Cьогодні
Глобинська громада попрощалася з двома полеглими Захисниками України
30 червня 2026, 09:00 0
Глобинська громада знову у скорботі. Протягом кількох днів жителі провели в останню путь двох військовослужбовців, які віддали життя за незалежність і свободу України, – Миколу Ільченка та Віталія Кулеша.
26 червня громада попрощалася з Миколою Анатолійовичем Ільченком, який загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Микола народився 1 серпня 1982 року в селі Одайпіль Київської області у багатодітній родині. У 12-річному віці він залишився сиротою. Разом із братами хлопця виховала тітка Ніна Лавренко із села Пироги, яку він до кінця життя називав мамою.
Навчаючись у Пирогівській школі, вирізнявся працьовитістю та спортивними здібностями. Працював у місцевому господарстві, згодом – на Глобинському м'ясокомбінаті, де завдяки відповідальному ставленню до роботи став бригадиром.
У 2010 році повернувся до Пирогів, допомагав односельцям, займався господарством, захоплювався кінологією. Тут створив сім'ю з дружиною Любов'ю. Від першого шлюбу мав сина Тимура.
20 вересня 2024 року чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України. Після проходження навчання він служив розвідником-радіотелефоністом групи спеціального призначення та виконував бойові завдання на Донецькому напрямку.
15 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Трудове Волноваського району Донецької області Микола Ільченко загинув під час виконання бойового завдання.
Тривалий час військовослужбовець вважався зниклим безвісти. Лише після проведення ДНК-експертизи вдалося підтвердити його загибель і повернути Захисника додому для гідного прощання.
29 червня Глобинська громада провела в останню путь ще одного свого Героя – Віталія Ігоровича Кулеша, який загинув у 23 роки.
Віталій народився 12 січня 2003 року у Глобиному. Він зростав у багатодітній родині, мав двох сестер. Рідні та друзі згадують його як добру, щиру та товариську людину, яка завжди була готова прийти на допомогу.
Юнак захоплювався технікою, любив працювати руками. Найбільшою цінністю для нього була родина – дружина та маленька донька Емілія.
31 жовтня 2025 року Віталій став до лав Збройних Сил України. Служив оператором безпілотних авіаційних комплексів у складі 38-ї окремої бригади морської піхоти, мав військове звання матроса.
20 червня 2026 року поблизу населеного пункту Добропілля Покровського району Донецької області військовослужбовець загинув під час виконання бойового завдання.
29 червня рідні, друзі, побратими та жителі громади провели Захисника в останню путь. Для матері він назавжди залишиться сином, для дружини – коханим чоловіком, для маленької доньки – люблячим батьком, а для земляків – Героєм, який віддав життя за Україну.
Глобинська громада висловила щирі співчуття родинам загиблих військовослужбовців.
Вічна пам'ять і слава Захисникам України.
Читайте також: Решетилівська громада попрощалася із Захисником Ігорем Дроботаєм та готується провести в останню путь воїна Івана Мелеша
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь