Cьогодні
«Щоб не соромно дивитися синові в очі»: на Полтавщині попрощалися із полеглим воїном
11 серпня 2023, 19:00 0
Сьогодні, 11 серпня, на площі біля Свято-Успенського кафедрального собору відбулося прощання з полеглим Героєм Степаном Степаненком.
Солдат Степан Степанович Степаненко народився 5 вересня 1981 року в селі Біляєвка Одеської області. Проживав в селі Стасі Полтавського району Полтавської області.
З 2000 по 2001 роки проходив строкову службу у військовій частині А 2365 на посаді механіка водія.
12 січня 2023 року Степан був призваний на військову службу по мобілізації п’ятим відділом Полтавського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Проходив службу в 32-гій окремій механізованій бригаді на посаді навідника 2 кулеметного взводу 2 механізованого батальйону військової частини А4784.
3 серпня 2023 року Степан, під час захисту Батьківщини, вірний військовій присязі, стоячи на захисті незалежності та суверенітету держави, в результаті здійснення противником мінометного обстрілу позицій підрозділу поблизу населеного пункту Новоселівське Сватівського району Луганської області загинув.
В загиблого залишилися мати, дружина, шестирічний син Михайло, рідні та близькі.
Чин відспівування звершено духовенством Полтавської єпархії ПЦУ.
– Сьогодні ми проводжаємо наших полеглих в останню путь. Коли людина жива, ми її збираємо в якусь дорогу і намагаємося щось дати з собою. Цим ми проявляємо нашу любов. Коли ми проводжаємо людину в останню путь, людину, яка замість нас віддала своє життя, бо прийшли вбити всіх нас. Завдяки таким людям, які стоять напролом, вбивають не всіх. Степан виявив свою любов, захистивши всіх нас ціною свого життя. Тепер м маємо виявити свою любов своєю молитвою, – звернувся до всіх присутніх священник Олександр Дедюхін.
Степан Степанович мав захворювання через які його не хотіли брати на фронт, кілька разів повертали з військової частини, а коли нарешті його погодилася взяти, він сказав рідним, що не може не піти, адже йому тоді соромно буде дивитися сину в очі, розповіла його мама, Ніна Федорівна.
– Він потрапив на службу 12 січня 2023 року. Повістка була перед новим роком. Після медичної комісії хірург дав заключення, що він придатний, попри його захворювання. З першої військової частини медики його завернули, з другої частини – так само. Тоді з військкомату зателефонували і повідомили, що є частина, яка готова його взяти. «Все, мамо, я їду. Навіть не буду думати. Щоб мені було не соромно дивитися синові в очі, – зі сльозами на очах розповіла мама полеглого воїна.
Після мобілізації Степан Степанович був у військовій частині в Білій Церкві, потім їх відправили на навчання до Німеччини. Там було місячне стажування.
– Після Німеччини він двічі приїздив додому на два дні. Так я його бачила востаннє живим. На передовій він пробував трошки більше місяця. Він телефонував раз в кілька днів. Коли чотири дні він не дзвонив, я почала дуже хвилюватися. Тоді мені зателефонував інший син і повідомив, що Степана вбили.
До війни Степан працював і в Стасях, Полтаві, навіть їздив на заробітки до Чехії.
В скорботі за полеглим і його куми Олена та Микола, який теж зараз в лавах ЗСУ. Степан хрестив у них доньку.
– Він дуже любив ремонтувати техніку, в нього були золоті руки. Дуже любив дітей і взагалі був дуже добрим. Мені не віриться, що моя донька лишилася без хрещеного. Він був таким веселим, завжди відкликався, нікому не відмовляв в допомозі. Всім допомагав, – розповіла Олена.
Поховали Степана Степаненка в рідному селі Стасі Диканської громади.
Читайте також: Полтавська громада попрощалася із полеглим воїном Романом Суком
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
Ви можете закинути будь-яку суму на тістечко редакції
Клік по кнопці відкриє форму пожертвування LiqPay
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь