На щиті: на війні Полтавщина втратила 21 воїна. ФОТО

1. >
2. Суспільство >
3. На щиті: на війні Полтавщина втратила 21 воїна. ФОТО

За минулий тиждень офіційно стало відомо про загибель на війні з російськими загарбниками 21 воїна з Полтавщини. Інформацію про полеглих розповіли у громадах, звідки воїни були родом та у центрах комплектування та соцпідтримки.

15 травня Горішньоплавнівська міська територіальна громада віддала шану земляку, загиблому на російсько-українській війні захиснику, солдату Збройних сил України Петру Васильовичу Демченку.

Народився Петро Васильович 20 листопада 1980 року в селі Солошине. Після закінчення 9 класів Солошинської загальноосвітньої школи, продовжив навчання і згодом здобув професію водія автотранспортних засобів.

22 березня 2023 року був мобілізований на російсько-українську війну. 11 травня 2023 року, захищаючи волю й незалежність України, водій стрілецького батальйону солдат Збройних сил України Демченко Петро, загинув смертю хоробрих у районі населеного пункту Залізнянське Донецької області.

Петра Васильовича Демченка поховали з військовими почестями на кладовищі у с. Солошине.

18 травня Скороходівська громада провела в останню дорогу солдата Киву Артема Степановича. Про це повідомили у дев’ятому відділі Полтавського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Артем Степанович народився у Полтаві 29 травня 1987 року. З 1994 року по 2001 рік навчався у Чепській загальноосвітній школі Виноградівського району Закарпатської області. У 2017-2018 році навчався у Чутівському ПТУ №55. До 2022 року працював на різних місцях роботи.

29 січня 2023 року був призваний за мобілізацією до Збройних Сил України. Перебував на посаді гранатометника.

Загинув Артем Степанович 2 квітня при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Діброва, Луганської області.

Лубенська міськрада повідомила про загибель на фронті двох воїнів, жителів громади. Через рік після загибелі тіло полеглого воїна-азовця Олександра Танцюри повернули додому.

Воїн загинув 23 березня 2022 року під час виконання бойового завдання у м. Маріуполь. Олександр Танцюра був сержантом з матеріального забезпечення групи розвідки спеціального призначення окремого загону підрозділу спеціального призначення «АЗОВ».

Олександр Володимирович Танцюра народився 3 липня 1970 року у м. Лубни.

В липні 2014 року Олександр Танцюра добровільно вступив до лав полку «АЗОВ». У 2016 році закінчив спеціальні курси у навчальному центрі Національної гвардії України, пройшов курс підготовки відповідного рівня. Двічі отримував поранення, але знову ставав у стрій.

Мав багато почесних відзнак та нагород. Нагороджений: відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» 2016р.; почесною відзнакою «За оборону Маріуполя» 2017 р; знаком МВС України Медаль «Захиснику Маріуполя»; Орденом «Лицарський хрест добровольця» Всеукраїнського Союзу ветеранів АТО»ТОО ГО, відзнакою полку «АЗОВ» «Широкінська операція» та багато інших відзнак і грамот

Державні нагороди – Ордени «За мужність» ІІІ і ІІ ступенів отримав, на жаль, посмертно.

18 травня 2023 року під час виконання бойового завдання, залишаючись вірним військовій присязі, захищаючи Батьківщину, в с. Первомайське, Покровського району, Донецької області, внаслідок артилерійського обстрілу загинув навідник-оператор протитанкових керованих ракет, старший солдат Долгобородов Станіслав Станіславович.

Воїн народився 18 травня 1992 року. Закінчив Вищебулатецьку загальноосвітню школу. Він загинув у свій день народження.

19 травня, повернувся додому на щиті мешканець Устивиці Гоголівської громади Євгеній Юрченко – молодший сержант Державної прикордонної служби. Про це повідомили в громаді.

Він загинув 13 травня 2023 року на Чернігівщині, обороняючи державний кордон.

Воїн народився 28 вересня 1997 року у Полтаві, до восьмого класу навчався у школі №25.

Попрощалися із воїном в Устивиці, а поховали на Розсошенському міському кладовищі.

За інформацією Хорольської міської ради, 20 травня останньою земною дорогою провели військовослужбовця Збройних Сил України Віктора Васильовича Виплавня.

Чин похорону завершили на Алеї Слави міського цвинтаря, де тіло новопреставленого Воїна поховали у ряду з 12-ма полеглими Героями.

7 березня 2023 року сержант по мобілізації, навідник кулеметного взводу мотопіхотного батальйону 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Віктор Васильович отримав тяжке поранення в районі населеного пункту Вугледар Волноваського району Донецької області. У багатьох медичних закладах України переніс чимало оперативних втручань та проходив реабілітацію. На превеликий жаль, 18 травня 2023 року, після проходження довготривалого лікування, серце Захисника навічно зупинилося від хронічної ішемічної хвороби – гострої серцевої недостатності.

Віктор Васильович народився 16.07.1970 року в місті Хоролі.

Віктор Васильович мав високий рівень самоорганізації і дисципліни, вів здоровий спосіб життя і активно займався спортом. У 2012 році Віктор здобув титул чемпіона України з пауерліфтингу в категорії ветеранів.

А 21 травня Хорольска громада попрощалася із солдатом окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького спеціальної військової частина А0222 у складі Сухопутних військ ЗСУ Сергієм Кришталем, який загинув 17 травня поблизу населеного пункту Авдіївка Донецької області. Сергій отримав тяжкі поранення, які виявилися несумісними із життям.

Сергій народився 20.06.2001 у м.Хоролі. Служив на строковій службі в рядах Збройних Сил України. У травні 2022 року Сергій чекав на демобілізацію, але його плани на цивільне життя зруйнувало віроломне вторгнення російського агресора.

31 січня 2023 року загинув житель села Веприк Великобудищанської громади, молодший сержант Денис Ломов. Воїну було всього 29 років, до свого дня народження він не дожив кілька днів. Про це повідомили в громаді.

Денис Юрійович загинув від рук окупанта, віддано та мужньо захищаючи рідну країну, її свободу та незалежність.

Поховають воїна 22 травня у селі Веприк. Виїзд траурного кортежу від Гадяцької лікарні о 10:00 за маршрутом: вул. Лохвицька, вул. Полтавська, с. Веприк.

За інформацією Глобинської міської ради, 16 травня поблизу населеного пункту Вугледар на Донеччині, внаслідок мінометного обстрілу загинув Микола Суховієнко.

Микола мав великий досвід у бойових діях. З 2014 по 2019 рік проходив службу у бойових частинах, неодноразово підписував контракт зі Збройними Силами України. Він брав участь в бойових діях на найгарячіших ділянках фронту, зокрема і в боях за Донецький аеропорт у 2014 році. У 2018 році воїн був нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» та орденом «За мужність» 3-го ступеня.

Незважаючи на стан здоров’я та групу інвалідності, в перший день повномасштабної війни, 24 лютого, чоловік прийшов до центру комплектування та був відправлений до військової частини А2167 (72-га окрема механізована бригада), де був заступником командира бойової машини.

Як повідомили в Білоцерківській сільській раді, 1 травня 2023 року захищаючи селище Водяне Донецької області загинув уродженець с. Білоцерківка, житель с. Балаклія, Володимир Григорович Лиходід.

Володимир Лиходід народився 28 березня 1967 року в с. Білоцерківка.

24 лютого 2022 року Володимир Григорович прибув до військкомату та попросився до лав ЗСУ. Чоловікові сказали почекати й мобілізували трохи згодом, 1 квітня 2022 року. Потім було коротке навчання упродовж місяця й рік тяжких та виснажливих боїв спочатку на Харківщині, а згодом на Донеччині. Володимир Григорович двічі отримував контузію, а також поранення, лікувався, проходив реабілітацію й знову повертався на фронт. Востаннє – 26 квітня 2023 року. А 1 травня наш земляк прийняв свій останній бій.

Поховали Володимира Григоровича Лиходіда 12 травня 2023 року на кладовищі в Балаклії.

За інформацією Миргородської РВА, захищаючи рідну землю від російських окупантів загинув житель Шишацької громади, військовослужбовець - солдат Заяра Руслана Володимирович, 1980 року народження.

17 травня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Кузьмине Луганської області внаслідок вогнепального кульового поранення несумісного з життям, серце захисника перестало битися.

Народився Заяра Руслан Володимирович 5 лютого 1980 року в селі Харенки Шишацького району. Навчався в Яреськівській ЗОШ, яку закінчив в 1998 році. Потім строкова служба в  Збройних  Силах  України. По закінченню Луганського училища міліції в 2001 році працював помічником оперативного уповноваженого в місті Полтава. Далі робота в охоронних структурах.

З початком повномасштабного  вторгнення  росії на територію незалежної України в  лютому 2022 року Руслан був призваний до  лав Збройних Сил  України. 

Служив стрільцем в Луганській області, разом з побратимами стримував ворога під Кремінною в селі Кузьмине,  де і загинув  17  травня 2023 року.

Також ми писали, що на війні з окупантами загинули Олег Богомол, Іван Андрієць, Сергій Заєць, Володимир Лайло, Ростислав Смірнов, В'ячеслав Родіонов, Юрій Боженко, Сергій Маюрніков, Олександр Жаб'як, Юліан Матвійчук.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким полеглих Героїв! Вічна память захисникам України.

• #загинув
• #новини Полтавщини
• #війна
• #новини України