Андрухович, Жадан та Забужко в Полтаві: яким був перший день фестивалю Meridian Poltava. ФОТО, ВІДЕО

1. >
2. Суспільство >
3. Андрухович, Жадан та Забужко в Полтаві: яким був перший день фестивалю Meridian Poltava. ФОТО, ВІДЕО

Фото Ольги Матвієнко

Учора, 8 червня, у Решетилівці стартував міжнародний поетичний фестиваль Meridian Poltava. Це безпрецедентне дійство для нашого краю, адже такої концентрації українських та закордонних письменників першого ешелону Полтавщина ще не бачила.

Відкривав захід Святослав Померанцев, видавець, культурний менеджер, президент літературної корпорації Meridian Chernovitz:

– Ідея народилася на початку червня 2016 року, коли я зрозумів, що Meridian – це технологія зі створення сучасного культурного обличчя будь-якого міста в Україні, але за умови, що воно має або мультикультурність, а бо сентимент з боку якоїсь європейської культури. Отже, тоді я робив в Одесі тримісячний Фестиваль української літератури в Зеленому театрі. Так вийшло, що запросив туди свого дядька – Ігоря Померанцева. А я давно вже йому казав, що шукаю аеродром, на якому приземлятимуться літаки зі скандинавськими письменниками, журналістами й грошима. І вийшло, як у знаному анекдоті. Кажу: «Мабуть, зроблю в Чернігові. Що я, шведів до Полтави повезу?» І це була знакова фраза.

На думку організатора, Полтава підійшла для його задуму технологічно. Вона ідеально вписується в концепцію створення інструментів, з якими можна «брендувати» та «піарити» місто у Європі та світі.

До організації масштабного дійства долучилося незалежне мистецьке об’єднання Magnum Opus. Ініціатори поетичного фестивалю хочуть його зробити щорічним.

Біля решетилівського кургану звучать три мови – українська, шведська та англійська, адже сюди прибули поети зі Швеції. Щоб допомогти людям переосмислити події 1709 року, вшанувати загиблих у Полтавській битві й наголосити на тому, що це спільна трагедія українського та шведського народу, поети перекладали вірші одне одного з української мови шведською й навпаки.

– Ці кургани в нас називають шведськими. Напередодні Полтавської битви, з березня до червня 1709 року, у Решетилівці розміщувалося сім полків шведської кавалерії під командуванням генерал-майора Крейца, – пояснив вибір цієї локації директор Решетилівського районного краєзнавчого музею Юрій Кісіль. – Коли бій скінчився, частина шведських військ рухалася через наш населений пункт до переправи на Дніпро. А пізніше російська армія з її генералітетом та шведськими полоненими близько тижня стояла табором у Решетилівці.

Згодом до кургану виходить Юрій Андрухович і відкриває поетичні читання своїм віршем «Весна виникала, де тільки могла…». Його поезію шведською читає поетка й журналістка Агнета Плейель. З її вуст звучать вірші Юрія Ігоровича «Єдиноріг», «Опівнічний політ із Високого замку».

Тексти ж шведської письменниці, які переклала Софія Валковецька, читає львівський перекладач Лев Грицюк.

На решетилівському кургані слухачі також почули двома мовами поезію Галини Крук. У віршах львівської поетеси чуються мотиви вже сучасного військового конфлікту. Пані Галина каже, що вся поезія написана до 2013 року, але вже тоді писалося про війну.

Також свої вірші присутнім прочитали Андрій Любка та шведська письменниця Елізабет Х’юрт.

Згодом локацію змінюють – і учасники фестивалю переміщуються до Решетилівського міського будинку культури.

– Ця ідея народилася в Одесі, в авто, де ми їхали з моїм племінником і моєю дружиною. Святослав казав, що хоче шведсько-український фестиваль, можливо, у Черкасах. А ми йому сказали: «Чому в Черкасах? Полтава! Це очевидний вибір». Адже наш фестиваль у Чернівцях обґрунтований і мотивований. Чернівці були літературною столицею між двома світовими війнами німецькомовного світу. А з Полтавою які літературні асоціації? Не українські, а європейські. Полтава – це поеми Байрона, Гюго, Пушкін…– розповідає Ігор Померанцев, письменник, журналіст, радянський дисидент, який зараз мешкає у Великій Британії.

На думку Ігоря Яковича, одна зі своєрідних точок дотику нашого міста з Європою – Полтавська битва:

– Дуже зворушливо для мене було почути в Решетилівці шведську мову. Поети читали вірші на кургані, а там лежать солдати, зокрема й шведські. Тому в мене було відчуття містики, що ці солдати через триста років самотності почули свою мову й подумали, що не програли цю битву…

Біля мікрофону на сцені Будинку культури – українська письменниця, літературознавиця, інтелектуалка Оксана Забужко:

– Дуже рада тут бути, ніколи не була в Решетилівці. І не могла відмовитися, коли запросили сюди. Є щось таке несамовито символічне в цьому українсько-шведському двоголоссі, яке почалося там, на шведській могилі, де читали учасники цього фестивалю. Українські й шведські голоси, навзаєм перегукуючись, звучали над перемученими козацькими й шведськими кістками. Якась у цьому є надія для нас усіх на майбутнє виправити, хай із кров’ю й потом це відбувається, історичні помилки, які зробили наші предки й людство в цілому, принаймні за останні триста років.

Оксана Стефанівна також розповіла, що в музеї в Стокгольмі та в ще кількох музеях Швеції зберігають наші козацькі клейноди. Тож прапори Хмельницького й хоругви Мазепи – це докази того, що ми насправді ближчі до Європи, ніж нам здається.

Почули слухачі вчора у виконанні української поетки її вірші «Російський мотив», «Диптих 2008 року» та «Іронічний ноктюрн». І рядки «Історіє, суко, будь ти проклята – вони ж проходять, вони ж завжди проходять: по трупах наших надій, по золі згорілих ілюзій…» звучали надто болісно, бо це – про війну, ранам від якої не триста років – вони ще свіжі. Останній вірш Оксани Забужко заповнений решетилівський Будинок культури почув у виконанні шведського письменника Мальте Перссона.

Згодом зі сцени лунали вірші українських поетес Міріам Драгіної, Ірини Цілик. Потім їх шведською мовою інтерпретував також Мальте Перссон. Пізніше закордонний гість прочитав свою поезію, переклади якої озвучив Лев Грицюк.

Радо й з оплесками публіка зустрічала харківського письменника Сергія Жадана. Загалом наскрізною темою багатьох віршів поетів були війна і смерть, але в їхній поезії чулися життєствердність і надія на краще. Слухали шанувальники поезії Жадана «Їй п’ятнадцять і вона торгує квітами на вокзалі…», «Пам’яті всіх, кого випалила серпнева заграва», «Цілий місяць вони стояли на цій ріці…».

Після Решетилівки учасники фестивалю завітали на екскурсію до Музею історії Полтавської битви. Там само, у 6-й залі, лунали потужні голоси Юрія Андруховича, Ірини Цілик та Елізабет Х’юрт. Також звучали переклади Лева Грицюка.

Продовжили поетичні читання в редуті Полтавської битви просто неба. На заході сонця неймовірне дійство поціновувачам віршів подарували організатори та учасники заходу. Увечері, а згодом уже – під зірками, з поетичним словом до присутніх звернулися Сергій Жадан, Агнета Плейель (переклад – Левко Грицюк), Галина Крук, Мальте Перссон (переклад віршів також Лева Грицюка), Ігор Померанцев, Оксана Забужко.

Ігор Померанцев родом із Чернівців, але пише російською Каже, свого часу любив російську поезію, але в умовах сучасних реалій йому довелося переосмислити творчість російських поетів. Тож подекуди з епіграфами з їхніх віршів, але з неприхованою іронією слухачі почули верлібри письменника.

– Я приємно вражена Полтавою, і мені дуже цікаво тут бути, адже на цьому місці завершилася Шведська імперія. Сьогодні тут переплітається історія, тому рада, що мене сюди запросили. Я не маю тут родичів, але вважаю, що мої пращури полягли тут як солдати шведської армії, – говорить Агнета Плейель.

Автор: Наталка Сіробаб