Полтавщина втратила на війні з окупантами ще 18-х воїнів

1. >
2. Суспільство >
3. Полтавщина втратила на війні з окупантами ще 18-х воїнів

За останні дні офіційно підтверджено загибель ще вісімнадцятьох захисників, чиє життя пов'язано з Полтавщиною. Сумні звістки повідомили у військкоматах та громадах, звідки воїни були родом.

1 квітня у Пирятинській громаді прощалися з полеглим українським захисником Євгенієм Садіковим. Він загинув у бою під Мар’їнкою на Донеччині у квітні минулого року. Про це повідомили в Пирятинській громаді.

Протягом майже року про долю Захисника України, пирятинця Євгенія Садікова рідним, друзям, знайомим нічого не було відомо, зв'язок з ним обірвався ще у квітні минулого року. Днями стало відомо, що життя воїна обірвалося 17 квітня 2022 року поблизу населеного пункту Мар`їнка на Донеччині.

Євгеній Садіков народився 22 січня 1972 року в Пирятині. Був в числі тих, хто одними з перших став на захист Батьківщини після повномасштабного вторгнення росії, – був мобілізований 5 березня 2022 року. У загиблого залишилися батьки, дружина, донька.

За інформацією Кременчуцької міськради, 29 березня 2023 року, Кременчук попрощався із 44-річним захисником України Анатолієм Моргуном. У нього залишилися дружина та син.

Анатолій Моргун захищав Україну від російської військової агресії практично з перших днів повномасштабного вторгнення росії на території України. Був головним сержантом 2 загону спеціального призначення військової частини А-4030.

Загинув 20 березня 2023 року на Донеччині в районі населеного пункту Красногорівка під час виконання бойового завдання, залишаючись вірним військовій присязі та українському народові.

Прощання з Анатолієм Моргуном проходило у Міському палаці культури. Панахиду відслужили у Свято Миколаївському соборі. Поховали військового на Алеї Героїв Свіштовського кладовища поряд з іншими захисниками України.

23 березня 2023 року загинув Клочко Олександр Костянтинович, в результаті бойових дій, під час захисту Батьківщини, виявивши стійкість і мужність під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Білогорівка, Луганської області, повідомляють на сторінці «АТО. Соціальний супровід».

Поховання Олександра Клочка відбудеться 3 квітня.

31 березня 2023 року, на Луганщині загинув відважний воїн Бобир Віктор Володимирович, 1978 року народження з Миргородської громади.

Сталося це під час бою поблизу села Дібрівка на Луганщині. Воїну було 44 роки. Він мав звання солдат.

У Диканській громаді повідомили, що 29 березня 2023 року під час виконання службових обов'язків внаслідок наїзду на мінно-вибуховий пристрій загинув наш земляк – старший сержант артилерійського дивізіону Попов Володимир, 1981 року народження.

Прощання відбудеться 03 квітня о 10.00 біля Свято-Успенського собору в місті Полтава. Поховання відбудеться на кладовищі в смт Диканька.

23 березня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Білогорівка Луганської області загинув житель села Курінька Владислав Савченко. Про це повідомили в Пирятинській громаді.

Народився він 25 вересня 1991 року у Куріньці. Протягом 1998-2007 років здобував освіту у сільській школі, після закінчення якої навчання продовжив у Березоворудському аграрному технікумі.

Мобілізований на захист Батьківщини 10 листопада 2022 року. Служив стрільцем-снайпером аеромобільного батальйону військової частини А2120.

У Владислава залишилася мати Ніна Михайлівна.

14 березня 2023 року, при спробі відбити атаку противника, поблизу населеного пункту Богданівка Бахмутського р-ну Донецької обл. загинув військовослужбовець Олександр Буряк. Про це повідомили в міській раді Хоролу.

Сержант, номер обслуги кулеметної групи 3-го загону, 71-ої окремої єгерської бригади отримав несумісні з життям поранення під час бойового завдання із захисту територіальної цілісності України.

Поховали тіло воїна на Алеї Слави.

26 березня 2023 року в районі м. Авдіївка, під час виконання бойового завдання, загинув житель с. Яремівщина Заводської громади Сагайдачний Олег Володимирович, 1975 року народження. Про це повідомили в Миргородській РВА.

З перших днів повномасштабного вторгнення він був призваний до Збройних сил України та по лютий 2023 року ніс службу у територіальній обороні. З березня 2023 року захищав Східні рубежі України.

28 березня, на території військового меморіалу «Їхні імена будуть жити вічно» Горішньоплавнівська міська територіальна громада поховала загиблого солдата Збройних сил України Іваненка Вячеслава Вікторовича.

Народився Вячеслав 16 липня 1980 року в місті Комсомольську. Із дитинства займався футболом, був одним із найкращих гравців серед молодих вихованців футбольного клубу «Гірник-Спорт».

26 лютого 2022 року з перших днів повномасштабного вторгнення Вячеслав добровольцем пішов на російсько-українську війну. 22 березня 2023 року під час виконання службових обов’язків, вірний військовій присязі, солдат Збройних сил України Вячеслав Іваненко героїчно загинув біля населеного пункту Авдіївка Донецької області.

В Полтавському ОМЦТК та СП повідомили, що 29 березня Полтавська громада прощалась з двома героями.

Старший солдат Клименко Дмитро Анатолійович, народився 7 липня 1995 р., проживав в м. Полтава. Призваний до військової частини А1937 – обслуговування та забезпечення командування Сухопутних військ ЗСУ, згодом переведений до окремої штурмової бригади на посаду стрілець-помічник гранатометника відділення охорони взводу охорони ремонтної роти.

Старший солдат Остапчук Павло Миколайович, народився 12 липня 1986 р., проживав в м. Полтава. Призваний до реактивної артилерійської Кременчуцької бригади, згодом переведений до окремої штурмової бригади на посаду стрілець 1-го штурмового відділення 2-го штурмового взводу 2-ї штурмової роти, 1-го штурмового батальйону.

Обидва воїни загинули 10 березня при виконанні бойового завдання поблизу н.п. Іванівське, Донецької області, внаслідок поранень несумісних з життям, отриманих в результаті здійснення противником штурмових дій позицій підрозділу.

30 березня 2023 року духовенством Полтавської єпархії звершено чин відспівування воїна – сержанта Березіна Валерія Петровича. Гідно виконував обов’язки військової служби, захищаючи територіальну цілісність Батьківщини, був вірний військовій присязі.

Помер внаслідок пневмонії. Сталося це на Сумщині. Йому було 47 років.

28 березня 2023 року, у Кременчуці попрощалися із захисником України Володимиром Школярем. У військового залишилася мати.

Володимир Школяр захищав нашу державу від російської ворожої агресії з грудня 2022 року. Був солдатом, навідником 2 десантно-штурмового взводу 6 десантно штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини А-0281.

Загинув 19 березня 2023 року на Луганщині в районі населеного пункту Кремінна, під час виконання бойового завдання, кілька днів не доживши до 32-річного дня народження, залишаючись вірним військовій присязі та українському народові.

Прощання з військовим, який віддав своє життя за Україну, проходило у Міському палаці культури. Поховали захисника на кладовищі у селі Кіндрівка, де проживає його мати.

22 березня у бою з окупантами загинув Вадим Кармазин. За кілька днів з захисником прощалися у рідному селі. Про це повідомили у Кобеляцькій міській раді.

Вадим Кармазин народився 8 липня 1996 року в селі Орлик. Після закінчення школи воїн вступив до Чугуєво-Бабчанського лісового коледжу, де отримав диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю «Мисливське господарство». Далі Мелітопольський інститут екології та соціальних технологій. Після навчання захисник працював у мисливському господарстві «Філін», у Нижньоворсклянському ландшафтному парку та у приватному господарстві по ремонту автомобілів у Дніпрі.

27 грудня 2022 року солдата Вадима Кармазина мобілізували. Воїн служив на посаді стрільця у лавах 3-ої аеромобільно-десантної роти. 22 березня військовослужбовець поліг під час ворожого мінометного обстрілу поблизу Білогорівки, що на Луганщині.

26 березня останньою земною дорогою захисника провели у рідній громаді. Вадима Кармазина поховали з військовими почестями на цвинтарі в селі Орлик.

За інформацією Кременчуцької міськради, 18 березня на російсько-українській війні загинув військовий з Кременчука Антон Заєць з позивним «Чехов», про це повідомляє Антон став на захист з 2014 року. У складі 17 батальйону 57 бригади близько 1,5 роки боронив незалежність в районі Горлівки.

У 26 років Антон Заєць (на псевдо «Чехов»), будучи командиром 1 роти 17 батальйону, разом із побратимами взяв надважливу висоту в районі Зайцевого. «Чехов» під селищем Жованка допоміг вогневою підтримкою, коли 23 лютого 2016 року 17 батальйон за десять восьму вечора розпочав бій за висоту з лівого флангу батальйону, плавно переносячи його на правий. У цю ніч наші хлопці взяли трофеї та опорний пункт на висоті. За це Антона нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

Він боронив Донеччину, Херсонську область, а влітку повернувся на напрямок Бахмут-Лисичанськ.

За інформацією Миргородської РВА, 18 березня на території Покровського району Донецької області загинув солдат Пасюра Віталій Васильович.

Воїн народився 20 лютого 2000 року у селі Маликівщині. У 2007 році пішов до першого класу Гоголівської школи. Потім проживав і навчався у Кобеляцькому районі. Після закінчення школи вступив до Полтавського міжрегіонального професійного училища, де отримав спеціальність машиніста екскаватора, тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва та водія автотранспорту. Після закінчення навчання працював у торговій мережі «Аврора» у Полтаві. Був мобілізований до лав ЗСУ у жовтні 2022 року.

В Яреськівському старостинському окрузі 19 березня провели в останню путь Семенка Анатолія Анатолійовича.

Народився майбутній захисник України 10 березня 1981 року в Хвальках, де пройшли його дитинство та юність. Навчався в Яреськівській ЗОШ. Закінчив Полтавський технікум транспортного будівництва. Далі строкова служба в лавах ЗСУ. Працював будівельником на будовах світу.

Уперше став на захист держави у 2014 році. Кілька років разом з побратимами стримував ворога на Донеччині.

З початком повномасштабної агресії Анатолій був за кордоном, але відразу ж повернувся на Батьківщину. Проходив службу в 54 бригаді в Мар'янці, де отримав тяжкі поранення.

Життя захисника обірвала не ворожа куля, а наслідки поранень. 18 березня 2022 року в 42 роки перестало битися серце Анатолія, залишивши по собі пам'ятний слід.

За інформацією Терешківської сільської ради, 21 березня громада попрощалася з жителем села Заворскло, учасником бойових дій, Лебедем Віталієм.

Висловлюємо щирі слова співчуття родинам та близьким полеглих Героїв. Вічна слава.

Читайте також: Назавжди 19: на війні загинув снайпер з Решетилівщини

• #загинув
• #новини Полтавщини
• #війна