Волонтерська бібліотека: у полтавській читальні плетуть сітки і роблять обереги для армійців. ФОТО

1. >
2. Суспільство >
3. Волонтерська бібліотека: у полтавській читальні плетуть сітки і роблять обереги для армійців. ФОТО

Фото Ольги Матвієнко

У кожної з них є клопоти – робота, родина, але за можливості вишукують вільну хвилину, щоб допомогти іншим.
Навколо Бібліотеки-філіалу №7 Полтавської міської централізованої бібліотечної системи згуртувались небайдужі полтавки. Вони роблять посильний вклад у підтримку українських воїнів.

Ось днями, наприклад, завершили плетіння трьох маскувальних сіток загальною площею у півсотні квадратних метрів. Їх волонтери із підрозділу Полтавського батальйону небайдужих відправили розвідникам 24 окремої механізованої бригади на Луганщину.

Таке велике замовлення на прохання військовослужбовців та волонтерів жінки виконали вперше. Тепер, маючи досвід виготовлення сітки «під замок», збираються плести і для інших підрозділів Збройних сил.

Почалося все з того, що хлопці звернулися до полтавських волонтерів: на вулиці тільки-но почало зеленіти, а сіток прикрити техніку, що по кольору підходять, не вистачає.

– В обласному центрі є кілька волонтерських груп, які займаються плетінням сіток. Але, попри те, що дівчата працюють без вихідних, черга дуже велика, це дуже нагальна потреба на фронті й узимку, і влітку. Неймовірно пощастило, що на прохання допомогти відгукнулися в бібліотеці, – говорить Сергій, волонтер.

Ініціатор Людмила Каленюк, учителька з 45-річним стажем, нині постійна відвідувачка бібліотеки, де зорганізували гурток для дорослих «Українські вечорниці», на якому знайомляться із різними видами рукоділля. Тут же створювали ляльки-мотанки, обереги, які передавали для продажу на благодійних ярмарках Полтавського батальйону небайдужих.

– То до мене син прийшов і спитав, чи не плетемо ми сітки. Бо знає, що взимку плели саму сітку, основу, її віддавали іншим волонтеркам для заплітання, – розповідає Людмила Дмитрівна.

Жінка вирішила із пропозицією звернутися до директора бібліотеки-філіалу Людмили Заливчої, яка вже протягом трьох років і сама допомагає армії – то готує, то плете, то вишиває.

– Як же не сплести? Хочеться ж допомогти, як можемо. Тому почали шукати, де матеріали взяти, як це зробити, – говорить Людмила Заливча. – Звернулися по допомогу до волонтерської організації Hand made для Армії руками небайдужих полтавок, до Тетяни Сігіди. Дівчата нам виділили сітку-основу і барвник для тканини, провели майстер-клас, як плести.

Тканину для плетіння приносили й учні зі школи №32, й працівниці бібліотеки, і відвідувачки гуртка.

Робота закипіла. Намагалися впоратися якомога швидше, бо розуміли – рахунок іде не на дні, а на години. Вклалися у 12 днів, працюючи і вранці, і ввечері, і навіть ночами.

– Приходжу вранці, а Людмила Олександрівна вже плете. А тканину ледь не вночі фарбувала, щоб було із чим працювати, – розповідає Людмила Каленюк про завідуючу бібліотеки-філіалу. – І так кожного дня усі працівниці бібліотеки, відвідувачки гуртка не покладали рук.

Олена Іванівна Цубер, вишивальниця, в’язальниця, на ці дні чи не зовсім полишила рукоділля. Лише зараз, як сітки відправлені, повернулася до покинутої роботи – вона одна із семи учасниць гуртка «Українські вечорниці», які долучилися до створення книги вишитих портретів Тараса Шевченка за працею заслуженого майстра народної творчості України Григорія Кисіля «Українська вишивка».

Нагадаємо, що про плетіння маскувальних сіток наше видання писало неодноразово. І зараз, як і три роки тому, майстрині потребують допомоги. Найбільше – з фарбування тканини.

Більше із діяльністю можна ознайомитися у групі Hand made для Армії руками небайдужих полтавок.

Автор: Ольга Матвієнко