Психологиня розповіла про те, що корисно знати батькам підлітків про ЛГБТ

1. >
2. Влада >
3. Психологиня розповіла про те, що корисно знати батькам підлітків про ЛГБТ

Якщо ви вважаєте себе сучасними батьками, то вам будуть цікаві різні аспекти дорослішання ваших дітей. У тому числі - і самоусвідомлення гендерної приналежності та сексуальної орієнтації. Тож, як мінімум, поцікавтеся абревіатурою ЛГБТ, зберіть більше інформації. Як максимум - будьте готові прийняти своїх і чужих дітей такими, як вони про це заявляють. Ми звернулися до практичної психологині Людмили Верменич, щоб разом поспілкуватися на цю тему.

Що означає абревіатура ЛГБТ або, як все частіше почали писати, ЛГБТК+? Пропонуємо ознайомитися, який термін стоїть за кожною із літер.

Лесбійка – гомосексуальна жінка; жінка, яка кохає або відчуває сексуальний потяг до інших жінок.

Гей – це гомосексуальний чоловік; чоловік, який кохає або відчуває сексуальний потяг до інших чоловіків.

Бісексуальна людина відчуває потяг до індивідів як своєї, так і протилежної статі,не обов’язково однаково й одночасно.

Трансгендер – термін для людей, чия гендерна ідентичність чи самовираження відрізняються від тих, які приписані їм від народження.

Квір – широкий термін, який використовують для позначення

сексуальних і гендерних ідентичностей та проявів, які не є гетеронормативними. Позначка “+” вживається для того, щоб додати людей з іншими ознаками. Наприклад, в асексуальних людей відсутній потяг до осіб будь-якої статі.

Навіщо ці знання батькам підлітків? Напевне, усі батьки, хто пройшов зі своєю дитиною етап дорослішання, погодяться, що це - непростий період. Пошуки свого «я», намагання виразити себе через зовнішність або свої переконання, отримати визнання і підтримку, стрімкий фізичний розвиток і “гормональні бурі”. Крім іншого, дітей турбують “дорослі питання”, але не завжди вони отримують на них відповідь. У свою чергу, дорослі й самі  часто розгублені, бо тема сексуальності людини для багатьох - табу. Як бути? Звернімося до фахівця.

Людмила Верменич - практична психологиня. Більше 15 років працювала в Кременчуцькій дитячій лікарні. Спершу - медичною сестрою, а потім - практичною психологинею. Останнім часом займається приватною практикою, в тому числі -  консультує ЛГБТ-підлітків та їх батьків.

Людмила Верменич вказує, що у підлітків трапляються коливання у визначенні своєї сексуальної орієнтації, пошуки ідентичності. Це вважають нормою у процесі дорослішання. Іноді підлітки вже чітко визначилися і відносять себе до тієї чи іншої групи ЛГБТК+. У період становлення дехто із них потребує психологічного супроводу.

– Пані Людмило, про ЛГБТ-підлітків надзвичайно мало інформації, начебто їх і не існує. Але будьмо відверті: це не нове явище. Пам’ятаєте вашу першу консультацію для ЛГБТ-дитини?

– Я не використовую термін «ЛГБТ-підлітки», бо моє завдання психологині - працювати з особистістю, незалежно від статі, сексуальної орієнтації, соціального статусу, релігійної приналежності, переконань тощо. Але я не заперечую, що є підлітки, які належать до ЛГБТ. Перший такий випадок в моїй роботі добре пам’ятаю. Це було в 2007-му році. Наше знайомство відбулася в реанімації, де рятували 15-річну дівчину після спроби суїциду. Дитина проживала удвох із батьком, який був дуже авторитарним. Мені здавалося, що саме це і стало причиною її вчинку. Але пізніше я дізналася, що пацієнтка відчуває себе хлопцем. І досить давно, з раннього дитинства. Це відчуття посилилося, коли досягла підліткового віку і входила в період спілкування з протилежною статтю. Раптом дитина відчула, що не може вільно спілкуватися, вона чітко й однозначно відчуває себе в іншій статі. І якщо в ранньому дитинстві “хлопчачі” інтереси були дозволені: гралася із хлопцями на рівних і була частиною їх компанії, то тепер - ні, щодня мусила йти супроти самої себе. В результаті (не маючи підтримки, боячись осуду) дитина не витримала.

Утім, ця історія має хороший фінал. Ми підтримували стосунки якийсь час, спілкувалися через соцмережі. До мене було прохання - називати чоловічим ім’ям. Знаю, що ця молода людина переїхала в інше місто, знайшла свою професію і, власне, саму себе. Зрештою, до цього ми удвох і прагнули - розкрити ресурси особистості, незалежно від статі чи гендеру.

Моя перша порада і підліткам, і батькам - шукайте і розвивайте ресурси особистості, незалежно від того, які переконання транслює дитина і яку ідентичність демонструє.  Слід звертати увагу на особистість і її ресурси: що вміє або знає, які здібності та досвід, чим може завоювати авторитет або як реалізуватися в соціумі. Це одна із дуже важливих потреб - авторитет і повага.

Підкажіть або покажіть дитині її сильні сторони, поміркуйте разом, як їх можна використати для саморозвитку.

– Чи є шанс, що дитина «переросте»?

– Нерідко батьки приводять дитину до психолога з надією, що спеціаліст знайде чарівні слова або магічні ліки - і дитина стане такою, як мріють батьки, говоритиме і робитиме те, що очікують від неї дорослі.

Повертаючись до історії дитини, про яку я розповідала вище, хочу продовжити. У мене була розмова і з батьком, він сприйняв інформацію, але я не впевнена, що прийняв свою дитину. Я говорила: “Дайте дитині час і можливість, щоб усвідомити себе і свої особливості та зрозуміти, як їх використовувати в житті. Не тисніть”.

Дійсно, підлітки можуть експериментувати з різними ідентичностями, іноді це псевдопрагнення. Пам’ятаю дівчину, якій було важко прийняти зміни у своєму тілі, вона перев’язувала груди, штучно змінювала тональність голосу, коли говорила. Через деякий час зізналася, що все-таки відчуває себе “нормальною жінкою”. Але що таке норма? Ми довго жили в суспільстві, де гомосексуальність була кримінальним злочином, а тема ЛГБТ - табуйованою. Проте час минув, світ змінився, країни скасували заборони, бо визнають, що є люди, які не вписуються у традиційні рамки - і це не залежить від їх усвідомленого вибору, людина такою народжується. Тому бажання “підігнати” дитину під загальноприйнятий шаблон може бути небезпечним. Неприйняття себе або неприйняття оточуючими - це завжди внутрішній конфлікт, саморуйнування. Не намагайтеся змінити дитину, будьте толерантними.

– Ви між іншим згадуєте про псевдопрагнення підлітків та експерименти. Мені здається, багато батьків хапаються за такі слова як за надію все-таки дочекатися того часу, коли дитина стане «як усі»...

– Ми з вами зараз обговорюємо складну тему, намагаючись підібрати прості слова і дати універсальні поради. Але кожен конкретний випадок буде іншим, так як і кожна людина - неповторна.

Наприклад, неодноразово до мене зверталися мами із маленькими дітьми. Згадую маму із 8-річним сином, у якого було бажання одягати дівочий одяг. Виявилося, що тато із мамою дуже хотіли дівчинку, транслювали певні поведінкові реакції, а син таким чином завойовував увагу до себе. Згодом цей уже дорослий хлопець визначив, що його гендерна ідентичність співпадає із біологічною статтю.

– Тобто, в батьків можуть спрацьовувати різні стереотипи, коли поведінка дитини видається їм дивною? Із якими стереотипами щодо ЛГБТ вам доводиться стикатися, шукаючи відповідне рішення для кожної дитини?

– Мабуть, найбільш поширені: ЛГБТ - від поганого виховання, або його можна лікувати. Абсурдно звучать обидва. Що лікувати, якщо тіло здорове, психіка здорова, інтелект збережений? Навіщо і кому потрібно таке лікування?

Взагалі, гендерні стереотипи супроводжують нас з дитинства, починаючи від “хлопчики не плачуть” та “поводься, як дівчинка”. Ми припускаємося багатьох помилок у вихованні, що пов’язані зі стереотипами, даємо дитині чіткий шаблон, з яким вона мусить постійно звіряти себе і свої вчинки. І якщо дитина відчуває, що “не така”, з’являється тривога і страх не виправдати очікування, які призводять до тривалого пригніченого стану, що впливає на здоров’я в цілому.

Тому мені здається правильним, якщо буде поширена інформація про різні моделі гендерної ідентичності та сексуальної орієнтації, щоб ЛГБТ-люди відкрито заявляли про свою інакшість. Думаю, вони зацікавлені в тому, щоб відкриватися, це б у перспективі дало зменшення гомофобії, бо найчастіше все невідоме викликає дві реакції: або тікати, або нападати. А коли явище стає знайомим і зрозумілим, то оточуючі ставляться більш спокійно.Інформація - це дуже важливо, шукайте її самостійно або звертайтеся до фахівців.

До того ж, батьки можуть навчити своїх дітей тільки тому, що вміють самі. Умієте адаптуватися до змін? - Швидше за все, і ваша дитина зможе. Тому запитайте себе: а чого я не знаю? Що я маю дати собі, щоб потім допомогти моїй дитині?

– До речі, чим може допомогти ЛГБТ-підліткам школа?

– Як мінімум, не чіпляти ярликів.На жаль, раніше ні в медичних, ні в педагогічних закладах не було спеціального курсу з гендерної освіти (гендер і сексуальна орієнтація - це різні поняття. Гендер вказує на соціальну роль особистості - Авт.). Я добре пам’ятаю мою реакцію, коли вперше побачила представників ЛГБТ. Це було під час вступу до медичного вузу.  Коли сиділа із подругою неподалік університету, поруч пройшли двоє людей, які біологічно належали до чоловічої статі, але були в жіночому одязі. Виглядали вони шикарно! Короткі сукні, із яскравим мейкапом і гарними зачісками. Вони були дивовижні на своїх високих підборах у жіночому вбранні, а ми з подругою почувалися сірими мишками. Я була здивована. Проста емоційна реакція людини.

Інша справа - коли ЛГБТ-людина звертається за допомогою фахівця. Ми повинні діяти професійно. У яку палату помістити трансгендерну людину: до чоловіків, чи до жінок, чи в окрему? Професійно тактовним у таких випадках повинні бути не тільки медпрацівники, психологи тощо. Якщо говорити про навчальні заклади, то в педагогів  теж брак інформації. Я консультувала викладачів професійного ліцею щодо підліткових реакцій. Підлітки дуже вразливі. Висловлювання щодо гендеру, статі чи сексуальної орієнтації можуть їх образити аж до афективних реакцій (неконтрольованої поведінки та емоцій).

– Наскільки важливим є психологічний супровід для ЛГБТ-підлітків?

– В основному, я працювала із підлітками, в яких уже була проблема. Причому, запущена. Один із випадків - звернення юнака у стані глибокої депресії. На першій консультації він не розповів про свою сексуальну орієнтацію, а коли я запитала про сексуальний досвід - одразу закрився. Із цим юнаком ми працювали в комплексі із психіатром, бо депресія потребувала медикаментозного лікування. Пізніше, коли я таки обговорила із ним тему сексуальної орієнтації, хлопець аж посвітлішав, відчув полегшення. Згодом його стан стабілізувався. Він нарешті почав одужувати. Я би сказала: в його житті з’явилося життя. Зараз працює, проживає за кордоном.

Це один з прикладів, коли необхідне лікування. Інший - абсолютно протилежний. Я знайома із молодим чоловіком, геєм, який відчуває себе гармонійно і щасливо, заряджає енергією оточуючих і є душею будь-якої компанії. Тобто, хтось взагалі не потребує психологічного супроводу, навіть якщо  він не отримує визнання і підтримку у колі родини або друзів, інший - потребує, а декому необхідне комплексне лікування, бо є загроза здоров’ю.

– Чи може дитина самостійно звернутися до вас, не повідомляючи батькам?

– Дитина - це частина системи, в якій вона живе. Я маю на увазі родину. Тому зазвичай орієнтую на те, що варто працювати усім разом. До того ж, дитина фінансово залежна від батьків, а можуть знадобитися медичні обстеження (наприклад, статевої чи ендокринної систем), а це гроші. Дехто з підлітків протестує і наполягає, щоб ні в якому разі не повідомляли батькам. У таких випадках я пояснюю, що буду обмежена в супроводі.

Звісно ж, є винятки, коли неможливо виконати прохання дитини, наприклад, якщо вона транслює суїцидальні думки.

В цілому, дитина з 14 років має право на самостійну консультацію, на вибір лікаря та методів лікування. Це норма закону. Я за холістичний підхід до поняття “здоров’я людини”.  Тобто, розглядаю його як поєднання соціального, психічного та фізичного здоров’я. Коли страждає одна сфера, то поступово й інші зазнаватимуть негативних змін. Якщо людина не реалізована в соціальному плані, то почне страждати і психіка, а слідом - з’являтимуться соматичні захворювання. Або навпаки. Тому, починаючи працювати з підлітком, я спілкуюся з лікарями. Важливо розуміти, як працюють органи і системи, чи є патології, адже захворювання можуть впливати на психологічний стан. Тобто, психологічні проблеми можуть бути як причиною, так і наслідком. Слід проаналізувати багато факторів, щоб знайти рішення.

Дуже важливо - налаштувати родину на підтримку дитини, яка позиціонує себе як ЛГБТ. На жаль, багато наших помилок у вихованні грунтуються на стереотипах «ти ж хлопчик! або «ти ж дівчинка!» Чому хлопчики не повинні плакати, невже в них не така емоційна сутність? Чому дівчатка не можуть бути сильними, якщо відчувають себе саме такими? Мені здається, наше суспільство отримало б багато переваг, якби ми прагнули бачити в дитині цілісну особистість, а не перелік стереотипним уявлень про якості, що повинні бути в наявності у представників або представниць певної статі. Мабуть, це і є “дозволити бути собою”.

Короткий перелік порад для батьків підлітків

Шукайте і розвивайте ресурси особистості, незалежно від того, які переконання транслює дитина і яку ідентичність демонструє.
Дайте дитині час і можливість, щоб усвідомити себе і свої особливості та зрозуміти, як їх використовувати в житті. Не тисніть.
Не намагайтеся змінити дитину, будьте толерантними. Не чіпляйте ярликів.
Інформація - це дуже важливо, шукайте її самостійно або звертайтеся до фахівців.
Не кожен підліток потребує психологічної підтримки, але кожному важливо отримувати визнання і підтримку у колі родини або друзів.

Лариса Гориславець, журналістка ГО Кременчуцький інформаційно-просвітницький центр “Європейський клуб”, в рамках проєкту LGBT-Talks за підтримки Freedom House Ukraine

Ілюстрації – Маргарити Пітанової

• #новини Полтави
• #новини Полтавщини
• #ЛГБТ