Вчора
Ми не маємо права передати цю війну нащадкам: у Полтаві провели в останній путь тринадцятьох захисників
20 липня 2022, 13:40 0
Сьогодні, 20 липня, у Полтаві на Соборному Майдані біля Свято-Успенського собору відбулося найбільше прощання із полеглими захисниками з початку повномасштабного рашистсткого вторгнення. Відразу за тринадцятьма захисниками провели прощальну панахиду.
Провести в останню путь своїх Героїв прийшло дуже багато людей. Це рідні та друзі полеглих, містяни та бойові побратими. Над площею поряд з молитвою лунає плач та крик згорьованих матерів та дружин.
Кожен з полеглих воїнів мав свій шлях, свою історію, своє життя. Та поєднало їх одне – любов до України та смерть заради неї.
Солдат Закаблук Тимофій, 1995 року народження. Номер обслуги другого відділення військової частини. Загинув 13 липня в результаті артобстрілу градів поблизу населеного пункту Сіверськ на Донеччині. Воїн був родом з Полтави. Поховають захисника на Затуринському кладовищі.
Сержант Маліченко Анатолій, 1972 року народження. Командир бойової машини, командир відділення військової частини. Загинув 13 липня в результаті артобстрілу градів поблизу населеного пункту Сіверськ на Донеччині. Воїн був родом з Полтави. Поховають захисника на Затуринському кладовищі.
Капітан Лєщін Ігор, 1973 року народження. Командир зенітно-ракетного взводу відділення військової частини. Загинув 14 липня в результаті артобстрілу градів поблизу населеного пункту Сіверськ на Донеччині. Воїн був родом з Полтави. Поховають захисника на Затуринському кладовищі.
Солдат Андрій Буданцев, 1983 року народження. Стрілець-снайпер другого відділення другої десантно-штурмового взводу. Загинув 14 липня в результаті артобстрілу поблизу населеного пункту Сіверськ на Донеччині. Воїн був родом з Полтави. Поховають захисника на Затуринському кладовищі.
Молодший сержант Ластовін Олександр, 1985 року народження. Стрілець-санітар п’ятої механізованої роти. Загинув 13 липня в результаті артобстрілу поблизу населеного пункту Сіверськ на Донеччині. Воїн був родом з Полтави. Поховають захисника на Затуринському кладовищі.
Максим Остяк, 1987 року народження, стрілець стрілецького відідлення. Загинув 5 липня поблизу Дмитрівки на Харківщині. Воїн був родом з Полтави. Поховають захисника на Затуринському кладовищі.
Сержант Анатолій Кір’ян, 1978 року народження. Командир бойової машини. Загинув 13 липня поблизу Мар’янки на Донеччині. Він був родом з Новоселівської громади Полтавського району.
Солдат Іващенко Павло, 1973 року народження. Механік-водій першого гранатометного відділення взводу вогневої підготовки. Загинув 13 липня в результаті артобстрілу поблизу Сіверська на Донеччині. Воїн був родом з Полтави. Поховають захисника на Затуринському кладовищі.
Солдат Лисенко Іван, 1986 року народження, номер обслуги самохідного артвзводу військової частини. Загинув 14 липня в результаті ракетного обстрілу міста Дніпро. Він був родом з Терешківської громади Полтавського району.
Старший солдат Луговський Ярослав, 1978 року народження. Старший водій першої стрілецької роти. Загинув 13 липня під час мінометного та артобстрілу позицій підрозділу поблизу населеного пункту Вершина Бахмутського району на Донеччині. Захисника поховають у селищі Нові Санжари.
Сержант Цвітченко Едуард, 1971 року народження. Командир відділення першої стрілецької роти. Загинув 13 липня під час мінометного та артобстрілу позицій підрозділу поблизу населеного пункту Вершина Бахмутського району на Донеччині. Проживав у Новосанжарській громаді Полтавського району.
Старший солдат Владислав Гречихін, 1997 року народження. Стрілець-санітар третього відділення третього десантно-штурмового взводу. Загинув 12 липня в результаті артобстрілу поблизу населеного пункту Сіверськ, на Донеччині. Він був родом з Хорольщини, останнім часом проживав у Великобагачанській громаді. Захисника поховають у селі Радівонівці Великобагачанської громади.
Солдат Микола Ломов, 1977 року народження. Номер обслуги третього відділення кулеметного взводу. Загинув 17 липня під мінометного та артобстрілу позицій підрозділу поблизу населеного пункту Вершина Бахмутського району на Донеччині. Захисника поховають у місті Кобеляки.
– Зламані долі, нездійснені плани та мрії. Так, ми ходимо на роботу, в магазини і навіть зустрічаємося з друзями, з тими, хто поки що не на війні. І ми не знаємо, скільки нам ще того життя залишилося. Ми не знаємо, чи повернемося з роботи, чи магазину і чи буде взагалі, куди повертатися. Ми не знаємо, на скільки ще збільшиться список янголів, як вже ніколи не зателефонують нам. Світе, почуй нас! Не забувай, що в цей момент поруч з тобою гинуть невинні діти, гинуть невинні люди. А ми просто хочемо жити… Так як хотіли жити наші воїни захисники, яких ми сьогодні проводжаємо, – звернулася до всіх присутніх ведуча траурної церемонії Лариса Семеняга.
Панахиду за полеглими провели священники Православної церкви України. По закінченню молитви до всіх присутніх звернувся Архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір.
– Ми прагнемо жити в своїй державі. Тому що держава – це є цінність. Ми намагаємося позбутися того рабства, в якому ми були. Ми вже були рабами в совєтскому союзі. Ми вже не пам’ятаємо, як в 20 роках ці ж самі загарбники прийшли на цю землю. І різні люди стали на захист своєї Батьківщини і вони поклали свої голови. Це герої Холодного Яру, яких мордорська імперія називала бандитами. Ця орда прийшла перед другою світовою на західну Україну, так виникла повстанська армія. Сьогодні ми стали на захист своєї держави. Ми не маємо права схилити голови і коліна. Ми не маємо права передати цю війну наступним поколінням українців. Ми маємо вистояти і перемогти, – наголосив священник.
Читайте також: Від рук російських окупантів загинув Антон Бутенко з Полтавщини
Ви можете закинути будь-яку суму на тістечко редакції
Клік по кнопці відкриє форму пожертвування LiqPay
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь