«Ваш син вбивця»: на Полтавщині у церкві УПЦ відмовилися провести панахиду за загиблим Героєм
Другого березня 2022 року у бойових діях при обороні Лисичанська загинув військовослужбовець 26-ї артилерійської бригади Лисенко Юрій Юрійович. Йому мало б виповнитися 34 роки. Він став першим загиблим з початку повномасштабної війни у Лохвицькій громаді.
Народився Юрій Лисенко 20 травня 1988 року у Васильках. У рідному селі навчався у школі. У 2007 році закінчив Червонозаводський технологічний технікум Полтавської ПДАА. Працював на підприємствах, але прийняв рішення присвятити себе захисту України. Спочатку уклав контракт на 3 роки, у квітні 2021 року його продовжив. Після повномасштабного вторгнення військ російської федерації мужньо захищав мирних українців від російських убивць. Загинув 2 березня у бойових діях при обороні Лисичанська.
Відповідно до Указу Президента України № 205 від 2 квітня 2022 року бійця нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
До роковин загибелі його матір Валентина Миколаївна вирішила заказати панахиду в найближчому храмі – в центрі Лохвиці. Це був храм УПЦ (Московський патріархат). Та жінці не лише відмовили, а й назвали її сина вбивцею. Про це вона розповіла на ютюб-каналі «Баба Яга проти».
– Я запитала, чи можу я за сина замовити панахиду. Мене спитали, як він помер. Я відповіла, що він загинув на війні. Це я спілкувалася з жіночкою, яка при храмі продає свічки. Вона вийшла з церкви і ми спілкувалися на подвір’ї. вона мені каже: «Так він вбивця, та він грішник, та йому двадцять кругів пекла треба пройти. Він людей вбивав». А я питаю, яких людей? Тих що прийшли нас вбивати? Він же захищав Україну. Вона ще щось казала, та я вже ні чула, ні бачила…
Через деякий час донька пані Валентини вирішила піти до церкви і замовити панахиду. Та, дізнавшись, що чин відспівування проводив священник ПЦУ, їй знову відмовили.
Жінка не може стримати сліз, згадуючи сина. Говорить, що 27 лютого він відправив їй останнє фото:
– Ми йому написали, що ми його дуже любимо і пишаємося. А 2 березня він загинув. він виконував якесь особливе завдання. Я так зрозуміла, він був коригувальником вогню на передовій лінії і вони потрапили під артобстріл. Йому пробило бронежилет, адже легеня була пробита. Того дня ми з ним говорили, десь о 10.30, а в пів на першу його вже не стало.
В результаті, панахиду замовили в церкві ПЦУ, де священник заспокоїв жінку та провів всі релігійні обряди.
Валентина Миколаївна не розуміє, чому до військових, які захищали країну і віддали за неї свої життя таке відношення:
– Як можна назвати мого сина і сотню таких же вбивцями? Значить вони їх чекали, росіян, хотіли щоб вони сюди прийшли. Коли він ще був в АТО, я ходила в ту церкву замовити сорокауст за нього. І мені не дозволили, бо він воїн. Та я тоді не придала цьому значення.
Наостанок жінка додала, що ці люди, які таке сказали про її сина не розуміють, що вони помиляються:
– І вони не хочуть цього усвідомлювати. Бо якщо людині все життя втовкмачували, що Москва – це все, що є. вони Москві підкорюються. Я не можу взагалі зрозуміти, як може церква московська бути на території України.
Нагадаємо, це, на жаль, не перший подібний випадок на Полтавщині. У Горішніх Плавнях мати українського захисника Наталія Щерба прийшла в місцевий собор УПЦ МП до священника з проханням помолитися за сина, однак той заявив, що йде не війна, а нібито «спецоперація».
– Підвели мене до цього батюшки. Він запитав: «Що у вас сталося?» Це отець Григорій. А я йому кажу, що у мене сина вбили на війні. Що мене різонуло... він каже: «Ви знаєте, що це не війна, а спецоперація?» Яка ж це спецоперація, коли моєму синові грудну клітку з танка пробили?» – розповіла жінка.
Додамо, що на сесіях і Полтавської обласної і міської ради виносилося звернення до керівництва країни щодо заборони діяльності Української православної церкви московського патріархату на території України. Обидві ради звернення не підтримали.
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь