Рідні та друзі полеглого захисника Андрія Журавля просять підтримати петицію про присвоєння йому звання Героя України.

1. >
2. Суспільство >
3. Рідні та друзі полеглого захисника Андрія Журавля просять підтримати петицію про присвоєння йому звання Героя України.

Рідні та друзі полеглого захисника Андрія Журавля з селя Ряське Михайлівської громади просять підтримати петицію про присвоєння йому звання Героя України.

Журавель Андрій старший матрос був призваний до лав ЗСУ 20 лютого 2024 року. Після проходження військової підготовки був прикомандирований до складу 110 ОМБр 7 рота 3 батальйон гранатометник (піхота)

Андрій народився 31 жовтня 1974 року в Ряському. Тут пройшли його дитинство, юність. Тут закінчив місцеву школу, де запам’ятався звичайним хлопцем, роботящим, добрим, надійним. А далі пішов у доросле життя. Простий, щирий, безвідмовний, відкритий, веселий, добродушний і просто трудяга. Всі ці слова без найменшого перебільшення про нього. Ніколи Андрій не шукав легких стежинок. Чимало довелося йому й пережити, бо життя його не балувало. Після школи відслужив строкову службу — і додому, в рідне село. Бо він звідси, тут його коріння, тут його рідна кров. Роботи не шукав легкої. А відразу сів на трактор. Весь час трудився на землі, дбав про неї. Орав, сіяв, доглядав за сходами.

Згадалися слова одного з керівників сільгосппідприємств: «Краще, як Андрій, ніхто не вмів зорати. Вже як зробить, то зробить…».

Ці слова — вже далека історія. Але як ще влучніше можна було охарактеризувати його професійність у справі, яку любив і якій присвятив життя. Працював у рідному селі. Пізніше трудився в агрофірмі «Покровська», «Машівка-Агро-Альянс». Останні роки працював у ТОВ «Компанія «ФАРМКО». Він не був воїном, а був трудягою але коли призвали казав «ховатись не буду». Казав що «все буде добре, коли вернусь не соромно буде дивитись в очі людям», але не повернувсь.

Полюбляв займатися пасікою. А ще всі сили і можливості вкладав в дітей, двох синів. Тож Андрій був ще й хорошим батьком. Залишалося тільки жити і радіти. Та війна все вирішила по-своєму, перекреслила, знищила, розбила всі плани, сподівання і надії.

Загинув під час виконання службових обов'язків 03.06.2024 року, внаслідок мінометного обстрілу противником біля н.п. Очеретине Покровського р-н Донецької області, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов'язок в бою за Україну. її свободу і незалежність.

Андрій назавжди залишиться в моїй пам'яті світлою, доброзичливою людиною, здатною на розуміння і співчуття, хорошим другом і товаришем, чудовим батьком і чоловіком. А ще його односельці називали справжнім господарем. Тільки дуже важко змиритися з цією втратою. Не віриться… Боляче…Боляче до нестями…

Вічна пам’ять і Царство Небесне… Низький уклін за мужність...

Читайте також: На війні загинув Захисник із Горішніх Плавнів Олег Невмержицький

• #петиція
• #загинув
• #новини Полтавщини
• #війна