Домашнє насильство: скільки заплатить кривдник та чому влада боїться «гендеру»

24 січня 2018, 15:30 0

Фото – ukranews.com

Позитивні та негативні аспекти Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначали вчора, 23 січня, в Інтеграційному центрі для ВПО та місцевої громади.

«Інститут гендерних трансформацій» зібрав на круглий стіл представників Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні, громадських активістів, держслужбовців, які беруть безпосередню участь у покаранні осіб, винних у насильницьких діях, для експертного обговорення цього документа.

7 грудня минулого року Верховна Рада ухвалила Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» №2229. Згідно з пояснювальною запискою, законопроект імплементує положення конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами.

Під час розгляду документа депутати не підтримали низку поправок, зокрема виступили проти словосполучення «гендерно зумовлені стереотипи». Тож народні обранці проголосували за редакцію законопроекту, де словосполучення з поняттям «гендер» змінювалися іншими формулюваннями, зокрема «насильство за ознакою статі». Решта ж депутатів наголошувала, що поняття «гендер» треба внести до законопроекту, адже Україна не зможе ратифікувати Стамбульську конвенцію, а ухвалення цього документа не вважатимуть імплементацією положень конвенції.

– Закон надзвичайно актуальний. За офіційними статистичними даними, кожна п’ята жінка в Україні – жертва домашнього насильства. Отже, ухвалення цього документа чекало все українське суспільство, правозахисні організації, установи, які підтримують гендерний рух і які працюють із жертвами домашнього насилля. Але ухвалення – це лише перший крок. Далі документ треба реалізовувати. Як і більшість законодавчих актів, він потребує доопрацювання, певного вдосконалення, і, у принципі, законодавець ці можливості прописав, – резюмує директорка «Інституту гендерних трансформацій» Вікторія Курилко. – Сподіваємося, що обговорення механізмів реалізації цього закону дасть можливість підготувати відповідні пропозиції, бо наша організація співпрацює з міжфракційним об’єднанням у Верховній Раді й напрацювання дійдуть безпосередньо до законодавця.

За словами пані Вікторії, фахівцям потрібно визначитися, як імплементувати цей документ, починаючи від протоколу та закінчуючи термінологією закону, а також з’ясувати, чи є перешкоди для його реалізації.

– Дуже очікуваний закон, який вніс кардинальні зміни й допоможе захистити осіб, які страждають від домашнього насильства, дасть змогу поліції не просто скласти протокол, а й надати певні види допомоги. Це застосування європейського досвіду. Коли закон повністю набере чинності, ці зміни криміналізують домашнє насильство, і ми зможемо побороти негативний момент нашого життя, – резюмує регіональний координатор Уповноваженого Верховної Ради України в Полтавській області Віра Яковенко. – Саме співпраця великої кількості державних органів допоможе нам зробити все можливе, щоб насильство в сім’ї ми могли побороти. Цей закон – велика перемога як державних установ, громадських організацій, так і уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Власне відтоді, як Україна підписала Стамбульську конвенцію 7 листопада 2011 року, робота над цим законом не припинялася.

У документі поняття «насильство в сім’ї», яке передбачало лише кровно-шлюбне споріднення, змінюється терміном «домашнє насилля».

Нова редакція закону розуміє під «домашнім насильством» усі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, вчинені між колишнім чи теперішнім подружжям чи людьми, які разом живуть чи жили.

Раніше, якщо шлюб не був зареєстрований, то злочин могли не кваліфікувати як домашнє насильство.

Завдяки новому закону перелік потенційних кривдників значно розширився.

В документ внесли обов’язкові обмежувальні приписи, які дадуть змогу ізолювати кривдника. Органи влади матимуть час, щоб попрацювати з жертвою та кривдником.

Закон передбачає створення Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Туди вноситимуть відомості про кожний випадок насильства, зокрема про:

– особу, яка повідомила про вчинення насильства (зберігатимуться там протягом року);

– постраждалу особу (зберігатимуться там 3 роки);

– кривдника (зберігатимуться там протягом року);

– інформацію щодо випадку домашнього насильства;

– потреби постраждалого;

– заходи, яких вживали для реагування на випадок насильства.

Цього дня на круглому столі експерти обговорювали, що найперше треба робити для швидкого впровадження закону в дію.

Присутні зійшлися на думці, що одне з найважливіших завдань – це робота з молодим поколінням, яке має усвідомити, що з домашнім насильством не можна миритися – із ним треба боротися.

За статистикою, 90% злочинців, які вбивали або якимось іншим способом завдавали шкоди людям, були свідками домашнього насилля в себе в сім’ї. Дуже важливо працювати з молоддю, доносити потрібну інформацію спеціальними освітніми програмами.

Важливий аспект впровадження цього закону – це підвищення довіри школярів до правоохоронців, яким би вони могли розповісти про домашнє насилля.

Власне, поліція, освітні заклади, домашні лікарі мають виявляти одними з перших зміни в поведінці дитини, яка зазнала домашнього насилля, та спільними зусиллями боротися з цією проблемою. Одна з перешкод на шляху до цього – брак кваліфікованих дитячих психологів.

Тож виявляти такі проблеми важливо вчасно.

Одним із перших кроків до впровадження цього закону має стати створення відповідної структури, на яку покладатиметься відповідальність за виявлення фактів домашнього насилля, реєстр цих випадків та вживання заходів для запобігання домашньому насильству.

Володимир Дорош, представник ГУ Нацполіції в Полтавській області, який веде лінію домашнього насилля, зазначив, що одна з прогалин ухваленого закону – це повернення до штрафів. Правоохоронець вважає цей вид покарання не таким дієвим, як виправні роботи чи арешт.

Сума штрафу збільшилася з 51 до 170 гривень. Ці символічні витрати, швидше за все, ляжуть на плечі дружини, тож питання санкцій треба ще допрацьовувати.

Віра Яковенко підкреслила, що у пункті «психологічне насильство» варто виокремити підпункт «ігнорування», адже коли людина з обмеженими можливостями не отримує належного піклування вдома чи спеціальному закладі, ми можемо вважати це теж порушенням її прав.