Ірина Твердохліб розповіла, які проблеми постали перед людьми з інвалідністю під час війни та про програму допомоги бійцям

1. >
2. Суспільство >
3. Ірина Твердохліб розповіла, які проблеми постали перед людьми з інвалідністю під час війни та про програму допомоги бійцям

Фото зі сторінки Ірини Твердохліб у соцмережі

Ірина Твердохліб – регіональна представниця Національної Асамблеї людей із інвалідністю в Полтавській області, заступниця голови обласного й міського комітетів доступності. Окрім того, вона очолює міську організацію людей із інвалідністю, й не зважаючи на те, що сама пересувається на кріслі колісному, веде активну громадську діяльність і працює в галузі захисту прав людей із інвалідністю.

30 років тому пані Ірина отримала травму хребта, але ситуація виявилася складніша, ніж вона сподівалася. Тож із часом жінка опинилася на кріслі колісному. Найбільше Ірину Твердохліб засмучувало те, що життя рідних так чи інакше оберталося винятково навколо неї.

Про психологів на той час ще не йшлося, і найкращою допомогою для пані Ірини були родина й подруги.

– А ще я надзвичайно багато читала. Книги – це, мабуть, той життєвий досвід, який потрібен нам, щоб пережити певні ситуації. Тож відчуття, що маю подолати той період і якось адаптуватися, у мене було постійно, – розповідає регіональна представниця Національної Асамблеї людей із інвалідністю в Полтавській області. – На той час я була більш-менш мобільною в межах квартири. А ось вийти на вулицю – то справжній квест.

Пізніше в таборі активної реабілітації від інструкторів на кріслах колісних Ірина Твердохліб отримала навички незалежного життя за спеціальною шведською методикою. А вже потім сама допомагала людям зі спинальними травмами спочатку як стажерка, а потім як інструкторка. Також працювала за програмою «Перший контакт» і доносила до людей із травмами хребта інформацію про проблеми й потреби, які виникають внаслідок ураження спинного мозку.

Ірина Твердохліб має кілька вищих освіт. Колеги порадили звернутися в Полтавський інститут економіки і права, структурний підрозділ Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», і проконсультуватися щодо спеціальностей. Домогтися поговорити з адміністрацією навчального закладу було досить складно, втім все-таки пані Ірина почала здобувати там вищу освіту.

– На той час, а це понад 20 років тому, я стала першою студенткою в Полтаві, яка пересувалася на кріслі колісному. Тепер для отримання вищої освіти потрібно лише бажання самої людини з інвалідністю. Жодних упереджень немає, але основною проблемою в більшості вишів досі залишається бар’єрність. Не всі навчальні будівлі та гуртожитки мають фізичну доступність. Студентам із інвалідністю зору й слуху теж бракує елементів орієнтування та доступних навчальних матеріалів, – зазначає регіональна представниця Національної Асамблеї людей із інвалідністю в Полтавській області.

Директорка Полтавського інституту економіки і права Надія Мякушко запропонувала пані Ірині викладати в її ж рідному закладі вищої освіти. Пізніше там само Ірина Твердохліб отримала правову спеціальність для кращого розуміння роботи в громадському секторі і зараз навчається за напрямком «Спеціальна освіта», бо її зацікавив корекційно-розвивальний вид діяльності.

Ірина Твердохліб не очікує, щостворення безперешкодного середовища для людей із інвалідністю в Україні відбуватиметься надто стрімко:

– Коли мене про це запитують, згадую слова громадського діяча у сфері забезпечення прав людей із інвалідністю, розробника державних будівельних норм з інклюзивності Ярослава Грибальського. «Будемо свідомі того, що Канада йшла до розуміння створення безперешкодного середовища 30 років, тому в нашій країні, на жаль, теж не може бути все швидко», – сказав він.

І додає, що закони та державні будівельні норми стають більш інклюзивними, проте інклюзія здебільшого досі лишається на папері й на вустах високопосадовців.

– Майже кожного дня слухаю спогади наших воїнів, які пройшли пекло війни, залишилися живими, але мають поранення, ампутації кінцівок, травми. Не можу не реагувати емоційно на ці розповіді, які вони, до речі, розказують із гумором: про недоступність вбиралень у медичних закладах, про роздовбані тротуари й високі бордюри, які неможливо самостійно подолати, – говорить регіональна представниця Національної Асамблеї людей із інвалідністю в Полтавській області. – Знаєте, я відчуваю особисту провину, що не знайшла слів, щоб своєчасно достукатися до посадовців, від яких залежить створення цієї доступності.

Як зазначає Ірина Твердохліб, із початком повномасштабної війни влада в Полтаві й області не розробила жодного алгоритму дій для осіб із інвалідністю в таких ситуаціях.

– Досі, на жаль, так і не з’явився алгоритм зрозумілої допомоги, доступної та вчасної інформаційної підтримки для осіб із інвалідністю з питань евакуації, доступного тимчасового житла, обладнання бомбосховищ і пунктів обігріву з урахуванням аспекту доступності, – каже пані Ірина. – Тільки одна депутатка міської ради Оксана Дрюк звернула увагу на доступність пунктів обігріву для маломобільних груп населення й ініціювала розгляд цього питання на депутатській комісії та моніторинг шкільних закладів. Також я надзвичайно вдячна ексзаступниці голови Полтавської обласної військової адміністрації Катерині Рижеченко та начальниці управління інфраструктури та цифрової трансформації Тетяні Костенко за колосальну допомогу в організації евакуаційного вагону, пристосованого для людей із інвалідністю.

Ірина Твердохліб відзначає, що керівництво департаментів охорони здоров’я та соціального захисту населення Полтавської ОВА, Фонд захисту осіб із інвалідністю за потреби надавали відповіді на всі запитання.

Загалом регіональна представниця Національної Асамблеї людей із інвалідністю в Полтавській області переконана, що не лише державні програми, а всі ініціативи мають бути з підходом «не робіть для нас без нас».

– Що б не відбувалося в Полтаві та області, – придбання транспортних засобів, ремонт доріг, будівництво нових об’єктів (навіть встановлення малих архітектурних форм) – усе має відповідати державним будівельним нормам і узгоджуватися із представниками комітету доступності, – зазначає вона. – Наприклад, зараз під Полтавою будують модульне містечко для переселенців. А в ньому ж 100% поселяться люди, які належать до маломобільної категорії. Чи враховують аспект доступності, риторичне запитання.

На жаль, через повномасштабну війну людей із інвалідністю, які дістали травми, втратили кінцівки, у нашій країні стає більше. Ірина Твердохліб – експертка-консультантка проєкту «Досвід заради допомоги». Ця програма – ініціатива Національної Асамблеї людей із інвалідністю, покликана допомогти постраждалим цивільним і військовослужбовцям, які отримали травму хребта, втратили кінцівки у зв’язку з травмами або вогнепальними пораненнями.

– Допомагаємо порадами, як уникнути пролежнів і контрактур, надаємо інформацію про засоби індивідуальної гігієни та як правильно їх підібрати, про організацію побуту та облаштування приміщень, де мешкають люди на кріслах колісних. Також консультуємо щодо підбору засобів реабілітації та як ними користуватися, де можна отримати реабілітаційні послуги, – каже Ірина Твердохліб. – Наразі небагато звернень, але телефонують не тільки з Полтавської області, а й із інших міст України. Найпоширеніші запитання стосуються місць, де можна отримати якісну реабілітацію, зокрема психологічну допомогу.

Читайте також: «На похорон путіна»: у Полтаві відбулася благодійна акція на підтримку ЗСУ

Автор: Наталка Сіробаб

• #люди з інвалідністю
• #новини Полтави
• #війна