Таїнство Свята Хрещення Господнього

1. >
2. Суспільство >
3. Таїнство Свята Хрещення Господнього

Фото – newch.tv

19 січня християни відзначають Водохреща, яке завершує цикл Різдвяних свят. За Євангелієм, саме цього дня Ісус Христос прийняв хрещення від Іоанна Предтечі.

Чому святкують Йордана

30-річного Сина Божого разом із іншими вірянами охрестили на ріці Йордан у місцевості Віфавара. Слова Івана Хрестителя «Він стоїть посеред вас» змусили багатьох вірян затамувати подих, адже люди знали, що Спаситель серед них, але не могли впізнати його. Іванові ж допоміг упізнати Ісуса Святий Дух. Коли Христос вийшов на берег, із небес пролунав голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином, на якого в цей час зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята – Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме ця подія засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже цього дня, за християнським ученням, з’явився Бог у трьох іпостасях: Бог-Отець – у голосі, Син Божий – у плоті, Дух Святий – в образі голуба.

Своїм хрещенням у Йордані Спаситель започаткував освячення води – одне з семи головних церковних таїнств, завдяки якому людина ніби заново народжується для праведного життя. На честь євангельської події цього дня, а також напередодні у всіх православних храмах відбувається Велике водоосвячення.

Вважають, що набрана з опівночі до опівночі на Водохреща вода цілюща. Вона зберігає свої властивості протягом року і може лікувати тілесні й духовні недуги.

Водохресні звичаї та обряди

За давньою тра­дицією, церемонія освячення води відбувається просто неба: на берегах річок, струмків, озер.

За тиждень до свята чоловіки вирубують із річкового льоду хрест, обливають його червоною фарбою або буряковим квасом. Так само з льоду створюють престол біля хреста. Завершують святкову композицію соснові або ялинові гілки у вигляді арки – «царські врата».

Після ранкового урочистого богослужіння в церкві процесія вирушає до річки чи водоймища. Раніше під час відправи дехто вмивався водою. Парубки і дівчата намагалися облити одне одного. На Гуцульщині часто це робили ті, які незабаром мали побратися.

На березі річки, біля льодового хреста, відбувається ще одне нетривале святкове богослужіння, потім священик занурює у воду (в ополонку, йордань) хрест під спів хору «Во Йордані хрещуся тобі, Господи…». Ось тепер вода вважається освяченою, і люди набирають її з ополонки у принесений із собою посуд. Хто швидше з цією водою добіжить додому, той буде щасливим. При цьому також стріляли – «розстрілювали коляду», або, як казали гуцули, «проганяли вовків». Розстрілювали Коляду з рушниць холостими патронами. Упіймати шматки паперу, що летіли з них, пророкувало удачу бджоляру. Цей обряд також символізував проганяння злих духів зими, поворот сонця на весну. Він залишився нам у спадок із дохристиянської доби. Християнство додало нові форми і канони святкувань, побудовані на догмах православного вчення. Проте багатовікові обряди міцно вплелися у канву нових традицій.

За народними віруваннями, коли священик опускає хрест у ополонку, звідти вистрибує нечиста сила і гуляє землею доти, поки якась жінка не випере в річці білизну. Господині не квапилися повертати нечисть у воду – хай якомога більше її загине від сильних морозів.
Принісши додому свячену воду, господар кропить усе в оселі й господарстві. Родина сідає до столу, перед їжею випивши свяченої води. Після обіду дівчата йдуть до річки, щоб умитися йорданською водою – для вроди та здоров’я. Подекуди зберігся звичай співати господарю оселі величальних пісень:

Гей, пане господарю,
У господі, як в раю:
У тебе воли половії,
У тебе плуги золотії,
У тебе двори кедровії,
У тебе столи калиновії…

Освяченою водою господар колись також кропив усіх членів сім’ї, хату, подвір’я, домашню худобу, сільськогосподарський реманент.
Кропилом служив пучечок колосків із «дідуха» або з засушених волошок. Водночас один із членів родини малював крейдою або олівцем хрести на хатніх речах, начинні, дверях, вікнах, одвірках, господарських спорудах. На території західноукраїнських земель хрести часто зображували розведеним на посвяченій воді тістом.
На Водохреща проводжали «за воду покійних предків, яких кликали до господи на Святвечір, щоб зігріти ритуальним вогнем і нагодувати ритуальними стравами. Вода з давніх-давен служила своєрідною межею між живими і тими, що відійшли у вічність.
Після Водохреща розпочинався новий весільний се­зон, який тривав до Великого посту. Це був час веселощів і до­звілля. Молодь збиралася на вечорниці, сім’ї влаштовували складчини та ходили одне до одного в гості.

Народні прикмети

• На Водохреща день ясний – хліба будуть чисті, а якщо похмурий – буде у хлібі повно «сажки».

· Якщо все небо цього дня похмуре, то всякому хлібу родитися добре; якщо ж тільки на сході – добре вродить жито, на півдні – просо, на півночі – гречка.

· Якщо цього дня ясна й холодна погода – на посушливе літо, похмура й сніжна – на рясний урожай.

• Іде лапатий сніг – на врожай.

· Якщо похмуро – хліба буде вдосталь.

· Якщо зоряна ніч – вродять горіхи та ягоди.

· Якщо на Водохреща повний місяць – бути великій воді.

· Удень іде сніг – на врожай гречки: вранці – ранньої, вдень – середньої, а ввечері – пізньої.

· Під час освячення води йде сніг – добре роїтимуться бджоли і колоситимуться хліби.
   

Читайте також: На Водохреще буде тепло, а з суботи – холодно

Автор: Наталка Сіробаб