Вчора
Розповідь учасниці полтавського Майдану Анастасії Городчаніної: «Конфлікт залагодили діалогом, але бруківку мали під рукою»
21 лютого 2017, 15:35 0
У Полтаві до Дня Небесної сотні та третьої річниці Майдану учасники Української Академії лідерства провели низку заходів. Одним із таких була зустріч із очевидцями полтавського Майдану.
Під час Революції Гідності загинули 106 людей. Із них – троє жителів Полтавської області: Ігор Сердюк, Андрій Черненко, Євген Случак.
Анастасія Городчаніна, член ГО «Пласт» та Громадсько-націоналістичої організації «Правий сектор», студентка з Полтави прийшла, аби розказати свою історію про полтавський Майдан. Її розповідь охоплює кінець 2013 року, коли розпочалася перша акція, і до 2014 року. Дівчина говорить, була школяркою, коли він почався, тому в Київ не їздила.
– Я була безпосередньо на Майдані у Полтаві. Все почалося з мирних акцій протесту таких як «Полтава, прокинься!». Я не могла всидіти, – згадує Анастасія. – Ми виходили з банерами, прапорами і ходили з закликами пробудитися. Все це було весело і позитивно. Потім стався перший розгін Майдану у Києві і акції потроху набували іншого забарвлення: стали більш стійкими, суворими і наполегливими. У нас тоді з’явилися свої вимоги.
Загострення ситуації у Києві по спіралі відображало загострення подій у нас на Майдані в Полтаві.
Анастасія Городчаніна пригадує, як двічі з активістами «брали» обласну раду та адміністрацію.
– Перший раз це відбулося спокійно – ми зайшли без жертв. Вдруге взяли будівлю з жертвами: наш пластовий побратим Іван Полтавець, який другий рік є військовослужбовцем СБУ, зараз перебуває у зоні українсько-російської війни, тоді отримав поранення гумовою кулею в живіт. Це надзвичайно добра людина і я пишаюся, що він – мій друг, – говорить дівчина. Відчувається, що говорити дівчині про той період важко. Стримує сльози.
– Був такий момент на Майдані, коли приїхали хлопці з різних організацій із Києва. Вони були дуже вимотані, але пішла інформація, що у Полтаві є офіс Партії регіонів і його можна «брати», – згадує Анастасія Городчаніна. – Тоді ж відбувалася акція біля будівлі ГУНП. Тим часом хлопці побігли на офіс Партії регіонів, а ми з дівчатами відійшли до ГУНП на мітинг. Пізніше ми повернулися до намету біля ОДА. Тоді шість молодиків у формі вийшли нізвідкіля і кинули два коктейлі Молотова в ОДА. За кілька хвилин вирушила колона правоохоронців у сторону майдану, а з іншого боку підбігли наші хлопці. Вони і попали «під роздачу».
– Пізніше була спроба переговорів з «Беркутом», – додає студентка. – Поки домовлялись, ми витягували поранених і робили барикаду: дівчата почали розбирати бруківку, а хлопці стягували сміттєві баки, палети. На той момент залагодили конфлікт діалогом. Але бруківку вже мали під рукою.
Анастасія розповідала лише про деякі із тих подій. Говорить, що баталії Майдану не змінили усе місто загалом.
– Це змінило кожного, хто був причетний до революції в Полтаві, Києві, – додає студентка. – Ті, хто був хоч раз присутній на похороні друга, знайомого, мене зрозуміють. Коли ми висловлюємо свою точку зору, то згадуємо тих людей, які віддали своє життя за нас. І наше рішення стає більш принциповим і його ми приймаємо через призму втрати. Наразі Полтава є тихим болотом. Проблема Революції, за словами дівчини, ховається у невмінні обирати.
– Ми знаємо як «скинути», як висловити невдоволення, як показати зуби, але що робити далі ми не навчились. Наша проблема в тому, що ми можемо прибрати, але не маємо кого поставити, ми не вміємо обирати. Тож наша робота полягає в тому, щоб не тільки виходити на третій майдан і підготувати протест, а й готувати кадри, якими б ми закрили існуючі прогалини. Окрім нас для цієї країни ніхто нічого не зробить, – наголосила Анастасія Городчаніна.
Читайте також: День Гідності: «Точкою неповернення став розгін студентів, після смерті Нігояна не боротися стало неможливо»
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь