«Війна ще не закінчилася»: у Полтаві розповіли історії 50 медійників, які віддали життя внаслідок російської агресії

1. >
2. Суспільство >
3. «Війна ще не закінчилася»: у Полтаві розповіли історії 50 медійників, які віддали життя внаслідок російської агресії

25 квітня на Театральній площі у Полтаві відкрилася виставка The War Is Not Over Yet («Війна ще не закінчилася»), яку організували організації Український ПЕН, Інститут Масової Інформації, Центр прав людини ZMINA, Національний музей Революції Гідності, Премія імені Георгія Ґонґадзе, Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті.

Вперше виставку The War Is Not Over Yet представили торік у Львові, потому її побачили у Львові, Боярці, Вінниці та Одесі.
На стендах історії понад 50 медійників, які віддали своє життя внаслідок російської агресії та зібрано найповнішу інформацію про злочини Росії проти українських та закордонних журналістів від початку повномасштабного вторгнення. Загалом росіяни здійснили понад 500 злочинів проти медіа, адже представники преси із перших днів нападу стали мішенями російських військових, які бояться розголосу про свої злочини в Україні.
Станом на 14 квітня, за даними Інституту масової інформації, росіяни вбили 51 українського та закордонного журналіста. 8 з них загинули під час виконання професійних обов'язків, 43 – як учасники бойових дій або внаслідок обстрілів чи катувань. Ще щонайменше 17 журналістів поранили, 21 – були викрадені.

Крім того, ще 15 кримських журналістів перебувають в ув’язненні за політично мотивованими справами.
Поки готувалася виставка у Полтаві стало відомо про загибель ще двох медійників, розповіла ведуча відкриття, журналістка Ілона Довгань:

– 24 квітня розпочався 15-ий місяць повномасштабної війни росії проти України. На жаль, за попередні 14 місяців Україна і світ втратили щонайменше 53-х журналістів і журналісток. Дуже багато медійників полишили свої професійні обов’язки і пішли захищати країну. Ця виставка – це хроніка російських злочинів проти медіа в Україні з 24 лютого. Це вшанування пам’яті тих, хто загинув і це прояв нашої вдячності тим журналістам, які продовжують далі розповідати правду про війну в Україні. На стендах можна побачити імена й історії медійників, які загинули, поранені, в полоні чи зазнали переслідувань.
Пам’ять про всіх загиблих українських та іноземних журналістів присутні вшанували хвилиною мовчання.

Ольга Герасим’юк, Голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, додала, що у цю повномасштабну війну журналісти стали справжніми воїнами:

– Чимало з них долучилося до лав Збройних сил України для захисту своєї Батьківщини. А ті, які працюють у професії, часто опиняються у найгарячіших точках війни і, ризикуючи своїм життям, розказують усім про злочини рашистів в Україні. Особливо важко було медійникам прикордоння – у тих регіонах, які з перших днів повномасштабного вторгнення опинилися під окупацією. Незважаючи на величезну небезпеку і ризики, вони продовжували свою роботу і забезпечували інформацією співвітчизників. У дуже важких умовах працювали медійники Чернігівщини, Сумщини, Харківщини, Херсонщини, Донеччини. Українські медійники, без перебільшення, герої.

До створення виставки долучився Національний музей революції гідності, розповіла Ксенія Дворнікова, завідувачка відділу розвитку та комунікацій Національного музею Революції Гідності:
– Серед героїв цього стенду, цієї виставки – журналісти, які свого часу брали участь у Революції Гідності як учасники, висвітлювали Революцію Гідності як представники ЗМІ. Як, до прикладу, історія Макса Левіна, історія Андрія Загоруйка, рідного брата нашого колеги Віталія Загоруйка.

Надія Кучер, регіональна представниця Інституту Масової Інформації в Полтаві, наголосила, що ІМІ веде список загиблих журналістів та медійників:

– Напередодні цього заходу стало відомо, що 20 квітня на Донеччині загинув ведучий програм філії «Суспільне Донбас», військовослужбовець Дмитро Сірик. Протягом чотирнадцятого місяця війни на фронті загинули три медійники, які захищали Україну від російських окупантів: Олександр Цахнів – журналіст інформаційного агентства Вчасно, військовослужбовець загинув у бою на Бахмутському напрямку. Андрій Бойко – колишній оператор івано-франківської ТРК «Вежа», військовослужбовець. Владислав Дзіковський – системний адміністратор «Детектора медіа», рядовий, старший кулеметник бронеавтомобіля. Це частинка списку, який веде ІМІ і, який, на жаль, не є коротким. Усі ми пам'ятаємо, що минулого року фотожурналіста Макса Левіна вбили російські військові, такими є висновки прокуратуру, офіційного розслідування. Працював як фотокореспондент, документальний фотограф та оператор багатьох українських і міжнародних видань. беззбройного Максима Левіна військовослужбовці збройних сил РФ зброї. слідство встановило, що росіяни знали, що він журналіст та цілеспрямовано його вбили.
За словами Надії Кучер, понад 200 редакцій закрилися через війну, обстріли росіян. Росіяни цілеспрямовано обстрілюють телевежі, що росіяни хотіли глушиити сигнали, щоб ввести українців в інформаційну дестабілізацію, нав'язувати свою інформацію, свою реальність, намагаючись помістити українців у інформаційний вакуум:
– З 24 лютого росіяни цілеспрямовано атакують критичну інфраструктуру України, зокрема, телевежі. Російські війська атакували ракетами та авіацією телевежі у Києві, Харкові, Рівному, Ізюмі, Запоріжжі, Лисичанську. Українські редакції отримують численні погрози, листи, потерпають від дос-атак, підроблення сайтів, але попри всі труднощі, продовжують працювати, – додала регіональна представниця ІМІ.

Виконавча директорка Українського ПЕН Тетяна Терен розповіла, що рік тому цей проєкт був реакцією на те, що іноземні медіа продовжували у своїх текстах називати війну Росії проти України кризою, конфліктом, «війною Путіна» чи «війною російського уряду».
– Це відбувалося в той час, коли окупанти вбивали українських та закордонних медійників і коли армія ворога цілеспрямовано влучала в автівки з написом «Преса», катувала журналістів і терором насаджувала свою пропаганду на окупованих територіях України. За рік повномасштабного вторгнення завдяки роботі українських медійників, дипломатів і правозахисників більшість іноземних медіа нарешті називає війну війною, водночас у світі все частіше говорять про «втому від України». Наші фотовиставки — це нагадування, що геноцидальна війна Росії проти України триває і що однією з цілей окупантів і далі лишаються медіа та свобода слова», — додала Терен.

На відкриття фотовиставки прийшли студенти факультету філології та журналістики Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. Світлана Семенко, завідувачка кафедри журналістики навчального закладу, професорка, розповіла, як війна змінила навчальний процес:
– Наш колега, Сергій Шебеліст, нині в лавах ЗСУ боронить країну і є степендіатом українського ПЕН-клубу. Позивний у нього «Журналіст» і він навіть на фронті продовжує писати. Ми зі студентами обговорюємо історії наших випускників. Історії журналістів, які загинули. Які працюють. Ми долучаємося до всіх вебінарів і лекцій, які проводять військові журналісти. Ми співпрацюємо з полтавськими журналістами, які займаються волонтерською діяльністю, їздять на передову, та в деокуповані райони. Війна нас змінює і такі виставки дуже важливі. Мені найважче біля стенду, де Макс Буткевич, якого засудили в «ЛНР» до великого тюремного ув’язнення.

Побачити виставку можна на Театральній площі до 28 травня, далі її продемонструють у Харкові.

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів

Авторка: Марина Левчук