Cьогодні
146-й батальйон ТрО: історія, написана добровольцями
11 лютого 2026, 14:00 0
Наприкінці січня Петро Ворона, голова Полтавського обласного осередку ГО «Захист держави», разом із побратимами зустрівся з восьмикласниками та вчителями Розсошенської гімназії й презентував їм відеоролик, присвячений 146-му батальйону територіальної оборони.
Петро Ворона у 2022–2023 роках проходив службу в 146-му батальйоні 116-ї Полтавської бригади територіальної оборони на посаді головного сержанта 3-ї роти, а згодом – батальйону. Разом із ним у складі цього підрозділу воювали й багато нинішніх прихильників та соратників організації: Олександр Потоцький, Станіслав Зелюк, Андрій Русін, Віталій Щербанюк, Ігор Ляхов, Василь Хоменко, Володимир Губанов, Ігор Слюсар, Петро Каталонський, Ігор Перчик. Вони також долучилися до зустрічі зі школярами та педагогами.
Відео розповідає про формування батальйону в Розсошенцях, участь добровольців у бойових діях від початку повномасштабного вторгнення, бої на Сумщині, під Соледаром і Бахмутом, а також про загиблих і зниклих безвісти воїнів.
Символічно, у передмісті Полтави, між Розсошенцями та Горбанівкою, у 2022 році з’явилася вулиця Героїв 146-го батальйону ТрО. Це – про вшанування пам’яті, про людей і про підрозділ, який справді сформувався саме тут і з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України, розповів голова Щербанівської громади Ігор Процик:
«Цей батальйон — наш, тому що він формувався в Розсошенцях, він тут розбудовувався і в пам'ять про полеглих, в пам'ять про живих, ми у 2022 році вулицю перейменували на честь батальйону».
24 лютого 2022 року 146-й батальйон територіальної оборони перевели на штат воєнного часу. Батальйон довів свою міць і відданість на найважливіших ділянках фронту. Весна 2022 року запам’яталася участю у зухвалій переможній операції, відомій усім як «Гадяцьке сафарі». Весна-літо 2022 року – це бойові дії на Сумщині та Харківщині. На межі 2022–2023 років – оборона на Сумщині. Початок 2023 року – важкі бої під Соледаром і Бахмутом.
Ветерани поділилися власними спогадами про бойовий шлях батальйону, втрати та пережитий досвід, а також наголосили на важливості громадянської відповідальності й готовності захищати державу.
«Я пам'ятаю, як 24 лютого 2022 року до місця дислокації батальйону прийшли сотні людей записуватися добровольцями, щоб захищати країну. Серед них було багато тих, хто навіть ніколи не служив і не тримав у руках зброї, але всі були в єдиному пориві – бити русню, яка напала на нашу країну», – згадує Петро Ворона.
Станіслав Зелюк також служив у цьому батальйоні, згодом до війська долучилися і його сини:
«Народний порив і бажання відбивати ворога були надзвичайно сильними. У перший день нас навіть не змогли зарахувати до батальйону – охочих було дуже багато. Та вже наступного дня я сам прийшов знову і був записаний до лав Збройних сил України».
Під час зустрічі згадали полеглого командира батальйону Віталія Козера, а також братів Аверкеєвих, рідні яких були присутні на заході.
Ігор Ляхов, молодший сержант 146-го батальйону ТрО, пригадує перші місяці повномасштабної війни:
«Нам було непросто зібратися, але люди приходили й ставали до бою. Зі свого боку ми виконували свою роботу – забезпечували батальйон усім необхідним: матеріально-технічними засобами, харчуванням, зброєю та боєкомплектом. Адже без цих базових речей воювати практично неможливо».
Головний сержант 1-ї роти батальйону Андрій Русін додає, що попри те, що напруга була надзвичайно великою, хлопці проявили себе гідно – всі були готові до будь-якого розвитку подій:
«Ми не раз займали кругову оборону. Були й прориви ворога, сили часто були нерівними. Але всі вистояли: ніхто не тікав, ніхто не відмовлявся виконувати свій обов’язок. Кожен сумлінно виконував поставлене завдання».
Найбільше воїнів батальйону віддали життя за Україну у 2023 році під час запеклих боїв під Соледаром і Бахмутом. У 2024 році батальйон виконував бойові завдання на Донеччині. Нині бійці батальйону продовжують боронити Батьківщину на кордоні з Російською Федерацією.
Багато воїнів 146-го батальйону досі вважаються зниклими безвісти. Надія на їх повернення не згасає.
Директор гімназії Євген Яловець зазначив, що відео з цією історією переглянуть усі учні закладу, адже надзвичайно важливо, щоб молодь усвідомлювала події новітньої історії та розуміла внесок захисників України.
Такі зустрічі – це не лише спогади про бойовий шлях підрозділу, а й жива естафета пам’яті та відповідальності, що передається молодому поколінню. Історія 146-го батальйону територіальної оборони – це історія про відвагу, єдність і любов до України, яка народилася тут, на Полтавщині, й продовжує писатися сьогодні на передовій. Поки ми пам’ятаємо полеглих, підтримуємо воїнів і виховуємо свідому молодь Україна стоятиме.
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь