«Полтавський тетріс»: чому влада розпорошує увагу на велику кількість об’єктів й не може довести кінця хоча б одного

1. >
2. Влада >
3. «Полтавський тетріс»: чому влада розпорошує увагу на велику кількість об’єктів й не може довести кінця хоча б одного

Полтавська міська влада полюбляє епатувати грандіозними проєктами, які, щоправда, зазвичай залишаються на папері. Проблема в тому, що на деякі з них уже виділили кошти, а замість об’єкта – довгобуд.

Полтавські чиновники в міськраді не сидять на місці, адже вони постійно презентують проєкти: від реконструкції парку «Перемога» до ремонту вулиці Соборності. Проте бюджет Управління капітального будівництва міста становить лише +-70 млн грн. Тому грошей на все не вистачає.

Але це не зупиняє владу починати ремонт (будівництво) нових об’єктів, коли попередніх не завершили. Адже в міськраді багато партій, і, залежно від форматування коаліції, за УКБ можуть відповідати інші люди. У кожної групи впливу є власні інтереси.

Враховуючи, що за останні два роки коаліція змінювалась чотири рази, об’єкти, амбіції й пріоритети в управління змінювались кожного разу. Для Полтави це все відбивається довгобудами, перекритими тротуарами й парканами. Ми наведемо класичні випадки (не враховували проєкти, за які відповідає обласна влада).

Почнемо з найпіарнішого проєкту міської влади – будівництва спорткомплексу на Петра Юрченка. Його почала зводити 2007 року облрада, але фактично вона лише розрила пустир, що його 2012 року передала на баланс міськраді.

За шість років міська влада витратила туди приблизно 70 млн грн (це за різного курсу долара), але після усунення Мамая спорткомплекс вже став не пріоритетом. 2018 року міська влада повернула довгобуд на баланс області. Тепер це їхні проблеми.

2017 року, паралельно з будівництвом, міська влада почала реконструювати дитячий палац творчості (колишній Палац піонерів) на Пушкіна. Проєкт оцінювався у 6 млн грн, з яких виділили лише 3. 2018 року на проєкт уже не виділяли кошти, хоча вся будівля була обвішана риштуванням.

Цьогоріч до реконструкції повернулись і провели новий тендер. Тепер вартість робіть становить 18 млн грн, з яких виділили, щоправда, всі ті ж три мільйони. Тож будівництво цьогоріч не завершиться. Ця історія триватиме ще довго.

Проте цього ж року міськрада почала реконструювати приміщення першого ліцею за 51 млн грн. Але ми пам’ятаємо розмір бюджету УКБ? Тому всі ті ж три мільйони поки що реалізовували на цьому ремонті. Почекаємо трішки.

Отже, два роки тривав ремонт 3-ї школи, на що вже витратили понад 20 млн грн. А паралельно ремонтують інші школи. Роботи, звісно ж, недофінансовані (10-а школа, наприклад).

2017 року полтавська влада замовила ремонт з прибудовою для ДЮСШ №3. Це та, що поблизу басейну «Дельфін». Проєкт оцінили у 34,5 млн грн, з яких виділили лише 11 млн грн. Остання виплата була восени 2018 року. Цьогоріч там лише закинутий будмайданчик та залізні штирі.

Проте у майбутньому нас очікує новий тендер (його вже анонсувала міська влада), адже винним виявився підрядник. Дивно, що на кваліфікацію підрядників впливає зміна політичної ситуації, адже саме після зміни коаліції деякі підрядники стають «поганими».

Ми перерахували велику частину незавершених міською владою об’єктів, що та кинула напризволяще. За останні роки ми маємо лише низку успішних кейсів будівництва інфраструктурних об’єктів у місті. Точніше, не зовсім успішних, доречніше говорити – «завершених».

Це ремонт підземних переходів на Шевченка та на Соборності (замовник – УЖКГ), фонтан на майдані Незалежності. Проте ці об’єкти поєднує одне – вартість у мільйон доларів. У багатьох полтавців є сумніви щодо відповідності обсягу робіт та суми. Влада могла б розвіяти сумніви. Але замість цього ховає кошторисну документацію, немов чоловік заначку.

І знову ж, УКБ за рік завершило будівництво фонтана за мільйон доларів та залишило ДЮСШ та ремонт шкіл.

Учасники «Полтавської міської організації роботодавців» вбачають у такій непослідовності фінансування проєктів лише переслідування політичних інтересів, що змінюються згідно з розкладом сил у міськраді. Поки вони домовляються, зростає вартість будівельних робіт. Вища вартість – більше треба грошей. Більше грошей – знову будівництво стоїть. Будівництво стоїть – зростає вартість будівельних робіт…

І поки це колесо Сансари крутиться, немов український депутат по фракціях, місто споглядає на паркани, риштування та на те, як діти вимушені ходити до інших шкіл. Мешканці міста взагалі не знають, що, окрім МАФів і огородженого парканом поля може ще щось будуватися.

Пресслужба «Полтавської міської організації роботодавців»