Cьогодні
Війна забрала життя трьох Захисників із Хорольщини
14 вересня 2026, 09:00 0
Хорольська громада у вересні провела в останню путь двох полеглих Захисників України — 25-річного Ярослава Бову та Євгена Дужика. Також підтвердилася загибель військовослужбовця Віктора Вербила, який понад два роки вважався безвісти зниклим. 15 вересня громада попрощається з ним у Хоролі та селі Пристань.
У боротьбі за Україну загинув уродженець села Радьки Староаврамівського старостинського округу Хорольської міської територіальної громади – Ярослав Володимирович Бова.
Старший сержант Ярослав Бова гідно ніс військову службу на посаді головного сержанта взводу протидії екіпажам безпілотних літальних апаратів противника 1-ої роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем 80-ої окремої десантно-штурмової Галицької бригади у складі 8 корпусу ДШВ Збройних Сил України.
12 квітня 2022 року Захисник Ярослав був призваний на військову службу першим відділом Лубенського РТЦК та СП.
28 липня 2026 року в Синельниківському районі Дніпропетровської області життя Ярослава Бови обірвали ворожі КАБи. Йому було лише 25 років…
Військовий поховальний ритуал та траурна церемонія прощання відбулися 9 вересня на площі біля пам'ятника Тарасові Шевченку в місті Хоролі. Чин поховання – на Алеї Слави центрального міського кладовища.
У п’ятницю, 11 вересня 2026 року, громада Хорольщини провела Героя Євгена Дужика у засвіти.
Військовий поховальний ритуал та чин поховання відбулися на площі Великого Кобзаря у місті Хоролі та на кладовищі в селі Андріївці.
Євген народився 30 квітня 1988 року в селі Андріївка. Тут минули його дитинство, шкільні роки. 25 червня 2005 року закінчив Андріївську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Згодом обрав фах, пов’язаний із землею та господарюванням, – у Хорольському агропромисловому коледжі успішно захистив диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю «Організація і технологія ведення фермерського господарства». А в 2011 році отримав базову вищу освіту у вищому навчальному закладі Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» за напрямом «Технологія харчування», здобувши кваліфікацію інженера-технолога.
Життя вело його різними дорогами. Професійну діяльність Євген розпочав з 2008 року кухарем у Києві. Згодом працював у закладах харчування Чорногорії.
Військовий шлях Євгена розпочався з 21 жовтня 2008 року зі строкової служби в місті Чернігові, а потім у Дніпропетровській області на базі військової частини Державної спеціальної служби транспорту. А після початку повномасштабного вторгнення він знову одягнув військову форму.
31 серпня 2022 року був призваний по загальній мобілізації першим відділом Лубенського РТЦК та СП. Після підготовки у 199-му навчальному центрі Десантно-штурмових військ ЗСУ в місті Житомирі він служив командиром відділення у 77-й окремій аеромобільній Наддніпрянській бригаді. З 9 травня 2024 року потрапив у піхоту й служив на посаді номер обслуги вже в складі 13-го окремого стрілецького батальйону «Полтава» Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ ЗСУ. З 26 жовтня 2024 року боронив Батьківщину на посаді стрільця-помічника гранатометника 117-ої окремої важкої механізованої бригади 19 армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ.
З 5 листопада 2025 року розпочався новий етап його Воїнського шляху. У званні сержанта Євген став оператором безпілотних літальних апаратів 4-го екіпажу БАК 3-го взводу ударних БАК 5-ї роти ударних БАК 3-го батальйону БАК 427-ї окремої бригади безпілотних систем «Рарог».
За плечима Євгена були роки війни, поранення, фронтові дороги, десятки бойових завдань. Серед його нагород – медаль «Ветеран війни».
20 червня 2026 року війна безжально обірвала життя молодої людини, яка була на життєвому злеті, у розквіті сил. У Краматорському районі Донецької області ворог завдав шквального удару КАБами по місцях дислокації українських Захисників. Відтоді Євген вважався безвісти зниклим за особливих обставин.
Підтвердилася загибель воїна з Хорольської Віктора Сергійовича Вербила, доля якого понад два роки була невідомою.
Від 25 вересня 2024 року солдат, стрілець 1-го стрілецького спеціалізованого відділення 2-го стрілецького спеціалізованого взводу (колишньої стрілецької спеціалізованої роти «ШКВАЛ») 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади 3-го армійського корпусу Оперативного командування «Схід» Сухопутних військ ЗСУ вважався безвісти зниклим за особливих обставин.
25 вересня 2024 року стало днем, який назавжди розділив життя Віктора Вербила на «до» і «після». Того дня поблизу міста Цукурине Селидівської міської громади Покровського району Донецької області Воїн вступив у нерівний стрілецький бій із ворогом. Після проведення слідства та молекулярно-генетичної експертизи Постановою слідчого від 8 вересня 2026 року було офіційно встановлено: Віктор Вербило, на жаль, загинув.
Нарешті Воїн повертається у рідний край – у село Пристань Староаврамівського старостату.
Військовий поховальний ритуал та траурна церемонія прощання з Героєм Віктором Сергійовичем Вербилом відбудуться у вівторок, 15 вересня 2026 року орієнтовно об 11:00 на площі біля пам'ятника Тарасові Шевченкові в місті Хоролі. Чин поховання відбудеться на кладовищі в селі Пристань Староаврамівського старостинського округу.
Відповідно до розпорядження міського голови день поховання Захисника Віктора оголошено Днем жалоби на території Хорольської міської територіальної громади.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Читайте також: Карлівщина провела в останню путь полеглого захисника
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь