Війна забрала життя тринадцятьох воїнів з Полтавщини

1. >
2. Суспільство >
3. Війна забрала життя тринадцятьох воїнів з Полтавщини

За останні кілька днів стало відомо про загибель ще тринадцятьох захисників з Полтавщини на війні з окупантами. Про це повідомили в громадах, звідки воїни були родом.

Віталій Дяківнич, начальник Миргородської РВА, повідомив про гибель на війні трьох воїнів з Миргородського району.

30 вересня від отриманих поранень у Краматорському районі Донецької областi загинув солдат Безніс Валерiй Юрійович із села Хомутець Миргородської громади. 9 листопада 1987 року захисникові виповнилося б 35 років.

9 жовтня 2022 року перестало битися серце командира 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілкової роти військової частини А4467, молодшого сержанта Городовенка Анатолія Анатолійовича, 1973 року народження із м. Гадяч.

Виконуючи свій військовий та громадський обов'язок, залишившись вірним присязі, воїн загинув у Бахмутському районі Донецької області внаслідок обстрілу з боку збройних сил рф.

8 жовтня загинув житель Миргородської громади Єлісєєв Олександр Олександрович, 2000 року народження.
Сталося це поблизу села Петропавлівка Харківської області.

2 жовтня в Куп’янському районі на Харківщині загинув солдат Олексій Долгов. Про це повідомили в Пирятинській громаді.

Народився він 13 серпня 1979 року у Харкові, там закінчив школу, професійно-технічне училище, працював будівельником. Мав золоті руки та великі плани на життя, які обірвала росія.

На Пирятинщині, в селі Яцини, проживає його мати. Окрім неї, у загиблого залишилася сестра.

Прощання з загиблим Захисником України відбудеться у вівторок, 11 жовтня, об 11:00 на площі перед адмінбудівлею міської ради.

25 вересня на Краматорському напрямку Донецької області загинув лейтенант Лебідь Олексій Леонідович 26.02.1985 р.н. Чоловік мешкав у Потоках Кременчуцької громади.

– Олексій був життєрадісним, молодим чоловіком, батьком, сином, мав багато планів та мрій. На жаль клята війна забирає найкращих. Глибоко сумуємо та співчуваємо всій родині Олексія. Щира вдячність батькам Героя за те, що виховали Патріота й справжнього Захисника України! Жодними словами не втамувати пекучий біль і не загоїти рани в душі, та світлий спомин про Олексія назавжди в наших серцях, — йдеться у повідомленні Потоківського старостинського округу.

Поховання Олексія відбудеться на Вінниччині де він народився.

Під час виконання бойового завдання по виявленню та знищенню сил противника, на Донеччині загинув кременчужанин Супрун Сергій Анатолійович, 1972 року народження, випускник Кременчуцької школи №16.

Сумну звістку повідомили в навчальному закладі:

– Із самого дитинства і до 1996 року проживав в мікрорайоні 1-го Занасипу по вул. Великій набережній, 29. Пішов добровольцем ще 28 лютого. Загинув 2 жовтня. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким. Поділяємо ваше горе, сумуємо за втратою найкращих синів України. Вдячні нашому захиснику за мужність і відвагу, схиляємо у скорботі голови перед пам’яттю земляка!

10 жовтня жителі Глобинської громади прощалися із Олегом Сьоміним, захисником, який загинув у перші дні повномасштабного вторгнення в Україну країни-агресора.

Віддати шану полеглому Герою прийшли рідні, близькі, військовослужбовці та мешканці громади. «Живим коридором» глобинці зустріли Героя-земляка.

На війні загинув молодший сержант Черниш Максим Вікторович з Гребінки. Йому було лише 40 років. Про це повідомили в Гребінківській міській раді.

Максим Черниш народився 26 лютого 1982 року в м.Гребінка, навчався в Гребінківській ЗОШ №4, згодом здобув спеціальність механізатора у Березоворудківському аграрному технікумі. З 2002 по 2003 рік проходив строкову військову службу в ЗСУ на посаді командира відділення.

19 квітня 2022 року призваний по мобілізації та направлений до проходження служби у військову частину А4010. Був стрільцем-помічником гранатометника штурмового відділення.

Загинув 5 жовтня внаслідок ворожого мінометного обстрілу поблизу Майорська Донецької області.

Без батька залишилося двоє малолітніх дітей.

Лохвицька громада повідомила, що 2 жовтня 2022 року під час ведення бойових дій у районі населеного пункту Давидів Брід Херсонської області в результаті мінометного обстрілу з боку противника загинув Бутко Роман Анатолійович.

Він народився 13 березня 1990 року у селі Гудими Роменського району Сумської області. Згодом сім’я переїхала на Лохвиччину – у село Юсківці. Роман закінчив Лучанську загальноосвітню школу. Навчався у Сумському аграрному університеті на юридичному факультеті, який закінчив у 2016 році.

Роман Бутко був учасником антитерористичної операції на сході України, захищав її незалежність і територіальну цілісність.
Разом із дружиною виховував синочка, який народився у 2019 році. На другий день після повномасштабного російського вторгнення, 25 лютого 2022 року, був призваний до лав Збройних сил України по мобілізації. Військову службу проходив у званні солдата.

Разом з ним в бліндажі загинув Гаврилко Дмитро Григорович, мешканцем міста Лохвиця.

Дмитро Гаврилко народився 16 січня 1977 року у м. Воркута Республіки Комі. У 1982 році родина переїхала на Полтавщину. У 1995 році проходив строкову службу у лавах Збройних сил України. У 2003 році виявив бажання та вступив на військову службу за контрактом.

У мирному житті працював слюсарем-монтажником, охоронцем, електриком на підприємствах Лохвиччини.

Був мобілізований до лав ЗСУ у червні 2014 року та протягом року боронив незалежність і територіальну цілісність України від посягань російського агресора.

Після повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України Дмитро Гаврилко в числі перших опинився на фронті. На другий день війни, 25 лютого 2022 року, він став до лав Збройних сил України по мобілізації. Військову службу проходив у званні старшого солдата. На передовій його життя обірвалося в 45.

14 вересня на російсько-українській війні поліг воїн із Оржицької громади Владислав Токарь.

Владислав Токарь загинув 14 вересня під час виконання бойового завдання, підірвавшись на протитанковій міні. Сталося це у Донецькій області.

30-річний воїн був родом із села Савинці Оржицької громади. У нього залишилися батьки.

3 жовтня обірвалося життя жителя села Оржиця Слободо-Петрівького старостату Жолобецького Володимира Івановича. Народився Володимир 5 листопада 1982 року в с. Оржиця. З листопада 2000 по травень 2002 року проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України.

Після повномасштабного вторгнення росії, в липні 2022 року, був мобілізований та пішов боронити рідну землю. Загинув 3 жовтня 2022 року під час мінометного обстрілу в смт Білогорівка Сєвєродонецького р-ну Луганської області.

7 жовтня в Новосанжарській громаді провели в останню путь Колодяжного Руслана.

Колодяжний Руслан народився 16.03.1982 року. Закінчив Руденківську школу та вступив до Решетилівського професійного училища. По закінченні навчання влаштувався працювати до Полтавської нафтогазової компанії. На початку березня був мобілізований. Воював в місті Ізюм, потім на Донеччині. Став командиром відділення 3 групи 8 роти 3 загону СП військової частини А 4030.

3 жовтня під час виконання бойового завдання поблизу міста Бахмут Донецької області в результаті влучання міни в безпосередній близькості до транспортного засобу Руслан отримав поранення. На жаль, поранення виявились несумісні з життям… Вдома на нього чекали дружина, донька, син та батьки.

Читайте також: Росіяни випустили по території України 75 ракет

• #загинув
• #новини Полтавщини
• #війна