Вчора
Георгіївські стрічки, перемога над фашизмом та Велика Вітчизняна – «треш» на День Перемоги від полтавського мера. ФОТО
09 травня 2018, 13:15 3
Сьогодні, 9 травня, в Україні відзначають День Перемоги у Другій світовій війні. Традиційно, полтавці зранку зібралися біля Меморіалу солдатської слави. Сотні людей прийшло з квітами. Важко сказати, хто з них прийшов добровільно, а кого змусили прийти на роботі.
Були й школярі з роздрукованими портретами нібито своїх дідів та прадідів, які брали участь в боях Другої світової.
– Хто на цьому портреті, – запитую в школяра років 12-13.
– Дід мого діда.
– Він воював у Другій світовій війні?
– Не знаю. Дідусь казав, що був на Великій Вітчизняній.
– Ти прийшов сюди сам, добровільно?
– Ну так, у школі сказали йти.
Серед перших у святковій колоні – міський голова Полтави Олександр Мамай. Поруч з ним архієпископ Полтавський і Миргородський Филип, представник церкви московського патріархату, екс-мер Андрій Матковський, секретар міської ради Оксана Деркач. З представників обласної влади – лише заступник голови Полтавської ОДА Олег Пругло.
Попри заборону в Україні радянської символіки, серед присутніх в натовпі – чоловік у «будьонівці» з радянською зіркою. Поліція вилучила в нього головний убір, провела роз’яснювальну роботу. Можна було побачити в натовпі і дітей в «пілотках» також із радянською зіркою, серпом та молотом.
У Юстини Вериги на очах сльози. Вона тримає в руках портрет батька свого чоловіка Лева Якимовича Вериги та стос фронтових листів від нього.
– Подивіться в чому ходили тоді солдати – обмотки на ногах. Він загинув у 1945 році. Тривалий час вважався безвісти зниклим. Розшукали ми могилу його лише в 2005 році у Польщі. Загинув він у 32 роки. Для мене – це і День Перемоги, і день скорботи одночасно, бо скільки людей загинуло в тій війні, – каже Юстина Андріївна.
Особливої уваги заслуговує «трешова» промова міського голови Олександра Мамая. Тут, як кажуть, змішались коні й люди: очільник Полтави згадав і георгіївські стрічки, і жовтенят, і комсомольців і нібито переписування історії. Ясно одне – для Мамая не було Другої світової, лише Велика Вітчизняна, так вперто мер називає війну, яка закінчилася 73 роки тому, та перемога над фашизмом. Ось уривок з його промови:
– Сьогодні багато хто намагається спаплюжити історію нашої держави. Політики щороку намагається скасувати свята, які дорогі кожному українцю. Але викарбувати з людської пам’яті 9 травня, День великої перемоги над фашизмом, не зможе ніхто. Бо це наша історія і другої історії нам не потрібно.
Ще 5 років тому біля «Конкорду» ми стояли у черзі, щоб отримати георгієвську стрічку. Що змінилося сьогодні? Просто хтось намагається розставити невірні акценти, змінюючи сенс життя. І що найстрашніше – викривити чисту правду нашого з вами життя. Багато тих, хто так гучно кричить за Другу світову війну, я впевнений, не знають точної дати її початку. Але для мого діда Артема, для мого прадіда Григорія, для мого батька, для мене, і, я впевнений, для більшості із вас, це була Велика Вітчизняна війна. І сьогодні ніхто не вправі змінити цю дату. Ми зібралися на цьому, без перебільшення, святому місці, щоб відзначити День перемоги саме у Великій Вітчизняній війні. Це по праву дуже велике свято, хоча і зі сльозами на очах. Понад 8 мільйонів українців не повернулися до своїх домівок, захищаючи честь і гідність нашої Батьківщини. Мільйони українських сімей не дочекалися повернення з фронту свого батька, свого брата, чоловіка чи свого сина. Біль втрат не оминув, я впевнений, нікого. Моя родина також відчула на собі горе війни. Обидва мої діди не повернулися з фронту, тому що вони боролися з фашизмом. З явищем, яке нині стало об’єктом політичних спекуляцій, реалізацією, часто-густо, нечистих намірів, які породжують ненависть і саме страшне – розкол між нами. І перемога у тій війні – це перемога над фашизмом.
Для мене особисто – ця площа свята. Коли я був маленьким, то в День великої перемоги мене сюди приводили мої батьки. На цій площі мені вручили жовтенятський значок, пізніше мої старші товариші-комсомольці мені пов’язали піонерський галстук, а згодом видали і комсомольський квиток. На цій площі і моя мама отримала партійний квиток. Так, це історія. Але хто дав нам право паплюжити її? У нас ніколи не буде нової історії, якщо ми не будемо пам’ятати стару. Не порушуючи родинних традицій я щороку приводжу сюди своїх синів. І сьогодні мої діти прийшли сюди із портретами своїх прадідів. І я сьогодні, як міський голова, робитиму все для того, щоб на цьому священному місці ніколи не порушувались ці традиції.
До слова, для Мамая 8 травня – «це день примирення і боротьби з нацизмом, а 9 травня – це велика перемога у Великій Вітчизняній війні над фашизмом».
– Ми перемогли над фашизмом, а не над Німеччиною. Тому що Німеччину підтримували дуже багато країн і дуже багато країн давали своїх людей, своїх воїнів на боротьбу з тодішнім Радянським Союзом, але Радянський Союз вистояв і сьогодні не вірно казати, що ту війну виграла Росія чи Україна, тоді воював ввесь Радянський Союз, – каже Олександр Мамай.
– Для вас, все-таки, перемога у Другій світовій чи Великій Вітчизняній війні?
– Для мене особисто – 1941-1945 роки – це була Велика Вітчизняна війна, – додав Мамай.
Заборона комуністичної та нацистської символіки в Україні, для Олександра Мамая – це лише видовище:
– Видовища сьогодні – не можна нести червоний прапор, не можна казати про Росію. Я впевнений, що більшість сьогоднішніх патріотів були членами комсомолу, можливо, хтось із них був комуністом. Тому моя позиція особисто – дійсно, у нас нова історія, але ми не маємо права паплюжити стару історі. У нас сьогодні є люди, які прожили все своє життя з певною ідеологією, відбудували країну і ми зобов’язані їм забезпечити старість, а молоде покоління – будуйте свою історію, будуйте свою країну.
Читайте також: У День пам’яті та примирення на Полтавщині провели свічкову ходу
Ви можете закинути будь-яку суму на тістечко редакції
Клік по кнопці відкриє форму пожертвування LiqPay
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь