На «Полтаву вишивану» прийшли учасники у сторічних сорочках (оновлено)

1. >
2. Суспільство >
3. На «Полтаву вишивану» прийшли учасники у сторічних сорочках (оновлено)

Фото Ольги Матвієнко

У Полтаві стало традицією до Дня міста проводити парад «Полтава вишивана». Ось і цього року, вже вп’яте, полтавці пройшли урочистою колоною від Соборної площі до парку «Перемога». Багатотисячна хода розтягнулася на кілька сотень метрів. Яскраво вбрані із національними стягами у руках учасники дорогою виголошували патріотичні гасла.

На чолі колони несли кількаметровий прапор, а також символ української гостинності – коровай – та символ багатства нашої держави – сніп пшениці.

У колоні об’єдналися учні полтавських шкіл та училищ, студенти вишів, представники громадських організацій, вихованці численних танцювальних, пісенних студій, спортивних секцій та полтавці, які на параді не представляли конкретно якусь організацію. Присутні були і представники міської вдали, яка й організувала «Полтаву вишивану». Очолив парад Полтавський міський голова Олександр Мамай у колі заступників – Світлани Тарашевської, Віталія Нікіпелова, Ольги Борисенко, Наталії Сук, а також секретаря міської ради Оксани Деркач, заслуженої артистки України Ярослави Руденко, відомої полтавської поетеси Марії Бойко.

Читайте також: Фоторепортаж. Полтава гуляє у День міста

Фоторепортаж. Полтава відзначає День міста

Вражало вбрання учасників: вихованці гуртків одяглися у стилізовані костюми, хтось прийшов у сучасних футболках із вишивкою, але у натовпі легко зустріти полтавців у вишитих власноруч або старовинних вишиванках.

Ось, наприклад, дві Тетяни вбралися у старовинні вишиванки, зроблені ще 90 років тому бабусею однієї із жінок.

– Це роботи моєї бабусі. Завжди кажу, що вона радіє на небесах, що її робота не пропала дарма. Моя бабуся була дуже патріотична. Говорила, що і комуністи, і фашисти однакові. Свого часу я була комсомолкою, але, звичайно, із часом переосмислила все. Ми раді, що можемо використати бабусину працю, її ідеї, продемонструвати свій патріотизм. Вишивала бабуся ще як дівкою була при місячному світлі. Вона 1909 року народження, тож сорочкам близько 90 років, – розповіла полтавка, яку Тетяною назвали на честь бабусі.

Подруги користуються кожною нагодою, коли можна вийти у національному вбранні – на День Незалежності, День міста, хоча стверджують – не потрібно особливого приводу, аби продемонструвати свою любов до України.

Особлива любов до української вишивки у родині пані Ніни та пана Миколи.

– Це сорочка із моєї родини. Сама я із Сумської області. І досі у нас збереглося до десятка сорочок, є рушники ще моєї прабабусі, є рушники, вишиті моєю мамою, сестрою. Чоловік мій взагалі колекціонує рушники, доволі велика колекція вже є, – поділилася пані Ніна, вбрана у сторічну вишиванку.

– Першу сорочку мама мені вишила на 14 років, другу – на 33, а третю – жінка на смерть, – сміється Микола, вбраний у сорочку із блакитно-вохристою вишивкою.

Його жінка додає, що минулого року вишила сорочку і собі, і чоловікові.

Ходу сміливо можна назвати полі етнічною та полірелігійною. Ось, наприклад, долучилися вбрані у вишиті сукні та сорочки представники мусульманської громади міста.

– Ми мусульмани Полтави та України, як частина цього суспільства, завжди готові брати участь у всьому, що показує красу української культури. І ми завжди є частиною всього, що приносить користь цьому суспільству, – сказав шейх Амін, імам Полтавської мечет.

У пані Світлани на запитання,чому вирішила підтримати ходу, на очі навертаються сльози.

– Вишиванка для мене є символом України, як її донька, я хочу бути разом зі своїм народом. Мене переповнюють емоції, коли я бачу це. Радує, що дуже багато молоді у вишиванках. І вірю, що це не тільки тому, що їх за списками сюди зігнали, а що вони приходять за своїм покликом серця, – зазначила жінка.

Пані Світлана поки має лише одну вишиванку, але мріє вишити другу власними руками, як зробила це її донька минулого року.

Долучилися до «Полтави вишиваної» і полтавці без вишиванок чи символіки.

– У мене ще немає вишиванки, купувати не хочу, а вишити часу немає, – пояснила полтавка Олена Ковальчук. – Але мені подобається бути частиною цього, відчувати єднання людей. Хочеться долучитися, аби показати – ми українці, нас багато і ми поважаємо нашу історію, нашу традицію, пишаємося цим.

Завершилася хода у парку «Перемога», де встановили величезну сцену з екраном, на якому «на живо» транслювали парад. Першими на майданчик перед сценою запросили найменших учасників у стилізованих колясках, а потім представили кожен колектив, який долучився до ходи, після чого розпочався концерт.

Було чим розважитися і в самому парку. Тут проводили численні майстер-класи для дітей, а в містечку майстрів пропонували придбати вже готові сувеніри.

Автор: Ольга Матвієнко

• #День міста