У полтавській школі учень переламав руки та пошкодив хребет, а швидку ніхто не викликав

1. >
2. Суспільство >
3. У полтавській школі учень переламав руки та пошкодив хребет, а швидку ніхто не викликав

У Полтаві стався інцидент у школі №10: п’ятикласник Карім під час перерви зірвався з турніка та отримав перелом рук і компресійний перелом хребта. Лікарів швидкої допомоги ніхто не викликав, а медпрацівника та вчителя, котрі мали намір дзвонити на «103», керівництво навчального закладу обіцяло звільнити з роботи  – травму у школі всіляко намагались приховати.

Світлана Хассанія, мама Каріма, каже, що педагоги не викликали лікарів, хотіли, але персоналу школи завуч заборонила телефонувати на «швидку» під загрозою звільнення.

– Це сталось 4 вересня після 5 уроку на перерві, мій син Карім висів на турніку, на який його словесно підштовхував інший однокласник, мовляв, чи не слабо. Не втримався і впав. Дітям лише перший рік можна виходити самим на територію подвір’я, у молодших класах їм там було заборонено самим бігати, скрізь же асфальт, – розповідає мама дитини. – Є чергові учні, вчителі, є камери скрізь, невже ніхто не бачив, що діти там лазять? Чому не реагували?

Пані Світлана каже, що за кошти батьків у школу куплені відеокамери, тому вся територія закладу гарно проглядається, і, аби стежили за дітьми, травм можна було б уникнути.

Нині найближчі півтора-два місяці хлопчик проведе на лікарняному ліжку: ні сидіти, ні перевертатись. Як наздогянати навчання, теж питання, поки що вчить сина мама у лікарняній палаті. Каріму зробили операцію на руці, обидві руки в гіпсі. Наступного дня лікарі виявили травму спини – компресійний перелом двох хребців.

Сюжет  колег-телевізійників:

Мама дитини вражена, як себе поводили учителі та чому не викликали бригаду швидкої допомоги.

– Я живу напроти школи через дорогу, забрала молодшого сина-першокласника після уроків, погодувала, переодягла, і тут дзвінок зі школи, що Карім упав. Ми полетіли з молодшим у туди, в домашньому, навіть переодягти його не встигла. Чуємо ґвалт. Завуч кричали на медсестру та вчителів, що звільнить, якщо викличуть швидку. Мене теж викликали не одразу, – каже мама травмованого школяра.

Жінка зі слізьми згадує той жах, каже, що прийшли в школу, дитині казали, щоб тримав руку іншою рукою. А він згадував, як і боліли обидві руки. Персонал школи довго шукав бинти, налякались, був переполох і хаос. Малий Амір-першокласник з переляку, бачачи брата у такому стані та безпорадність дорослих, плакав, ніхто з педагогів не підтримав молодшу дитину.

Тоді жінка подзвонила чоловіку і вирішила не гаяти часу й везти дитину до лікарні машиною.   

– Вони не викликали «швидку», бо там же фіксують, що травма у школі, а вчителі не хотіли цього розголосу. Хоча спочатку педагоги запевняли мене, що вони телефонували на «103», але там було зайнято. Я взяла роздруківку телефонних дзвінків за той день: люди 4 години шукали, переслуховували записи викликів, але ніхто їм зі школи про падіння сина і травму не повідомляв, – говорить Світлана Хассанія.

Олександр Лавренко, головний лікар станції швидкої медичної допомоги Полтави, підтвердив журналістці: виклику щодо цього інциденту не отримували. 

До слова, станом дитини, за словами мами, ніхто з учителів, не цікавився тиждень після падіння. Поки вона не сказала, що подала заяви до поліції, прокуратури та міського управління освіти. Наразі жінка має намір звернутись і до МОН та інших структур, аби дали оцінку діям вчителів під час травмування дитини та повпливали, адже під спортивним майданчиком не повинен бути асфальт – це травмонебезпечно.

Коли в школі почули, що батьки дитини так просто не залишать цей випадок та те, що лікарів не викликали (а це обурило батьків найбільше, адже травма хребта могла зробити дитину інвалідом, при травмуванні слід знерухомити дитину – цього педагогів вчать, а ще як надати першу допомогу, і що таки слід викликати лікарів – це посадові обов’язки – авт). 

Пані Світлана говорить, що школа прислала класного керівника на перемовини, мовляв, може, з батьків зібрати гроші на допомогу родині, допомагають же, коли щось стається, хтось хворіє. А ще – щоб все вирішити мирно – «по-хорошому», щоб батьки нікуди не звертались. Однак Світлана Хассанія відмовилась від допомоги у такий спосіб.

– До чого тут ті батьки і чому вони мають скидатись нам грішми? Хто знає про наш випадок? Не треба нам такої допомоги. Я хотіла елементарного: щоб вчителі вибачились перед дитиною. А нами ніхто тиждень не цікавився, – констатує жінка. 

А стосовно халатності вчителів і неналежного покриття під спортивним майданчиком вона вже написала заяви до багатьох структур, юристи проконсультували і допомогли в цьому.

А вчителі натякнули натомість, що «вам ще вчитись тут».

Мама Каріма говорить, прикро, що того дня ще до всього цього лиха зникла кофта дитини. Вчителі знайти не змогли, ішов у ній до школи, а зі школи – без. Камери нічим не зарадили. 

Пані Світлана говорить, що тепер знає, що це не перший випадок травмування дітей на майданчику, школярі і батьки старших дітей розповідали про подібне. Але з іншими батьками все «порішали», розголосу не було.

Дивує жінку й те, що вчителі взяли розписки у тих дітей, які, за її словами, не були того дня свідками події, тож їх змусили дати неправдиву інформацію.

Нині жінка з сином у лікарні, а з молодшим бабуся, яка приїхала за 200 кілометрів підтримати родину і водити молодшого в школу.

Діти стали набагато слабші

Начмед дитячої лікарні Степан Вернигора каже, що Карім проведе в ліжку як мінімум 45 днів. Загалом лікар твердить, що діти стали слабші. Колись, років 20 тому, падінь теж було багато, але компресійних переломів дуже мало. 

– Діти багато сидять, мало рухаються, не їдять морську рибу (джерело фосфору та кальцію), мають слабкі кістки, – каже лікар.

Є вихід менше бути в лікарні, ніж півтора- два місяці: спеціальний корсет, який виготовляють на замовлення під кожну дитину. Але вартість його - 7 тисяч гривень, тому дозволити можуть мало хто, однак такі є.

Нині в дитячій лікарні Полтави чимало травмованих, лікарям реально іноді нікуди класти пацієнтів. Багато дітей травмуються саме на дитячих та шкільних майданчиках.

Автор: Ніна Король