Cьогодні
«На щиті» до Нехворощанської громади повертаються дві земляки-військовослужбовці
09 жовтня 2026, 08:00 0
Із глибоким сумом та невимовним болем у Нехворощанській громаді повідомили про загибель двох сповіщаємо про важку, непоправну втрату.
До своєї домівки «на щиті» повертається захисник Микола Валентинович Сім’ян, якого два роки тому визнали зниклим безвісти.
Народився він 25 травня 1978 р. в селищі Власівка Світловодського району Кіровоградської області. У дитячі роки з батьками переїхав у село Маячка, де в 1995 р. закінчив середню школу. Наступного року розпочав трудову діяльність у місцевому КСП ім. Щорса (з 2000 р. – агрофірма «Маячка»). З 2002 р. працював у ДП «Новосанжарське лісове господарство», З 2002 по 2005 рр. – у ТОВ ВКФ «Укрсельхозпром», з 2010 р. – у ТОВ «БудОснова». З 2012 по 2021 рр. працював кочегаром у Маячківському ЗЗСО І-ІІІ ст. ім. акад. Левицьких.
28 липня 2003 р. одружився, має двох синів.
24 лютого 2022 р. був мобілізований до лав ЗСУ, а з 16 листопада 2024 р. стрілець 3-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону молодший сержант М.В.Сім’ян вважався зниклим безвісти біля села Петрівка Селидівської міської громади Покровського району Донецької області внаслідок бойових дій.
Про дату і час проведення урочистої церемонії прощання повідомимо додатково.
Ще одна сумна звістка огорнула громаду – зупинилося серце Воїна, Захисника, головного сержанта ЗСУ, нехворощанина Олександра Петровича Лобача.
Народився Олександр Петрович у Нехворощі 19 січня 1972 року. Тут навчався у середній школі, активно займався спортом, часто виборював призові місця у змаганнях з кульової стрільби.
Одержавши атестат про середню освіту, продовжив навчання у Карлівській автошколі. Далі була строкова служба у лавах Збройних Сил Радянського Союзу, яку проходив на території Німеччини.
З 1991 року працював у місцевому колгоспі, потім в обласному управлінні міліції.
У жовтні 1999 року очолив Нехворощанський заготівельний пункт по збиранню металобрухту товариства «Фірма «Спектр», пізніше ‒ філію приватного підприємства «Полтававторкольор».
У 2000 році одружився, невдовзі у молодої сім’ї народилися діти Артур і Дарина.
З 2010-го року Олександр Петрович працював механіком по ремонту сільськогосподарської техніки у товаристві «Новофарм-Агро».
28 січня 2015 року Олександра Лобача призвали до Збройних Сил України. Більше року він брав участь в антитерористичній операції на Сході, затим повернувся до мирної праці.
З 16 квітня 2022-го року він служив начальником електросилових пристроїв радіолокаційної станції роти радіотехнічного забезпечення батальйону зв’язку.
Під час перебування у військовій частині тяжка хвороба прикувала Олександра Лобача до ліжка. Кілька днів медики Кіровоградської обласної лікарні боролися за його життя, але не змогли врятувати Воїна, серце якого зупинилося 5-го жовтня.
Прощання із померлим Воїном відбудеться у п’ятницю, 9 жовтня, за таким розкладом:
– об 11.30 траурний екскорт зустрічатиме «живий коридор» у центрі села Соколова Балка;
– о 12.00 в центрі Нехворощі біля пам’ятника Слави відбудеться траурний мітинг;
‒ після мітингу траурний кортеж рушить до будинку, в якому жив О.П.Лобач, за адресою: вул. Центральна, 109-А;
– близько 13.00 у Свято-Миколаївській церкві почнеться панахида, яку проведе настоятель о. Олександр.
‒ після панахиди на «кіровському» кладовищі пройде поховання О.П.Лобача з військовими почестями.
Вічна слава воїнам!
Читайте також: Полтавська громада попрощалась із чотирма загиблими захисниками України
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь