Сирського зробили винним, Федорова — героєм: навіщо Банковій військовий скандал

1. >
2. Влада >
3. Сирського зробили винним, Федорова — героєм: навіщо Банковій військовий скандал

Звільнення Михайла Федорова вийшло далеко за межі звичайної кадрової перестановки. Його публічне протистояння з головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським спричинило протести, заклики змінити військове керівництво та дискусії про можливий початок виборчої кампанії.

Експерти по-різному оцінюють причини скандалу. Одні вбачають у ньому боротьбу між радянською моделлю управління військом і сучасними підходами до війни. Інші не виключають, що навколо Федорова свідомо створюють образ незалежного реформатора — майбутньої "умовної опозиції" Банкової, здатної конкурувати за виборців Валерія Залужного.

Колишній міністр оборони Михайло Федоров заявив, що причиною його конфлікту з Олександром Сирським стали різні погляди на управління армією та ведення війни. За його словами, військове керівництво блокувало зміни, які пропонувало Міністерство оборони, а згодом головнокомандувач нібито висунув ультиматум.

Про це Федоров розповів 16 липня під час брифінгу для журналістів, який відбувся на тлі протестів проти його звільнення.

За словами ексміністра, Володимир Зеленський раніше повідомив йому, що не планує змінювати головнокомандувача. Федоров стверджує, що прийняв це рішення та намагався вибудувати робочі відносини із Сирським.

Однак пізніше, за його версією, ініціативи Міноборони почали блокувати. Федоров також звинуватив головнокомандувача в тому, що той не хотів відкрито говорити про проблеми, натомість шукав причини конфлікту в нібито інформаційних кампаніях проти себе.

"Він готовий особисто ходити на зустрічі, плести інтриги, думати, що хтось у медіа замовив якусь кампанію, а не що проблема в діях, які відбуваються", — сказав Федоров.

Ексміністр наголосив, що був готовий продовжувати спільну роботу, попри суперечності. Однак, за його словами, ситуація змінилася після ультиматуму з боку Сирського. Що саме вимагав головнокомандувач, Федоров не уточнив.

Його заява викликала нову хвилю обурення в соціальних мережах. Користувачі почали вимагати пояснень від політичного та військового керівництва, а частина українців прямо закликала звільнити Сирського.

Радянська система чи сучасна армія: у чому суть протистояння

Військовий експерт Олег Жданов не вважає, що звільнення Сирського могло б спричинити обвал фронту. На його думку, зміна головнокомандувача, навпаки, здатна позитивно вплинути на ситуацію у війську.

За словами Жданова, у ЗСУ фактично співіснують дві різні моделі. Одна з них зберігає радянські підходи до управління, тоді як інша намагається впроваджувати натовські стандарти, технологічні рішення та сучасну тактику.

Саме питання реформування армії та зміни підходів до управління залишаються одними з ключових тем, які обговорюють у військових новинах.

"Фронт тримається не на генералах. Фронт тримається на командирах рот і батальйонів. Оце ключові посади: якщо їх не буде вистачати, тоді будуть проблеми", — каже Жданов.

Експерт нагадав, що після звільнення Валерія Залужного свої посади разом із ним залишили близько 25 генералів, однак фронт не обвалився. Тому, на його думку, головна проблема полягає не в конкретних прізвищах, а у виборі між застарілою системою та сучасною армією, яка орієнтується на інновації.

Жданов також припустив, що кадрові рішення навколо Федорова можуть негативно позначитися на розвитку безпілотних технологій і далекобійних ударів. Усунення міністра, який здобув популярність завдяки видимим змінам, він вважає серйозною помилкою влади.

"Фактично на сьогодні президент вистрілив собі в ногу", — вважає експерт.

Водночас військово-політичний експерт Дмитро Снєгирьов пропонує не зводити історію лише до протистояння реформатора зі старою військовою системою. Він припускає, що конфлікт могли цілеспрямовано готувати в інформаційному просторі, а тепер використовувати у значно ширшій політичній комбінації.

На його думку, ключове питання полягає не тільки в причинах відставки Федорова, а й у тому, чому його суперечка із Сирським раптом стала настільки публічною, викликала протести та зробила головнокомандувача головним винуватцем кадрового рішення президента.

"Умовна опозиція" Банкової: чи формують із Федорова політичний бренд

За версією Снєгирьова, звільнення Федорова може бути частиною підготовки нового політичного проєкту. Формально він позиціонуватиметься як опозиційний до Офісу президента, але насправді залишатиметься пов’язаним із Банковою.

Експерт звертає увагу на те, що суспільству активно пропонують версію про особисті ревнощі Зеленського через зростання популярності міністра. Водночас раніше подібні публічні припущення про мотиви президента швидко зникали з інформаційного поля, а не ставали центральною темою в медіа та соцмережах.

Саме тому Снєгирьов не виключає, що тезу про конфлікт між Зеленським і популярним міністром могли свідомо запустити в суспільство. Її завданням, за його словами, може бути мобілізація протестного електорату навколо Федорова та формування образу незалежного реформатора, якого система усунула через принциповість.

"Якщо хтось запалює зірки, значить, це комусь потрібно. За п'ять років війни ми звикли, що подібні сентенції досить жорстко караються з боку Офісу президента, а не стають предметом публічного обговорення. Тому можемо припускати, що ця теза була вкинута навмисно — для мобілізації протестного електорату", — каже експерт.

На переконання Снєгирьова, потенційний політичний проєкт Федорова може насамперед працювати на електоральному полі Валерія Залужного.

Федорова, за цією версією, представлятимуть як молодого реформатора, який залишився в Україні, розвивав дрони, намагався ламати корупційні схеми в Міністерстві оборони та відкрито виступив проти застарілих підходів у війську.

Залужного натомість його опоненти можуть показувати як людину, яка перебуває у Великій Британії та дистанціювалася від внутрішніх українських процесів.

"Його створюють як медійну торпеду, щоб знизити рейтинги Залужного. Риторика може будуватися на тому, що Федоров залишився в країні, продемонстрував громадянську сміливість і ламав корупційні схеми. А Залужний — в Англії. Ось на чому можуть грати", — пояснює Снєгирьов.

Чи відповідає реальності антикорупційний образ Федорова

Водночас Снєгирьов ставить під сумнів спроби представити Федорова беззаперечним борцем із корупцією. За словами експерта, після приходу нового керівника Міноборони одним із перших його кроків мав стати внутрішній аудит роботи попередників і перевірка простроченої дебіторської заборгованості за оборонними контрактами.

Він стверджує, що за попередніх керівників відомства накопичилися мільярдні борги за контрактами, за якими держава перерахувала кошти, але не отримала вчасно ані зброї, ані повернення грошей.

Зокрема, Снєгирьов згадує період керівництва Рустема Умєрова та інших попередніх посадовців. На його думку, новий міністр мав перевірити, куди пішли кошти та які компанії не виконали своїх зобов’язань.

"Коли приходить новий міністр оборони, що він робить? Проводить внутрішній аудит. Де гроші? Пів року було більш ніж достатньо, щоб хоча б ініціювати повернення цих коштів", — зазначив експерт.

За його словами, суспільство так і не побачило помітних результатів повернення грошей, боєприпасів або іншої продукції від компаній-посередників. Тому Федоров, вважає Снєгирьов, не може позиціонувати себе як борець із корупційними схемами, не пояснивши, що було зроблено для перевірки старих контрактів і відшкодування збитків державі.

На думку експерта, оцінювати діяльність міністра потрібно не лише за розвитком дронів і технологічних проєктів. Не менш важливо зрозуміти, як він розв’язував проблеми, успадковані від попереднього керівництва відомства.

Приїзд Залужного і підготовка до можливих виборів

Різку появу теми відставки Федорова Снєгирьов також пов’язує з нещодавнім приїздом Валерія Залужного до Києва.

Під час його зустрічей із Зеленським, Давидом Арахамією, Русланом Стефанчуком та іншими представниками влади могла обговорюватися можлива участь колишнього головнокомандувача у майбутніх президентських виборах.

Снєгирьов припускає, що Залужний не відмовився від можливості балотуватися. Саме після цього Банкова могла активізувати пошук політичного проєкту, здатного працювати з тією самою аудиторією.

Експерт визнає, що проведення виборів під час війни залишається дискусійним. Однак він вважає, що США та європейські партнери можуть наполягати на них у разі початку реального мирного процесу.

Крім того, Росія постійно використовує тему нібито нелегітимності української влади. Тому питання виборів може постати під час підписання майбутніх домовленостей, і політичні сили можуть готуватися до такого сценарію вже зараз.

Снєгирьов також звертає увагу на суперечність: раніше Залужному нібито закидали, що його участь у виборах може поляризувати країну. Водночас скандал навколо Федорова вже розділив суспільство на прихильників колишнього міністра та противників Сирського.

"Залужному закидали як пересторогу участі у виборах, що суспільство може бути поляризоване. А тут ще до виборів суспільство штучно поляризують і фактично створюють політичний проєкт, показуючи таку собі фронду з боку Федорова", — зазначає експерт.

За словами Снєгирьова, раніше Банкова могла намагатися створити альтернативний виборчий проєкт навколо одного з регіональних керівників, зокрема Ігоря Терехова. Однак образ "міцного господарника" не здобув необхідної популярності.

Федоров уже має значно кращі стартові позиції: високу впізнаваність, підтримку активної частини суспільства та репутацію технологічного реформатора.

Навколо нього можуть спробувати об’єднати протестних виборців, які голосуватимуть не стільки за певну програму, скільки проти чинної системи. За схожою логікою у 2019 році частина українців підтримувала Зеленського передусім як альтернативу Порошенку.

Тому Федоров може бути вигідним як технічний політичний проєкт, що відбиратиме голоси у Залужного, а згодом, можливо, безпосередньо атакуватиме його репутацію.

"Мова йде про створення нового політичного проєкту Банкової під назвою "умовна опозиція". Федоров може топтатися на електоральному полі Залужного і не виключено, що згодом почне працювати безпосередньо проти нього", — підсумовує Снєгирьов.

Конфлікт із Сирським як частина ширшої політичної гри

На думку Снєгирьова, Федорова могли призначити міністром оборони вже з розрахунком на майбутній конфлікт із Сирським. Такий сценарій, вважає він, дозволяв поступово дискредитувати головнокомандувача та послабити ще одну впливову військову фігуру.

Експерт нагадує, що каденція Федорова розпочалася на тлі публічного протистояння Сирського із Сергієм Стерненком. Тоді посередником виступив Офіс президента, а згодом Стерненко став радником міністра оборони.

За версією Снєгирьова, відтоді почало формуватися інформаційне підґрунтя для майбутнього конфлікту. Критикувати Сирського продовжив уже не просто громадський активіст, а людина, пов’язана з керівництвом Міноборони.

"Із самого початку створювалося підґрунтя для конфлікту між міністром оборони й головнокомандувачем ЗСУ. Стерненко став радником міністра й фактично продовжив інформаційні атаки на Сирського вже з цієї позиції", — стверджує експерт.

Водночас він наголошує, що Міністерство оборони та військове командування мають різні функції. Міністр відповідає передусім за забезпечення армії, закупівлі, бюджет і державну оборонну політику. Бойове планування належить до компетенції головнокомандувача та Генерального штабу.

Тому заяви Федорова про власну участь у плануванні операцій Снєгирьов вважає некоректними. На його думку, змішування функцій допомагає показати конфлікт як боротьбу двох військових стратегій, хоча юридично ролі міністра та головнокомандувача суттєво відрізняються.

Протести як інструмент створення нового образу

Показовою експерт називає і швидкість, з якою виникли протести на підтримку Федорова. Він порівнює це зі звільненням Залужного, після якого, попри високий рейтинг генерала, масових акцій не відбулося.

На думку Снєгирьова, якщо нинішні виступи не блокуються, а навпаки стають центральною медійною подією, суспільне збурення може бути комусь вигідне.

Воно допомагає закріпити образ Федорова як несправедливо звільненого реформатора, а Сирського — як представника старої системи, який нібито домігся усунення популярного міністра.

Водночас потенційними цілями ширшої політичної операції, за версією експерта, можуть бути не лише Сирський і Залужний. Він згадує також колишнього керівника ГУР Кирила Буданова.

На думку Снєгирьова, по репутації Буданова могли намагатися вдарити через справу про замах на бізнесмена в Монако та затримання людей, пов’язаних із силовими структурами. Цю історію намагалися подавати як провал ГУР, хоча Буданов уже не очолював розвідку й не міг відповідати за відповідну операцію.

Окремим ударом по політичних конкурентах Снєгирьов називає і екстрадицію в Україну колишнього народного депутата Руслана Демчака, якого пов’язують із політичним оточенням Порошенка.

На думку експерта, одночасність цих подій може свідчити про роботу одразу на кількох напрямках — проти Залужного, Порошенка, Буданова та Сирського.

"Вони б'ють одночасно по декількох напрямках. Час відставки був обраний не випадково — після розмови із Залужним. Сам характер відставки передбачає дискредитацію Сирського і спробу використати ситуацію для розкручування нового політичного проєкту", — вважає Снєгирьов.

Чому Федоров не став справжнім опозиціонером

Показовою Снєгирьов називає й поведінку самого Федорова після звільнення. Колишній міністр не заявив про остаточний розрив із Зеленським. Навпаки, він наголосив, що президент ще може переглянути своє рішення, а їхня публічна незгода не є особистим конфліктом.

На думку експерта, така позиція не схожа на перехід у справжню опозицію. Вона дозволяє Федорову критикувати окремі кадрові рішення, але не робити Зеленського своїм головним опонентом і зберігати можливість домовлятися з президентом.

Водночас у найбільш невизначеному становищі залишається Сирський. Частина суспільства вимагає його звільнення, а Зеленський раніше заявляв, що в разі нерозв’язного конфлікту міг би звільнити обох.

Тепер президент змушений реагувати на публічний тиск, який виник після звільнення лише одного учасника протистояння.

Отже, за версією Снєгирьова, конфлікт може виконувати одразу кілька завдань: дискредитувати головнокомандувача, створити політичний бренд Федорова, мобілізувати протестний електорат і послабити потенційних конкурентів Банкової напередодні можливого виборчого циклу.