Cьогодні
Навколо світу з малюком на старій «Волзі». ФОТО, ВІДЕО
05 липня 2018, 18:30 0
Відчайдухи Анна та Вадим Гриненки збираються вирушити у подорож на старій «Волзі» Європою аж до Малайзії. Їдуть із малюком Любомиром, якому 3,5 року. Грошей мають місяців на 2, а у мандрах будуть щонайменше рік, накрутять близько 50 тисяч кілометрів.
Як збираються подорожувати і за що жити рік, які нюанси таких мандрів, розповіли в Полтаві на прес-конференції.
Авантюрна ідея зародилась 2 місяці тому. Їхати хочуть у вересні. А доти мандрують Україною: були багато де по світу, а хочуть показати і красу рідної держави. Про свої враження та перипетії пишуть у соцмережі, мають блог, знімають відео. Нині шукають, де і як монетизувати проект.
– Хочеться писати і розповідати про наші мандри, отримувати за це гроші, тож чекаємо пропозицій, готові до співпраці, – говорить Анна.
Мандрівники мають чималий багаж за плечима: побували у багатьох країнах, серед відвіданих – екзотичні й нетуристичні, такі як Панама та Еквадор.
До народження сина чоловік і дружина (він з Полтавщини, вона киянка) мандрували часто і багато. А з малюком уперше гайнули далеко у його рік, на Шрі-Ланку. Там подружжя побачило, як багато іноземців з дітками у слінгах та переносках подорожують світом.
– А мама казала: куди ви з дитиною, та ви що, він же маленький, а як щось станеться, – ділиться Анна. – Так традиційно й питають у нас. Жити взагалі страшно, щодня може щось трапитись. І ми справді відчайдушні, мало хто зважиться на подібне. Однак це наше життя, нам це цікаво, ідея поїхати на «Блакитній мрії» (автомобіль ГАЗ-21) здійсненна.
Як розповів Вадим, вони готуються до подорожей, планують маршрут, обдумують, де будуть зупинки тощо.
Грошей вистачить місяців на 2, далі сподіваються заробляти на блозі та не бояться будь-якої роботи.
– Насправді у багатьох країнах є робота і нам її пропонували. Але раніше ми лише витрачали гроші в поїздках, а тепер хочемо ще й заробляти. Надіюсь, туалети мити не доведеться, але ми готові заробляти, – говорить Анна Гриненко.
Анна – філологиня, перекладачка, тож мови знає добре, англійська не проблема для неї. Чоловік англійською знає хіба що елементарні фрази, однак кажуть, що мову жестів ніхто не відміняв.
Зізнаються, що якими б не були хоробрими, однак всього ж передбачити не можна, і дійсно з малям і без мандрувати – дуже різне, і Анні справді страшно. Однак то не означає, що варто сидіти вдома. Кажуть, що у Любомира вже мандри у крові, на рівні генетики.
– У дитинстві я багато де була, тато возив, а чоловік, працюючи, об’їздив чи не всю Україну, тож ми любимо дорогу, пригоди, – додає Анна Гриненко.
Родина дбає про аптечку, необхідні речі, які знадобляться туристам. Все інше можна купувати.
У мандрах економлять на м’ясі стравах з нього, бо це дорого. А от на фрукти та овочі сподіваються – значно дешевше і корисно.
Щодо непередбачених випадків, то розповіли, що буває різне, але не варто чекати від людей скрізь поганого.
– Це у нас прийнято вважати, що до тебе підходять, значить щось хочуть лихе. Ми були в Панамі, готель, де планували зупинитись, зачинений. Не знали, що робити. І тут панамець на «Ленд Крузері» запропонував допомогу, один дзвінок – і ми мали де зупинитись, нам підказали готель. Він залишив свій номер на випадок чого, – каже Анна.
Багато хто вважає родину диваками, не поділяє їхніх захоплень. А є й такі, котрі ладні надати спорядження, допомогти втілити ідею, аби мандрівники своєю чергою прорекламували продукцію.
У Анни та Вадима є надія, що таки знайдуть спільну мову, і компанія, яка виробляє трейлери, надасть їм такий будиночок у подорож.
– Вони ж хочуть вийти на міжнародний ринок, а ми будемо заїздити у багато кемпінгів у різних раїнах, то чому ні, – ділиться Анна. – Без трейлера нам буде важко наважитись на мандрівку.
У трейлері планує мати невеличку кухню, готувати, мати де ночувати, тому це таки необхідність для відчайдухів Гриненків.
Деякий одяг для подорожей купують в секонд-хенді, таким чином отримують якісний захист від вітру та холоду, витрачаючи небагато і заощаджуючи на подальшу дорогу.
Гриненки не приховують, що побувати у п’ятизірковому готелі на олінклюзіві їм не завадило б, мріють і про таке.
– Але на ці гроші ми можемо мандрувати довго і бачити багато, а в таких апартаментах лише тиждень і все, – говорить Вадим.
Нині перед родиною завдання -максимально підлампічити старе авто, яке півстоліття тому було недосяжною мрією для багатьох мешканців СРСР. Нині купили стару машину, бо вважають, що запчастини до неї дешевші, ніж були на їхню іномарку.
– Тут, грубо кажучи, цвях забив, якщо поламалось, і поїхав, – каже Вадим Гриненко.
Подружжя розповідає, що переживали, чи дитя, перебуваючи в подорожах, не відстає у розвитку від однолітків. Але обоє заспокоїлись: на київських дитмайданчиках переконались, що навіть декого випереджає. Водять Любомира і на різні гуртки, розвивалки. Та нині малюк буде розвивати свій кругозір і всотувати мови у різних країнах.
У різних країнах зустрічали чимало мандрівників, котрі подорожують з дітьми, дізнавались вже про хоумскулінг та дистанційну освіту. Самі ж піднімались на Говерлу з кількамісячним малюком у слінгу.
– У нас ще є час до школи, тож можемо подорожувати, а далі буде видно, – говорить Анна.
Маючи досвід мандрів з дитиною, Анна каже, що без гостинців малюк не залишається ніде: Любомира пригощають і родині перепадає.
– Він ніби свого роду оберіг у нас чи що, – жартує мама малого.
Про те чому багато українців не подорожують, подружжя має свою версію: страх, і не звичайний страх, бо таки має бути, він корисний, а той, що паралізує, сковує.
– Насправді на подорожі не треба так багато грошей, як думають чимало людей, але й не всі зважаться саме на такі умови, у яких мандруємо ми, – ділиться Анна.
Вдома планують здавати своє житло, таким чином матимуть невелику фінансову подушку.
– Хтось витрачає на гараж чи на інше в домі, а ми ще люстру не почепили у квартирі, і нам так добре, – каже Вадим.
Фото Ніни Король.
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь