom. Саме Шипович консультувала представників Кабміну з питань впровадження диджиталізації та налагодження сприятливої IT-екосистеми в нашій країні.

Зараз багато IT-компаній акцентують свою увагу на розвитку галузі саме в невеликих містах, зокрема таких, як Полтава.

Марина Брижак – полтавка, яка навчалася на розробницю, full-stack HR в одній зі шведських IT-компаній, яка працює в Україні. 

– До цього я працювала в державній ієрархічній структурі, де завжди були обмеження в кар’єрному зростанні. Старші колеги дуже боялися за свої посади й остерігалися таких молодих спеціалісток, як я, адже ми динамічно розвивалися, знали комп’ютер та англійську, а отже – мали більші можливості. Мене просто зупиняли на кожному етапі розвитку. Це дуже обурювало. Тож 2016 року я вирішила, що в IT справедливо отримуватиму гроші за свої знання, і це можна буде довести тестовими завданнями. Мені здалося, що IT – дуже справедлива галузь, і це найбільше в ній привабило, – розповідає IT-фахівчиня.

Тож Марина вирішила змінити спеціалізацію й пішла навчатися до приватної шведсько-української IT-школи. Це були профільні курси, які тривали чотири місяці. На той час у групі з дванадцяти людей було четверо дівчат.

– Жодних упереджень щодо статі, віку, попереднього досвіду роботи ми не відчували. Абсолютно однакове ставлення до кожного й кожної. Наші викладачі взагалі ні на що не зважали, окрім результатів навчання, – каже IT-спеціалістка.

Після завершення навчання Марині Брижак запропонували працювати в шведсько-українській IT-компанії.

– Мене ще з середини курсу запросили на роботу, бо почули мою англійську. Англійська – це показова характеристика для IT-індустрії, тому мені запропонували початкову вакансію у відділі продажу. Я погодилася, адже не тільки «код» мене приваблював, а й комунікація, – розповідає дівчина. – Узагалі в цій спеціальності домінують інтернаціональність, рівність і повага за всіма напрямками.

Згодом Марина перейшла у відділ HR, адже їй хотілося розвиватися всередині компанії.

– Мені була цікава комунікація із командою та клієнтами. Це не лише рекрутмент, а й формування команд, тобто я допомагаю клієнтам та розробникам знаходити спільну мову, щоб співпраця була більш продуктивною, – каже IT-спеціалістка.

За чотири роки, які Марина Брижак працює на посаді, кількість жінок у галузі значно зросла.

– Усі IT-компанії борються за гендерну рівність і проводять івенти для залучення жінок до технічних спеціальностей, тобто не лише дизайн і project-менеджмент, а й програмування. Знаю, що в нас був безкоштовний майстер-клас з програмування для дівчат – Django Girls Poltava. У нашій компанії є підрозділ, який розробляє вебсайти як з використанням WordPress, так і інших технологій. І в цьому відділі працюють більш ніж 30% розробниць. У тестуванні теж усе вирівнялося останнім часом, навіть в автоматизованому. У мануальному все треба перевірити вручну, там жінки й чоловіки були приблизно 50 на 50 відсотків, або навіть 70 на 30. А в автоматизованому, де вже застосовують мови програмування Python та інші, була перевага чоловіків – 70 на 30. Але поступово все вирівнюється. Зараз дівчата розуміють, що в них немає обмежень.

Олександра Колотухіна з Полтави, як і Марина, свого часу вирішила змінити спеціальність. Два роки тому дівчина перекваліфікувалася на розробницю.

– Я працювала чи-то менеджеркою, чи-то аналітикинею, чи-то статисткою за дуже вузькою спеціальністю. І мене трохи бентежило, що я не можу чітко сказати, ким же насправді працюю, раптом фірму закриють чи мою посаду скоротять. Тому вирішила обрати щось універсальне, що б мені допомогло простіше знайти роботу. Тому я для себе обрала IT-напрямок і зараз роблю сайти на WordPress, – розповідає Олександра. – У мене в школі завжди було все добре з математикою, тому для мене це не проблема. Я пішла навчатися в IT-школу і приблизно через місяць влаштувалася на роботу. У розробці дуже багато різних напрямків та спеціальностей, і обрати собі щось до вподоби може абсолютно кожна людина. Той самий дизайнер – теж IT-спеціаліст. Ти можеш працювати в UI- та UX-дизайні, розробляти саму структуру. То тут ти маєш мислити аналітично, розуміти, що потрібно клієнту. Якщо ж хочеш бути розробницею якогось програмного забезпечення, там уже інші знання потрібні. Але, фактично, як з’ясувалося пізніше, сама математика мені не була потрібна. Я мислила стереотипно, думала: прийду й щось там рахуватиму, а це не потрібно. Достатньо бути розумною людиною й усвідомити, що тобі підходить.

Зараз – IT це дуже розвинена галузь із великими можливостями.

– Тут ти не обов’язково маєш бути кодером – це може бути і СММ, і дизайн, і якісь креативні напрямки. Єдине, що б я порадила новачкам – це мати overview, тобто загальне розуміння, яку спеціалізацію ти обираєш і які вона дає можливості, що тобі більше імпонує. Якщо ти більш креативна людина, тобі потрібно в дизайн. Якщо любиш порядок, структуру, добре спілкуєшся, то можеш іти в project-менеджмент, якщо до вподоби цифри, математика, логіка, залежності між факторами, то це вже розробка. Зараз дуже багато безкоштовних онлайн-курсів: Coursera, Udemy, де можна спробувати, що вам підходить, – каже Марина Брижак.

Дівчата зазначають, що жодних гендерних упереджень у них на роботі немає. І проект чи підвищення спеціалістам дають, зважаючи на знання та вміння, а не на стать.

– Коли я лише починала працювати в IT-компанії, то дуже скептично ставилася до теми сексизму. Вважала, що вона трохи надумана. А мій колега з Ірландії сказав: «Ти просто на собі цього не відчуваєш. Уяви, що я тобі скажу: «Не дам тобі цього завдання, бо ти жінка». І тоді я аж стрепенулась і почала трохи інакше ставитися до цієї проблеми, – розповідає Марина Брижак. – Загалом я бачу певний тренд. Українські фірми в більшості отримують фінансування від іноземних компаній, а за кордоном активно просувають ідею гендерної рівності. Тож вітчизняні компанії зараз навіть би й побоялися десь притиснути жінку, адже внутрішні правила це суворо забороняють.

Попри те, що пані Марина запевняє, що в галузі панує гендерна рівність, вона ніколи не бачила системної адміністраторки за свою кар’єру в IT. Це не означає, що жінкам така робота не під силу. Можливо, з якихось об’єктивних причин вони не обирають цієї спеціалізації.

– Думаю, дівчатам, швидше, це не цікаво, ніж їх не візьмуть, – каже Марина. – Не бачу жодних передумов, щоб жінкам перешкоджали стати системними адміністраторками. До слова, я працюю у відділі HR, і в нас на цих посадах більше жінок. І коли в колектив, де тридцять дівчат, прийшов HR-чоловік, це було для нас теж дуже великим дивом. Усе-таки незвично бачити в комунікативній ролі чоловіка в нашій компанії.

Як зазначають спеціалістки, в IT cпостерігається перевага чоловіків у технічній спеціалізації, а жінок – у креативній. Але опановувати будь-яку спеціалізацію нікому не забороняють.

– Усе залежить від людини, стать значення не має. Хтось більше знається на техніці дизайну, хтось кращий у оздобленні, візуалізації. Абсолютно немає значення, хлопчик ти чи дівчинка. Усе залежить від твоїх інтересів, – каже Олександра Колотухіна. – У будь-якому разі, чоловіків зараз у галузі більше, але це не зумовлено тим, що вона не доступна жінкам. Це все від інтересів залежить.

Марина Брижак безпосередньо контактує з клієнтами, для яких їхня компанія створює команди розробників в Україні. І знає, що таким командам часто бракує бачення жінок у проектах.

– Вони дуже-дуже хочуть собі жінок у колектив, бо вважають, якщо колектив винятково чоловічий, то це дає йому хибний напрямок. І компанія розвивається не повноцінно, не збалансовано, не гармонійно. Вони так би були раді, якби дівчата подавали резюме, але «днем с огнем», як-то кажуть. Є брак жінок у галузі, а всі іноземні компанії хочуть балансу, – резюмує HR-спеціалістка.

В IT-компаніях жінки та чоловіки можуть претендувати на однакову зарплатню. Дівчата запевняють, що усе залежить від компетентності фахівця.

– У IT-компаніях отримують гроші лише за перформанс, тобто виконану роботу. Не буває такого, що жінці не дають складніший проект, бо в неї не вірять, – зазначає Марина Брижак. – Я знаю щонайменше кілька прикладів, коли дівчата з нашої компанії, які добре заробляли, не йшли в декретну відпустку, а чоловіки залишалися вдома з маленькими дітьми. Вони вирішили, що для сімейного бюджету буде вигідніше, якщо жінка працюватиме.

Такої самої думки й розробниця Олександра Колотухіна:

– Усе залежить від того, який ти розробник. У когось hard skills вищі, у когось – soft skills. Тому зарплатня залежить винятково від рівня спеціаліста чи спеціалістки.

Пані Марина не зупиняється на досягнутому, продовжує розвиватися, навчатися. Нещодавно вона закінчила курс із продуктової аналітики.

– Це вже не коду більше стосується, а статистики, аналізу. Ця робота теж передбачає інтерв’ю з користувачами, тобто це такий собі баланс між продуктовою розробкою та комунікацією, – каже Марина.

Факт залишається фактом – зараз значно більше дівчат приходить в IT.

– Ця робота всім відома й уже досить поширена, ти можеш спробувати, зрозуміти, що не все так страшно, як про це говорять і думають. Жінок у галузі ІТ стає дедалі більше, і вони швидко просуваються кар’єрними сходинками, – резюмує Олександра Колотухіна.

Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми (Інтерньюз)

Автор: Наталка Сіробаб