У Полтаві з’явиться вишита «книга» портретів Тараса Шевченка

11 березня 2017, 10:15   0
Вишивальниці отримали свої роботи. Фото Ірини Лазаренко

У день вшанування Кобзаря, 9 березня, полтавцям представили портретну галерею Тараса Шевченка за працею заслуженого майстра народної творчості України Григорія Кисіля «Українська вишивка». Її готував митець до 203-ї річниці від дня народження Кобзаря. Галерея включає, за словами Катерини Калініченко, координаторки проекту 69 робіт, з яких 31 портрет, і 38 картин-афоризмів.

– Сьогодні ми роздамо роботи вишивальницям і протягом року вони будуть їх виконувати. Заключна здача робіт відбудеться у день народження Гоголя у 2018 році. – коментує Катерина Калініченко.

У кінцевому результаті організатори сподіваються підготувати грандіозну виставку вишитих вже робіт у Полтаві, Гадячі, у Гоголеве, безпосередньо Каневі та Києві на 205-ту річницю митця і залишити картини на Чернечій горі.

Валентина Шемчук, Заслужений працівник культури України говорить, що до дійства долучилися шанувальники творчості Шевченка: аматори-співаки, актори, читці не тільки з Полтави, а з Великобагачанського, Гадяцького району, а також завітали гості з Канева. Серед них поетеса Віра Носенко. Жінка згадує, що вишивання прививала ще бабуся. Тому що вишивка – це оберіг, спокій та боротьба за Україну. У вишивці ми відтворюємо і передаємо свою душу і серце для майбутніх поколінь.

– Я особисто теж буду вишивати портрет Шевченка. Долучаюся до такого проекту, аби нести українство і стати справжньою українкою, – наголошує пані Віра.


До вишивальниць долучилася і полтавка Марина Лук’яненко. Жінка вишиває вже 12 років. Пригадує, що першим виробом була подушка, а серйозним виробом – картина, де мати з дитиною. Зараз вишиває серветки. Говорить, що для неї вишивка – то хобі, що передалося від бабусі.

– Цей вплив був з дитинства. Проте лише у більш пізньому віці до моїх рук потрапила тканина. Тоді батьки мене підтримали, – ділиться пані Марина.

Жінка додає, що проект зацікавив, бо він пов'язаний з вишиванням, без якого вона вже не може жити. Вишивання афоризму Шевченка – то для Марини ще одна сходинка у досвіді.

– Для такої роботи потрібен максимум тиждень часу, аби її вишити. Якщо звісно займатися лише вишиванням. – коментує жінка. – Зараз я, на жаль, твори Шевченка рідко беру до рук. Але яскраво пам’ятаю уроки літератури в школі. Після сьогоднішнього дійства згадалися твори Шевченка і їх захотілося перечитати.

Автор: Ірина Лазаренко

Суспільство 11 березня 2017, 10:15

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції