Ми маємо боротися за них: У Полтаві відбулася акція на підтримку військовополонених

26 вересня 2024, 14:15 0

Учора, 25 вересня, у Корпусному парку Полтави відбулася чергова-акція нагадування про військовополонених маріупольського гарнізону, всіх полонених та зниклих безвісти.

Кілька десятків містян та гостей міста зібралися, щоб привернути увагу міжнародної спільноти до того, що росія системно порушує міжнародні правила та конвенції щодо поводження з військовополоненими, а міжнародні організації не здійснюють необхідного тиску на країну-агресора.

Серед тих, хто долучився до організації акції Олександра, яка займається волонтерством на підтримку ЗСУ і яка має друзів та знайомих, що потрапили в полон:

«По-перше, ми не маємо права забувати про те, що наші хлопці героїчно виборювали і виборюють кожного дня нашу свободу і якою ціною. І що вони знаходяться в полоні, вони знаходяться в дуже важких умовах. У мене багато друзів, це не тільки морпіхи чи Азов, але й інші підрозділи розвідки знаходяться досі в полоні. Тому я вважаю, що кожен українець повинен донатити, нагадувати, допомагати, шанувати загиблих. Тому ми виходимо на акції».

Маріупольчанка Анастасія Зарудська втратила на війні чоловіка. Щоб поховати його їй довелося пройти довгий шлях пошуків, невідомості, експертиз. Тепер вона допомагає іншим, в яких рідні зникли безвісти:

«Мій чоловік захищав Маріуполь і загинув в 2022 році. Тому я знаю, як це важко чекати, як це важко не знати. На акції ми виходимо, щоб світ не забував. Щоб це чула світова спільнота і щоб швидше наших захисників повертали додому. Нам важливо, щоб воїни наші знали, що ми їх чекаємо і боремося за їх свободу».

Анастасія розповіла трагічну історію її чоловіка. Спершу він вважався зниклим безвісти, була надія, що він потрапив у полон. В жовтні 2022 року росія передала тіла полеглих українців і серед них був і її коханий, це підтвердив тест ДНК. В грудні Віталія поховали.

Серед учасників акції і полтавка Оксана. Дівчина чекає з полону двоюрідного брата.

«Мій брат є азовцем. З першого дня повномасштабного вторгнення він був у Маріуполі, першим там зустрічав ворога. Він був 86 днів в оточеному місті. На зв'язок виходив рідко. Вдавалося поговорити лише короткими фразами, він завжди говорив, щоб ми не переживали і не сварилися. У нього є улюблений собака, то він завжди просив, щоб пес його дочекався. 16 травня вн повідомив, що починаються тяжкі часи і вони йдуть в полон. З тих пір ми живемо в невідомості. В травні 2023 року один з тих, хто був з ним в полоні, повідомив, що бачив його на «шикуванні» і він посміхався. Це все що ми знаємо».

Невизначеність щодо долі рідної люди приводить на такі акції 82-річну Зою Миколаївну. ЇЇ онук вже третій рік проводить у полоні. Жінка намагається не лише не пропускати акції у Полтаві, а й їздить до інших міст.

«Кожного разу я теж беру участь в цій акції, щоб підтримати свою доньку, яка є організатором, щоб підтримати наших хлопців, які в полоні вже два роки і чотири місяці. Ми чекаємо їх, а від них немає ніяких звісток. Але будемо надіятися, що ми їх дочекаємося!»