Cьогодні
Піщанська громада провела в останню путь трьох Героїв
25 квітня 2026, 09:00 0
Піщанська громада провела в останню земну путь трьох земляків-військовослужбовців.
22 квітня Піщанська громада провела в останню земну дорогу Олексія Олександровича Сапігу.
Олексій народився 30 липня 1985 року в селі Куцеволівка на Кіровоградщині. Його вихованням займалися дідусь та бабуся. Закінчивши місцеву школу у 2002 році, юнак одразу взявся до роботи на фермі, опанувавши професію тракториста.
Військовий шлях Олексія розпочався ще у 2004 році зі строкової служби, яка згодом переросла у контракт. У 2009 році він звільнився в запас у званні старшого солдата. Шукаючи своє місце у житті, працював на підприємствах Дніпра, а згодом доля привела його до Кременчука. Саме тут він зустрів своє кохання. У 2011 році народилася його сім’я, яка стала для нього найбільшим скарбом.
Олексій вже 27 лютого 2022 року він пішов на фронт добровольцем. Позивний «Кремінь». Його бойовий шлях — це Миколаївщина, Херсонщина, Донеччина (оборона Соледара), Харківщина, Чернігівщина та Сумщина.
Олексій постійно зростав як професіонал: від водія та старшого навідника 88-го протитанкового дивізіону до командира танка і, нарешті, командира 3-ї танкової роти 61-ї окремої механізованої Степової бригади.
За мужність був нагороджений Хрестом «Честь і слава», нагрудним знаком «Ветеран війни» та медаллю «Незламним героям російсько-української війни».
Свій останній бій командир прийняв 12 лютого 2025 року біля села Микільське Сумської області. Йому назавжди залишиться 39.
Поховали воїна в с. Кривуші.
23 квітня Піщанська громада попрощалася з військовослужбовцем Максимом Юрійовичем Мамоном, чиє життя обірвалося у самому розквіті сил.
Максим народився 20 квітня 1998 року в селі Максимівка. У 2004 році пішов до першого класу Максимівського НВК. Після закінчення школи у 2015 році Максим обрав справжню чоловічу професію — вступив до ВПТУ №7 міста Кременчука, де здобув спеціальність зварювальника.
10 березня 2025 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України. Максим служив у складі 1-го зенітно-ракетного відділення 2-го зенітно-ракетного взводу десантно-штурмового батальйону.
17 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Софіївка Краматорського району Донецької області життя Максима обірвалося. Він загинув, захищаючи територіальну цілісність України, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та своєму народу. Йому було лише 27 років…
19 липня 2025 року, захищаючи територіальну цілісність України, героїчно загинув відданий захисник Батьківщини — Бугай Володимир Анатолійович.
Життя захисника обірвалося у місті Білицьке Покровського району Донецької області. Йому було 33 роки.
Церемонія прощання з Героєм відбулася у п’ятницю, 24 квітня біля Будинку культури села Максимівка. Поховання відбулося на другому кладовищі с. Максимівка (в районі Хреста пам’яті жертв Голодомору).
Вічна пам’ять та слава ! Герої не вмирають, доки ми про них пам’ятаємо! Слава Україні! Героям слава!
Читайте також: Козельщинська громада втратила двох земляків-військовослужбовців
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь