Cьогодні
Піщанська громада втратила на війні двох земляків-військовослужбовців
23 жовтня 2026, 09:00 0
У Піщанській сільській раді повідомили про загибель на війні двох земляків.
20 жовтня Піщанська громада провела в останню путь свого земляка — Покутнього Романа Григоровича, який загинув, захищаючи Україну.
Роман народився 23 грудня 1975 року в місті Кременчук. Навчався у Кременчуцькій загальноосвітній школі №18. Змалку він був допитливим та різнобічним: захоплювався математикою та англійською мовою, а також мав глибокий хист до музики. Закінчив музичну школу по класу акордеона, виступав у складі ансамблю «Світанок» БК «КрАЗ», граючи на акордеоні, балалайці та ксилофоні.
У цивільному житті Роман був справжнім майстром на всі руки, працював у будівельній сфері. Допомагав старшому братові у будівництві, завжди був готовий підставити плече рідним і близьким. Роман мав добре серце, був спокійним та урівноваженим , ніколи й нікому не відмовляв у допомозі. Всі, хто його знав, запам'ятають його неймовірну доброту.
Він щиро любив життя, захоплювався риболовлею та збиранням грибів, любив грати у футбол і навчив цієї гри свого молодшого брата, в'язав на спицях. Роман був дуже турботливим: доглядав маленьких племінницю та племінника, водив молодшого брата у дитячий садок та на танці, був люблячим сином для своїх батьків і понад усе кохав свою донечку Таню.
Коли прийшов час захищати рідну землю, Роман без вагань став на захист України. 17 лютого 2026 року він був призваний на військову службу. Служив солдатом, оператором безпілотних систем.
11 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу села Сергіївка Покровського району Донецької області життя солдата Романа Покутнього героїчно обірвалося. Він віддав найцінніше — власне життя — за мирне майбутнє Батьківщини, залишившись до останнього подиху вірним Військовій присязі та українському народові.
У смутку за Романом Григоровичем залишилися його батько та мати, дочка Таня, цивільна дружина та рідні брати.
На щиті повертається воїн з Піщанської громади, мужній захисник України — Повторейко Микола Володимирович.
Микола Володимирович народився 28 жовтня 1978 року в місті Новоград-Волинський Житомирської області. Здобув освіту в Варварівській середній школі Новоград- Волинського району. Згодом його родина переїхала на постійне проживання до Кременчуцького району в село Рокитне-Донівка. У 1996 році закінчив Кременчуцьке професійно-технічне училище № 22 за спеціальністю «тракторист-машиніст».
Проходив службу в лавах армії. У 2000 році працював у Кременчуцькій виправній колонії № 69. Був справжнім майстром на всі руки, але найбільшим його покликання була дорога — багато років працював водієм , присвятивши кермуванню все своє життя. Проживав із родиною в селі Кривуші Піщанської громади.
З перших місяців повномасштабного вторгнення, з квітня 2022 по січень 2023 року, Микола Володимирович став на захист рідної землі. Після демобілізації у 2023 році працював на спільному українсько-німецькому підприємстві «Автострада» у м. Суми.
13 травня 2025 року був знову призваний до лав Збройних Сил України для захисту Батьківщини.
11 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Яблунівка Сумського району Сумської області солдат Повторейко Микола Володимирович загинув. Тривалий час воїн вважався зниклим безвісти, і лише за результатами експертизи ДНК було офіційно підтверджено його загибель.
У полеглого Героя залишилися дружина, п'ятеро дітей.
Прощання із загиблим Героєм відбудеться 23 жовтня:
13:00 — збір біля Свято-Миколаївського собору;
13:30 — чин відспівування та заупокійна панахида;
14:00 — поховання на Свіштовському кладовищі.
Світла пам’ять і вічна слава Героям!
Читайте також: Полтавська громада попрощалась із загиблим захисником України
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь