Cьогодні
Привітав сина і пішов на війну: у Полтаві відкрили меморіальну дошку Максиму Коростелю
24 вересня 2024, 14:30 0
Сьогодні, 24 вересня, на фасаді школи №37 у Полтаві відбулося відкриття меморіальної дошки на честь випускника цього навчального закладу Максима Коростеля, який загинув в бою за Україну. Воїн мав звання старшого лейтенанта Збройних Сил України, був командиром стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти 116-ї ОБрТрО, лицарем ордена "Богдана Хмельницького" ІІІ ступеня (посмертно).
Чоловік з перших днів повномасштабного вторгнення пішов до військової частини і його бойовий шлях тривав півтора роки. Спершу він службу у Сумах, через місяць знову повернувся до Полтави і разом з іншими військовослужбовцями стояв на варті Полтавського аеродрому.
У лютому Максима відправили на схід під Соледар. Там він отримав контузію та осколкове поранення. Був госпіталізований. На пропозицію батька повернутися додому для відновлення та відпочинку, Максим відповів: «Батько, я не покину своїх хлопців, тепер вони теж моя сім'я». Після лікування знову повернувся в Попасне, потім було Курахове, звідти вже поїхав Авдіївку.
Схід не відпускав його і не відпустив. 12 липня під містом Авдіївка Максим загинув. 12 липня близько 2-ї години ночі батьки отримали останнє повідомлення від сина: «Мама, зв'язку не буде, я на позиції». Вже по обіді цього ж дня батькам надійшло повідомлення про те, що Максим поранений. І лише пізніше стало відомо, що Максим разом зі своїми побратимами вийшли на позицію, щоб зустріти розвідників. Максим отримав поранення в ногу, самостійно наклав собі турнікет, почався обстріл, виїхав танк і прямим влучанням обірвав життя воїна і його побратимів. Лише двоє хлопців залишилися пораненими, але живими. Побратими зуміли витягти їх з поля бою. Але під час евакуації автомобіль знову попав під обстріл. Загинули всі.
Почесне право відкрити пам’ятний знак надали рідним захисника – його мамі Тетяні Іванівні та синові Антону.
Максим був єдиною дитиною у сім’ї. Мама полеглого воїна розповіла, що ніколи не могла подумати, що їй доведеться відкривати меморіальну дошку на честь її полеглого сина на школі, в яку вона його колись привела.
«Мені дуже важко говорити, але я пишаюся своїм сином. Коли почалася війна він сказав: «Мама, я йду добровольцем». Я, як мати, намагалася відмовити його, але він сказав, що я не одна така, хто відпускає своїх синів на війну. Потім, коли він присилав відео із зруйнованих сіл та міст, він показав нам один заможний будинок, який його власники змушені були кинути, не забравши ні особистих речей, ні навіть сімейних фотографій. І тоді я зрозуміла, що мій син вернеться додому лише з перемогою. Та на жаль, нам не судилося святкувати перемогу разом», – розповіла Тетяна Коростель.
Пригадала Максима і його вчителька музики Світлана Миколаївна. Педагогиня пригадує, що хлопець випромінював позитив:
«Максим дуже гарно вчився, був творчим, талановитим. Саме з таких діток ми хотіли сформувати наше майбутнє козацтво. Але тоді, 30 років тому, ми навіть не могли уявити, що цим маленьким хлопчикам доведеться відстоювати нашу свободу, ціною власного життя. Максим завжди жартував, приколювався, додав гумору в усе, що не відбувалося. З ним відразу ставало веселіше».
Тетяна, однокласниця Максима, пригадує, що він був дуже яскравим і харизматичним.
«Він не намагався видавати себе за тим, ким він не є. він завжди був собою. Макс був чесним. І це також про його сміливість. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він взяв на себе цю відповідальність».
Побратим Максима, Денис Калінін, пригадав, що «Марс», семе таким було псевдо Максима, був прикладом мужності і сміливості:
«Він назавжди залишиться в наших серцях сміливим, відважним, справедливим командиром. Він до кінця виконав своє бойове завдання. Ми з ним разом починали бойовий шлях разом і до останнього бою».
Секретар ради Катерина Ямщикова закликала всіх школярів цього навчального закладу пам’ятати Максима і брати з нього приклад:
«Росія хоче знищити нас дуже давно. Україна бореться з ними століттями. Козаки міняють образ і зараз у нас вирішальна історична битва. Росія знищує наші міста й домівки. Кожен захисник і захисниці роблять найголовніше – щоб вам, цьому поколінню, не передати війну у спадок. Щоб ви ніколи не брали до рук зброю. Але ви маєте пам’ятати, яку ціну Україна платить за це».
Антон Коростель, син полеглого воїна, розповів, що 5 березня у нього був день народження. Цей день він провів з батьком та бабусею і дідусем, а наступного ранку, 6 березня, тато пішов на війну.
Ні в нього, ні в бабусі з дідусем не було ніяких негативних передчуттів напередодні загибелі Максима. Та й виявилося, що син, який був на нулі, це від них приховував, в телефонних розмовах говорив, що перебуває на другій лінії фронту.
Як би важко не було, рідні Максима вірять в те, що Максим зробив правильно ставши на захист країни і впевнені, що Україна переможе.
Читайте також: У Дібрівці відкрили Алею Слави захисникам України
Ви можете закинути будь-яку суму на тістечко редакції
Клік по кнопці відкриє форму пожертвування LiqPay
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь