Cьогодні
Миргородська громада провела в останню путь двох полеглих на війні земляків
27 жовтня 2026, 09:00 0
24 жовтня, Миргородська громада провела в останню путь Захисника України – майстер-сержанта Державної прикордонної служби Миколу Миколайовича Ткачова.
Микола Ткачов народився 10 серпня 1976 року в селі Павлопіль Донецької області. Зростав товариським і доброзичливим юнаком, серед головних захоплень якого були риболовля та футбол. У 1991 році він закінчив дев’ять класів місцевої школи, після чого здобув фах тракториста у середньому професійно-технічному училищі №141 села Приморське.
Після проходження строкової служби Микола Миколайович пов'язав своє професійне життя із захистом правопорядку. Він розпочав службу в органах Міністерства внутрішніх справ України, а згодом перейшов на військову службу за контрактом. З 2014 року військовослужбовець брав безпосередню участь в Антитерористичній операції на сході України, ставши на захист суверенітету та територіальної цілісності держави.
Під час повномасштабної війни Микола Ткачов продовжував гідно нести службу на посаді інспектора прикордонної служби 3-ї категорії 1-го прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Гарт». 18 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання у Харківській області майстер-сержант Ткачов загинув смертю хоробрих.
У селі Гаркушинці Миргородської громади провели в останню земну дорогу Захисника України Олексія Васильовича Бойка, який загинув, виконуючи бойове завдання на Харківщині. Два роки рідні та близькі жили надією на його повернення, однак результати ДНК-експертизи підтвердили найтяжчу звістку.
Олексій Бойко народився 24 квітня 1970 року в Гаркушинцях. Тут минули його дитинство та юність. Після закінчення місцевої середньої школи навчався у професійно-технічному училищі № 44 у Миргороді, де здобув спеціальність водія-електрика.
Після строкової військової служби у військах зв’язку Олексій Васильович продовжив службу в органах внутрішніх справ. Згодом вступив до Хорольського агропромислового коледжу, де здобував фах техніка-механіка.
Упродовж життя він сумлінно працював на різних підприємствах: був механізатором у колгоспі імені Іваненка, працював електриком, а згодом - водієм на Миргородській державній сортодослідній станції.
Найбільшою цінністю для Олексія була родина. Разом із дружиною він виховував двох доньок - Діану та Дарію, дбав про близьких і добробут сім’ї.
Попри проблеми зі здоров’ям, у вересні 2022 року він став на захист Батьківщини. Служив стрільцем-санітаром механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону 116-ї окремої механізованої бригади. Мав військове звання старшого солдата.
8 травня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Лиман Перший Куп’янського району Харківської області Олексій Васильович зник безвісти. Відтоді його рідні жили між болем і надією, чекаючи на повернення. Та результати ДНК-експертизи підтвердили загибель воїна.
Вічна пам’ять і шана Захисникам.
Читайте також: Глобинська громада провела в останню дорогу Захисника України – Ярослава Вангелу
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь