Cьогодні
Кандидат у депутати Вадим Ямщиков: інфраструктура як у центрі міста має бути у кожному мікрорайоні
19 жовтня 2020, 16:45 0
Не кожен з діючих депутатів любить згадувати, що обіцяв людям на початку своєї каденції. Депутат міської ради Полтави Вадим Ямщиков обіцяв виборцям з Браїлків зробити там місце для відпочинку, парк. Обіцянку виконав. Нині він іде на другий депутатський термін.
Про зроблене за роки роботи, чи міняє політика людей та що очікує жителів Полтавської ОТГ після 25 жовтня – кандидат від «Слуги народу» Вадим Ямщиков обговорив з головною редакторкою сайту Kolo.news Тетяною Цирульник.
Вадим Ямщиков: "Вибори - це нон-стоп. Я на окрузі працюю не місяць до виборів, а 5 років"
Тетяна Цирульник: Це уже другі Ваші вибори до Полтавської міської ради. Чи відрізняється кандидат у депутати Вадим Ямщиков 2020 року від Вадима Ямщикова зразка 2015?
Вадим Ямщиков: Все людське в мені залишилось – це головне. Можливо, я став більш цинічним, бо уже знаю, що політика безкомпромісна і люди можуть часто переходити грані. Я собі такого не дозволяю.
Коли мене тільки обрали депутатом і я почав ходити на депутатські комісії, це був певний шок. Бачив поважних людей: начальників управлінь, депутатів кількох каденцій, заступників міського голови – і розумів, що вони у мене просто на очах намагаються «зарити» корупційну схему. Я не міг зрозуміти: чи їм не хочеться у нормальному місті жити? Зараз я більш жорсткий, розумію, що одному важко, і потрібно зібрати навколо себе команду зі схожими цінностями, тоді будемо нормально працювати. Такі люди серед кандидатів є, дуже сподіваюсь, що ми усі пройдемо у міську раду.
Тетяна Цирульник: Ви знову балотуєтесь по тому ж округу, що й 5 років тому?
Вадим Ямщиков: У 2015 році у мене на Браїлках було 5 тисяч виборців, зараз округ розширився до 48 тисяч виборців. Він величезний, у нього входять 6 сільських рад і половина Київського району Полтави.
Тетяна Цирульник: І як фізично можна обійти такий округ? Ви уже почали агітацію, які проблеми округу бачите і нової Полтавської ОТГ?
Вадим Ямщиков: Кандидат починає агітувати десь за місяць до виборів, коли отримує посвідчення кандидата. Але я своїм округом, своїми Браїлками, роками займаюсь. Щотижня веду прийом людей, а раз на рік, улітку, завжди розношу газети зі звітом про свою депутатську діяльність. Ще у серпні я уже пів Київського району обійшов, кожен двір фактично. По сільрадах, що увійдуть до Полтавської ОТГ – об’їхав їх усі. І вважаю, що для сіл це об’єднання буде горем. Поясню. Я прихильник того, що всі сільради повинні були об’єднатись у свою ОТГ – Супрунівську. Бо Полтаві, якщо думати про інтереси міста, потрібні були тільки 2 сільради – Ковалівська і Щербанівська.
Тетяна Цирульник: Чому?
Вадим Ямщиков: Ковалівка – це сміттєзвалище у Макухівці і рекреаційні зони. Щербані – це повністю інтегрована територія до міста Полтави. Там усі комунікації, той же тролейбус, який їздить на Розсошенці. Плюс – поле для розбудови міста. Але наразі на Полтаву звалились усі прилеглі села і ніхто не знає, що з цим робити.
Тетяна Цирульник: А які настрої виборців, які живуть у дальніх селах?
Вадим Ямщиков: У моєму окрузі 6 з 10 сільських рад, які увійдуть у Полтавську ОТГ, я об’їхав їх усі. Люди у селах не знають, які складнощі їх очікують у зв’язку з переходом до Полтавської ОТГ. Ось вам простий приклад. З Очканівки до Полтави – 35 км. Вартість квитка – 50 грн. Уявіть, як важко буде людям з сіл шукати приймальню депутата у Полтаві або їхати у ЦНАП за довідкою? У нас є такі обранці, які живуть за 200 м від центру і на окрузі не з’являються, думаєте, у віддалені села такі депутати їздитимуть?
Тетяна Цирульник: Я так розумію, у селах будуть старости, вони вирішуватимуть питання замість сільських голів.
Вадим Ямщиков: По-перше, зараз не прописаний закон про старост, вони поки що не мають повноважень. По-друге, старост планують залишити тільки при великих сільських радах, а я хочу відстояти, щоб їх залишили при кожній. Бо уявили ситуацію: у селі староста отримав від людей на горіхи, приїхав у Полтаву вирішувати проблему, а з повноважень – хіба на сесії виступати на рівні громадських активістів.
Тетяна Цирульник: Тобто для сіл єдиною людиною, яка зможе їм допомогти буде тільки їх депутат?
Вадим Ямщиков: Селяни ще не зрозуміли цього, але з 25 жовтня єдина людина, яка зможе їм реально допомогти – це депутат. Бо староста буде залежним від призначення міським головою. Він не зможе критикувати, якщо будуть проблеми, бо знаходитиметься у підпорядкуванні міського голови.
Тетяна Цирульник: Ви уже проаналізували, як зміниться життя сіл Полтавської ОТГ я так розумію?
Вадим Ямщиков: 25 жовтня у голів сільських рад закінчаться повноваження. У законі не прописано, як їм діяти до моменту, коли відбудеться другий тур виборів, хто ці кілька місяців, доки міська рада не вступить у роботу, не проведе сесію, не прийме регламент, буде розпорядником коштів, хто підписуватиме документи. Буде безвладдя.
Тетяна Цирульник: І що Ви пропонуєте робити?
Вадим Ямщиков: У мене для сільської громади є окрема програма. Зокрема, для літніх людей, які роками по довідки звертались у сільраду і яким треба тепер буде їхати до полтавського ЦНАПу за 30-40 км. Хочу при сільрадах залишити адміністратора, який буде на місцях ці довідки видавати. І при сільському старості має залишитись печатка, щоб у них хоч якісь були повноваження. Це реально зробити, бо старост затверджуватимуть на сесії за подання міського голови. У регламенті все це можна прописати. Наприклад, щоб у села прикомандирували адміністратора від ЦНАПу.
Тетяна Цирульник: Які ще кричущі проблеми бачите у селах?
Вадим Ямщиков: Якщо зараз поїхати по селах, бачимо, що є ремонти будинків культури, шкіл, клубів, садків, поставлені дитмайданчики, освітлення багато де поробили. За 5 років децентралізації у них реально були гроші і вони могли ними користуватись: у когось – рента за користування надрами як у Пальчаківці. У Абазівці, яка знаходиться біля траси, заправки платять податки за місцем реєстрації. Але тепер ці надходження заберуть і віддадуть Полтаві. І у місті будуть вирішувати, куди кошти поділити.
Тетяна Цирульник: І люди це розуміють?
Вадим Ямщиков: Я їм на зустрічах це розказую. Бо навіть для найбільшого округу з найбільшим відсотком сільського населення ймовірність того, що представник їхньої громади увійде до міської ради дуже мала. Швидше за все опікуватиметься ними депутат, який проживає у Полтаві.
Тетяна Цирульник: Як відбуваються зустрічі з виборцями?
Вадим Ямщиков: Нагружаю рюкзак газетами і їду до людей. Мій знайомий забрендував автобус моєю агітацією, і на вихідні, коли у нього вихідний, дає від нього ключі, щоб я міг поїхати у віддалені села агітувати. Приїжджаємо, беру портфель та іду туди, де люди: магазини, сільрада, ставлю «павука» з банером і спілкуюся.
Вадим Ямщиков: "У людей агітація викликає негатив. Виручає те, що моє прізвище на Браілках знають"Тетяна Цирульник: Яких емоцій у людей бачите найбільше: надії чи зневіри?
Вадим Ямщиков: Будь-яка агітація викликає у людей дуже великий негатив. Люди закриті й не хочуть спілкуватись. Мене виручає, особливо на Браїлках, що я з людьми 5 років працював і вони мене знають. Даєш газету людям – не хочуть брати, називаю своє прізвище – люди повертаються, беруть газету, запитують, як ми бачимо далі розвиток мікрорайону. Тобто у мене є підтримка на Браїлках…
Тетяна Цирульник: Але на цих виборах підтримки тільки Браїлок замало.
Вадим Ямщиков: Я розраховую на підтримку людей, з якими ми 5 років спільно вирішували проблеми району. Я завжди на зв’язку, і не перед виборами, а роками. Ті, хто за місяць до виборів стали раптово благодійниками, волонтерами, активістами – викликають недовіру. І швидше за все, їх інтерес до округу зникне 26 жовтня, коли будуть результати виборів. Я ж стати депутатом хотів зі школи. Пам’ятаю, у 1999-2000, пік розбудови Полтави, я спостерігав, як будують Злато місто, Листопад, відкривають нову тролейбусну лінію Сінна – мене це все дуже цікавило. Я вирізав з газет статті про розбудову міста. Я бачив як змінюється Полтава, тоді – під керівництвом Кукоби, і уже тоді розумів, що теж хочу іти в політику і міняти місто. Я ці 5 років депутатства ходив на абсолютно усі депутатські комісії, хоча депутат може ходити тільки на одну. Але мені це потрібно було для того, щоб почати розумітись на процесах, які відбуваються у міській раді. Для розуміння – це 5 комісій депутаських, плюс комісії, які у виконавчій владі проходять. Це дуже великий рівень навантаження. Буває з комісії на комісію йдеш, обідати не встигаєш.
Тетяна Цирульник: І при цьому депутатство – це професія, за яку не платять.
Вадим Ямщиков: Думаю, тому багато молоді й не йде у депутати, бо є діти, родина і позиція «красти не буду, а жити нема з чого». У мене перші 2 роки депутатська приймальня була у «Кулінічах» на 5 школі. Уже потім ми почали орендувати приміщення і поступово виходити на фінансування. Мене питають: на що живеш? Я отримую гроші як аналітик, у мене з цивільною дружиною є бізнес – кав’ярня. Я ніде не поставив собі кіоска, у мене за 5 років – нуль корупційних скандалів.
Тетяна Цирульник: Вперше у депутати Вас обирали від «Свободи», наразі йдете від «Слуги народу». Як партійність впливає на роботу депутата?
Вадим Ямщиков: Я підтримую депутатів від любої партії, якщо вони давно і грунтовно громадською активністю займаються. Я їм усім бажаю успіху, крім ОПЗЖ звісно, бо партію роблять люди. От у Львові зараз – велике протистояння «Свободи» і «Самопомочі». А у Полтаві у міській раді ці 2 партії були союзниками. Я б узагалі відмінив партійну приналежність до рівня міста. Бо у містах політика тільки заважає вирішувати питання розвитку. Бо доводиться обирати партію, від якої йти на вибори, а у неї є прихильники і ті, хто негативно ставляться. І замість того, щоб щось робити, втрачаєш час на пояснення: а чому від цієї партії ідеш, чому не іншу обрав?
Тетяна Цирульник: Вважаєте, вдалось за 5 років депутатства полегшити життя своєму округу?
Вадим Ямщиков: Для мене важливим етапом роботи було будівництво парку на Браїлках, я це обіцяв своїм виборцям. Я дитинство на Браїлках провів і добре пам’ятаю, як ми «у центр» Полтави вибирались на День міста чи якесь свято. «У центрі» – фонтани, освітлення, плитка тротуарна красива, парк Перемоги, а потім – сідали у забиту маршрутку і їхали на свої Браїлки, де ні освітлення, ні дитмайданчиків, ні інфраструктури. Для мене дуже важливо, щоб розвинена інфраструктура була у кожному мікрорайоні. Щоб не було відчуття: поїду в центр, подивлюсь як живуть люди. І це не тільки про парк насправді! Є банальні речі, які до Браїлок за роки незалежності так і не дістались. Там же жодної лавочки не було у мікрорайоні, найближча – у Авіамістечку. Я це розумію, а житель центру – не розуміє. Я рокам спостерігав як мами з колясками гуляли вздовж лінії елекроопор біля 13 школи, туди-сюди. Діти виростали – і у них був базовий дитмайданчик, де вони у 2 роки гуляли, у 10 років – теж там, і коли 15 років – вони теж ішли на той дитмайданчик. І на них починали кричати: чого такі дорослі сидять на дитмайданчику. А куди їм іти було? Нема куди.
Тетяна Цирульник: Ви сказали про лавочки. Зараз це прямо новий тренд від кандидатів. Ними все місто заставили.
Вадим Ямщиков: Так, я встановив і лавочки. Але є різниця: те, що робить перед виборами кандидат, і те, що робить депутат протягом своєї каденції. Я не з тих людей, які активними стають тільки перед виборами і перетворюють це все у конкурс на начальника ЖЕДу. Я вважаю, що правильно зробив, що на Браїлках з’явився парк з інфраструктурою, що туди приїздять авто, які поливають дерева, що з 1 вересня є закріплена містом людина, яка прибирає парк систематично. І якщо мене прибрати, то і далі приїжджатиме машина, і далі буде прибирання. Головне – організувати процес. Бо лавочка кандидатів через 3 місяці зламається чи фарба облущиться – що далі? Щоб за нею доглядали і ремонтували, вона повинна бути на балансі міста, а цим ніхто з кандидатів не переймається.
Вадим Ямщиков: "У мене за 5 років - нуль корупційних скандалів"Тетяна Цирульник: А що як депутату Вам не вдалось?
Вадим Ямщиков: Якби хтось з представників моєї партії («Свобода» – примітка авт.) був у виконавчих органах, заступником голови наприклад, то вдалось би у 10 раз більше. Бо коли є структура, яка тобі підпорядковується, працювати простіше. Я вдячний партії, з якою був, але у роботі мені не так партія, як налагодження особистісних зв’язків допомагало. Я повинен був дружити з начальником комунального підприємства, знати його номер і спілкуватись на «ти», щоб до мене на район за потреби людей приїздила сміттєприбиральна машина або вчасно ремонтували люки.
Дуже багато залежить не від партійності, а від уміння комунікувати з людьми. При владі у Полтаві були представники потужних партій, але що вони зробили для своїх округів? Хоча мали усі можливості. На цих виборах, сподіваюсь, мешканці Полтави і прилеглих сіл оберуть більше людей, які реально горітимуть бажанням змін, щоб у інших містах Полтаву теж ставили за приклад. Щоб не кидали: «А от у Харкові нове зробили», хочу почути: «Гарно, як у Полтаві».
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь