Громада vs Укргазвидобування. Гострі кути круглого столу

1. >
2. Влада >
3. Громада vs Укргазвидобування. Гострі кути круглого столу

Під прицілом журналістів і громади - чотиригодинне згладжування гострих кутів. Фото Тетяни Цирульник

Передмова

За радянських часів видобування вуглеводнів мало державне значення й думки громад, на території яких проводили роботи, ніхто ніколи не питав. Державні розвідувальні та газо-нафтові буровики без проблем заходили на державні (колгоспні) землі, бурили де хотіли і як хотіли. Основний транспорт буровика – вахтовка-всюдихід і трактор. Ні про які під’їзні шляхи, бетонні плити не йшлося, просто затягували в поля на десятки кілометрів бурові верстати, розтягуючи при цьому глину та чорнозем на дороги. А якщо знаходили газ чи нафту, то територія перетворювалася на зону бойових дій. Поля, перериті під трубопроводи, щільне «квадратно-гніздове» буріння з неізольованими шламонакопичувальними амбрами, стоки в річках та ярках, покинуті аварійні свердловини, з яких витікає нафта, конденсат, а деколи «травить» газ… Шебелинка, Єфремівка, Хрестище, Сенча, Глинське – місця видобування вуглеводнів, які за радянських часів ставали сталкерськими зонами, де поняття екології існувало тільки на папері. Власне, старі буровики навіть посади еколога не пригадують. Але не пригадують вони й конфліктів з місцевими мешканцями – чи то через страх людей щось заперечити, чи то через тотальне «розуміння державної справи». Навіть відселення десятків сіл з домівок через відкриті фонтани та застосування ядерних вибухів для їхнього глушіння не гуртувало людей на якісь спротиви. Зрозуміло, що за радянської влади мало хто обурювався, на щастя, ці часи позаду.
Відтоді змінилася держава, змінилася галузь і головне – змінилася громада.
І якщо нафтогазова промисловість пережила стрімкий розвал, утративши цілі сектори науки, геології, технічне оснащення, то громади навпаки, згуртувавшись навколо утворених приватних агропідприємств, з кожним роком перетворювались на потужні організації зі своєрідним розумінням своїх прав. Тому на п’ятий рік війни замість консолідації громадян для будівництва нарешті незалежної держави маємо розбрат і конфлікти… З одного боку – прагнення видобувників втримати й наростити видобуток газу, щоб не купувати його в країни-агресора. З іншого боку – несприйняття цих планів деякими громадами. Та що там деякими, всією полтавською владою згори донизу. Тому лідер газовидобутку – компанія ПАТ «Укргазвидобування» (далі по тексту – УГВ) – ініціювала діалог на тему налагодження відносин. Він був не перший, але, схоже, і не останній, бо структурувати взаємні претензії досить складно й з огляду логіки, й з огляду закону. Але ми постарались виділити для читачів основні тези з більше ніж 4-годинного дійства і дати оцінку кожній.

Початок

Розуміючи, що розмова відбуватиметься в не дуже дружній атмосфері, вирішили задобрити опонентів на початку заходу тістечками й пакетами з фірмовою продукцією УГВ. На думку піарників, кава й приємна музика мали розслабити та налаштувати присутніх на конструктивний діалог, але … Втім, усе по порядку.

На захід прибули депутати всіх рівнів, голови райдержадміністрацій та сіл. Найбільший десант висадив БЮТ. Прибув нардеп від БЮТ Руслан Богдан, були перший заступник голови облради Євген Холод та ще два обласних депутати від БЮТ – Ігор Горжій та Володимир Бобиль.
Розпочали засідання з презентації у картинках і цифрах роботи державної компанії. Зокрема, Володимир Соколовський, директор земельних відносин УГВ, та Андрій Охотніков розповіли про нові підходи у роботі компанії, акцентуючи увагу на її сучасності, інноваційності та екологічності.

Доповіли про те, що розпочато УГВ:
– програму з утилізації бурового шламу,
– програму з ремонту доріг місцевого значення, мощення твердого покриття на майданчиках та під’їзних дорогах,
– реінжиніринг функцій екологічного моніторингу (дуже крута штука),
– технічне оновлення парку верстатів – понад 60 нових бурових установок, зокрема, фірми Bentec – обладнання, яке, за словами Соколовського, в Україні ніколи не застосовували.
– залучання громадськості та влади до обговорення діяльності компанії, ділові сніданки, громадські слухання.
І – основний козир – 157 млн грн рентних платежів у бюджети місцевих рівнів, сплачених з початку року.
Проте чим далі представники компанії розказували про свої здобутки – тим більше обурення це викликало у всіх присутніх. Далі – про основні гострі кути цього круглого столу.

Кут 1. Дороги

Вимога громади до УГВ – ремонтувати дороги. До того ж ті, які обере громада. Ремонтувати капітально. Адже на балансі кожної громади є кілька зовсім убитих доріг. Громада неохоче, але визнає, що дороги руйнуються не тільки важковаговим транспортом видобувників, але й машинами аграріїв та інших перевізників. Тим не менш саме видобувні компанії, на їхню думку, мають робити цей ремонт. Озвучують і вартість ремонту: кілометр шляху – близько 5 млн грн.
Позиція УГВ: Представники УГВ кажуть, що це – неправильно і готують цьому документальне підтвердження.
– Ми уже пояснювали, що маємо право фінансувати ремонт тільки тих ділянок доріг, які дотичні до шляхів від наших бурових. У Харківській і Полтавській областях ми проведемо моніторинг доріг – який транспорт їздить ними протягом місяця. І тоді визначимось, яка доля у їхньому руйнуванні належить УГВ, а яка – зерновозам, аграріям тощо. Щоб у нас по справедливості були стосунки збудовані, – Володимир Соколовський.

Примітка:
Чинні дороги місцевого значення збудовані понад 40 років тому і перевершили термін своєї експлуатації щонайменше в 4 рази. Їхнє руйнування, за даними Інституту майбутнього, досягла 90% (Інститут майбутнього – незалежний аналітичний центр, що прогнозує зміни та моделює сценарії розвитку подій в Україні – примітка авт.). Без будівництва нової інфраструктури, зокрема доріг, країна поступово входитиме в зону техногенної катастрофи. Це одне з найважливіших завдань держави на найближчі роки. Якщо латати старий фонд коштами непрофільних організацій, то вирішення цієї проблеми не буде ніколи. Один з варіантів рішень пропонує міністр інфраструктури Володимир Омелян.

Кут 2. Утилізація відходів буріння

Претензія депутатів: Про буровий шлам і неможливість нормально його утилізувати говорять на всіх екологічних та паливно-енергетичних комісіях. Депутат Ігор Горжій озвучує цифру 5 тисяч тонн – стільки бурових відходів дає свердловина. Через це не в останню чергу вималювалась і крайня позиція обласної влади щодо відмови в погодженнях нових ліцензій – менше буритимуть – менше буде відходів. Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять.
Пропозиція УГВ: Відходи буріння все одно треба кудись дівати, у повітрі вони не розчиняться, і – факт – жодного нормального переробного заводу на території України немає. Тому полтавська влада, якщо переймається екологією, має допомогти у створенні полігону для цих відходів.

– Харківська область уже відкрила комунальне підприємство – полігон на території Лозівського району – туди наші підрядники почали возити бурові відходи, ми за ці послуги платимо, у нас закладені ці статті фінансування. Прохання облаштувати на території області полігони, і ми будемо укладати договори з підрядниками і возити туди, – Володимир Соколовський.

Примітка:

За державним стандартом, вивезення шламу з місця буріння (так званий безамбарний спосіб буріння) передбачене тільки за високого рівня ґрунтових вод та якщо буріння проводять «на землях заповідників, національних, дендрологічних, ботанічних, меморіальних парків, поховань і археологічних пам’яток» п 5.2 ГСТУ 41-00 032 626-00-007-97  Це близько 5-10% свердловин, що бурять на сьогоднішній день в країні.
В усіх інших випадках «накопичення, нейтралізація та захоронення відходів буріння» відбувається безпосередньо на майданчику, відведеному для проведення бурових робіт. Таким чином споруджено понад 8 тис. свердловин, які нарахувала Державна служба геології та надр. 
Звісно, безамбарний спосіб більш екологічний і наразі є світовим трендом, але щоб його застосовувати більш широко, потрібно не тільки змінити морально-застарілі галузеві стандарти, але й подбати про створення нового сектору економіки, який займатиметься всім циклом вивезення, нейтралізації та переробляння відходів. Це практично новий перспективний для України бізнес. І хто перший це зрозуміє, той добре заробить, бо буровики щедро оплачуватимуть такий вид послуг, щоб не наражатися на проблеми з екологічними інспекціями і невдоволеними громадами.

Кут 3. Гроші

Через набрання чинності закону 3038 5% ренти з початку року йдуть на місця. Мета закону полягала саме в реалізації механізму компенсації громадам за шкоду, отриману від діяльності видобувних компаній. Бо раніше співпраця полягала в тому, хто скільки в кого виторгує – і може й не отримати, бо так звані «соціальні договори» не мали жодних законних підстав, а були елементами взаємного шантажу і корупції.
Якщо минулого року позиція влади була: 49 млн за соцдоговорами – це мало, ось рента нам принесе 550 млн, то цього року виявилось, що і цього замало.
– Дуже приємно, що є рента, але і соціальне навантаження ГПУ має нести. Бо рентна плата – це не збільшення платежів які платило ГПУ, просто раніше воно йшло у державу, а тепер – на місця. Я питав – чи будуть партнерські стосунки у плані соціальних угод – кажуть, це не за законом, – обурюється один з сільських голів.
Тверда впевненість що треба ділитись все одно, адже бізнес повинен бути соціально відповідальним, народила ідею замість «соціальних» укладати «партнерські» договори!
Позиція УГВ: Видобувні компанії платять величезну кількість податків, кожен з яких – іде на вирішення конкретних питань, екологічних зокрема.
– Але ніхто не питає – обласна рада, ви 10 років отримували мільйони на вирішення екологічних проблем – покажіть, куди ви витратили те, що сплачувала УГВ чи інші надрокористувачі – відкритість цих даних дозволить зробити діалог предметним без популізму, – спробував безуспішно порушити тему представник ГО «Нова енергія» і навів приклад, що в Харківській області голова однієї з сільських рад виписав собі з рентних платежів 500% надбавку до зарплати.

Уособлення та яскравий приклад усіх цих проблем – Сенча. Вона активно експлуатує статус жертви, найбільш постраждалої за часів, які згадані на початку цієї статті, та нарощує свої вимоги. Попри те, що 80% водогону вже зробили, фішка з банкою каламутної води – «Подивіться, що ми п’ємо» продовжує розігруватись перед приїжджими чиновниками, що викликає обурення в УГВ.

– Я два дні тому у вас був і проблеми не було, а зараз (на круглому столі – примітка авт.) вона знову з’явилась, – Володимир Соколовський. – Два дні тому в присутності великої кількості людей я пояснив вам, що вода, яка надходить з водозабірних свердловин – ви можете відкривати завод з розливу питної води, там якість за всіма параметрами. Те, що ми говоримо, – це вже не партнерські стосунки, це вже давайте ми всю цю територію візьмемо як своє підсобне господарство і будемо вас забезпечувати.

Останні вимоги Сенчі: капітальний ремонт доріг, які обере громада (а не прилеглих до бурових УГВ), завершення будівництва водогону та будівництво колектора для водовідведення за «партнерською угодою».

Без коментарів

А тепер – пряма мова учасників круглого столу з цих питань. 

Про «соціальні договори»

Олег Діденко, депутат обласної ради:
 – Працівники сільського господарства сплатили всі податки, орендну плату, протягом року постійно допомагають дитсадкам, школам. Не хочу рахувати, яка це сума. Але допомагають обов’язково, хоч цього не прописано в законі. Тому я дуже вдячний УГВ, що 3 роки ми маємо таку співпрацю. Соцугода в аграрному комплексі так само є, як і в УГВ чи інших галузях.

Ігор Горжій, депутат обласної ради:

 – Щодо рентних платежів – це податок і ви його сюди не плутайте, це святе, те що ви віддавали у державу, а тепер – у місцеві ради. А от що робитимете з наслідками – не тільки Сенча, а й інші райони?

Геннадій Сікалов, громадський активіст:

 – Уже 3 роки державна компанія не може отримати жодного спецдозволу в обласної ради. І коли сільські голови кажуть, що немає коштів на ремонт доріг, водогонів – я вбачаю у цьому обласну раду насамперед. Вона не дала державній компанії отримати спецдозвіл на користування надрами. Сільські голови, я не захищаю держкомпанію, але коли ви кажете «партнери», то зауважу, що соціальна угода, яку активно пропагує обласна рада – ніщо інше як шантаж і здирництво. Бюджетним кодексом і законом України чітко визначено перелік податків, які сплачує кожен підприємець. І соціальної угоди там немає.

Про нові погодження

Євген Холод, перший заступник голови обласної ради:

 – Депутати повинні керуватись тільки інтересами громади, яка їх обрала. Що для мене важливіше – екологічний стан на моїй землі і здоров’я моїх виборців чи видобуток вуглеводнів заради збільшення обсягів поважної компанії УГВ чи ДТЕК? Мені прибуток УГВ зовсім на іншому місці, ніж здоров’я людей. Я 2 роки їздив у Сенчу. Слухаєш представників УГВ – жодних проблем. А коли приїжджаємо туди, люди ставлять на стіл воду і кажуть: «пийте, бо ми її п’ємо», коли сільський голова каже, що водогін більш-менш побудував, але ще й стоки треба робити, то звинувачувати його у тому, що це шантаж – нема тут шантажу. 30 років ніхто нічого не робив, занапастили землю, одним водогоном не відкупишся. І казати, що маєте 5% ренти і не заважайте нам робити – це неправильно. Сумлінний користувач повинен співпрацювати з громадою. Презентації – це дуже гарно, але поверніться обличчям до людей. Ми маємо право відмовляти УГВ у погодженні договорів – і ми ним користуємось. Ви можете називати це шантаж, злочинні маніпуляції – як завгодно. У вас немає коштів? Та у вас їх, як…

Про ціноутворення

Руслан Богдан, нардеп:

 – У нас два головні сектори в області: аграрний і газовидобувний. Серйозне питання сьогодні вирішується, а де голова адміністрації, де заступники, де голова облради? Та й шанована УГВ повинна була привезти не просто проекти на буріння свердловини чи розвитку окремої території, а обласний проект, представити його громадськості, депутатам, затвердити план, врахувати дороги, екологію, всі питання, які будуть виникати у людей. Отак має працювати державна компанія. А не віддавати газ НАК Нафтогаз по 3 900, а вони по 10 тисяч його продають населенню.

Заключна частина

Попри все, своє завдання круглий стіл виконав – розпочали переговори й пошуки вирішення проблем – у близькій чи віддаленій перспективі, але вони цілком реальні.
На жаль, окремо звучали питання, які не можна вирішити, бо вони за своєю суттю є фейками з антиукраїнських методичок. Це і «зникла вода в колодязях», і шкода від ГРП, і отруйні «хімікалії», що використовують буровики на глибині 5000 м у той час, як аграрії щільно поливають поля пестицидами просто з повітря і таке інше. Ці страшилки ще довго жеврітимуть для підбурення простих селян, тому роботи з населенням у цьому напрямку  ще непочатий край…

До теми: Як китайські буровики тіснять українців з ринку. Перша ластівка зі Сходу: 18 бурових установок китайської «Xinjiang Beiken Energy Engineering Co»

Автор: Тетяна Цирульник

• #Полтавська обласна рада
• #Євгеній Холод
• #Олег Прохоренко
• #Укргазвидобування
• #видобуток газу
• #Ігор Горжій