Ехо серця: що показує дослідження та коли його призначають

1. >
2. Здоров'я >
3. Ехо серця: що показує дослідження та коли його призначають

Захворювання серцево-судинної системи посідають чільне місце серед усіх патологій людського організму, тому їхня своєчасна діагностика є першочерговим завданням сучасної медицини. Серед багатьох інструментальних методів оцінки роботи міокарда неінвазивне ехо серця вважається найбільш інформативним, безпечним і доступним дослідженням. Ця процедура дає змогу лікарю отримати вичерпні дані про морфологічні особливості органа, стан його клапанного апарату та особливості внутрішньосерцевої гемодинаміки у режимі реального часу.

Що таке ехо серця

Ехокардіографія (УЗД серця) – це високоточний метод інструментальної діагностики, який базується на використанні ультразвукових хвиль високої частоти. Проходячи крізь тканини різної щільності, ультразвук відбивається від меж між ними, створюючи детальне зображення на екрані ультразвукового апарата.

Метод не має променевого навантаження на організм, що робить його абсолютно безпечним для пацієнтів будь-якого віку, зокрема новонароджених дітей і вагітних жінок. Дослідження можна проводити неодноразово для оцінки динаміки лікування.

Що показує дослідження

У ході проведення ехокардіографії лікар-діагност здійснює всебічну оцінку анатомії та функціонального стану серцевого м’яза. За допомогою процедури визначають:

1. Точні розміри та об’єм передсердь і шлуночків, а також товщину їхніх стінок (міокарда).
2. Стан, будову та рухливість стулчастих і півмісяцевих клапанів серця.
3. Скоротливу здатність лівого шлуночка (фракцію викиду) та загальну насосну функцію.
4. Наявність рубцевих змін після перенесеного інфаркту міокарда.
5. Наявність пристінкових тромбів, внутрішньосерцевих новоутворень або сторонніх тіл.
6. Стан перикарда (серцевої сумки) та наявність у ній патологічної рідини.
7. Діаметр та стан початкових відділів магістральних судин (аорти та легеневої артерії).

Коли призначають ехо серця

Діагностика може бути призначена як у плановому порядку для профілактичного огляду, так і за наявності специфічних скарг з боку пацієнта. Основними показаннями для обстеження є:

1. Задишка за незначного фізичного навантаження або у стані спокою.
2. Дискомфорт, тиснучий або колючий біль у ділянці грудної клітки.
3. Набряки нижніх кінцівок, які посилюються наприкінці дня.
4. Порушення серцевого ритму (відчуття завмирання серця, прискорене чи нерегулярне серцебиття, аритмія).
5. Підвищений або нестабільний артеріальний тиск.
6. Аускультативні зміни (виявлення шумів у серці під час огляду терапевтом чи кардіологом).
7. Часті запаморочення, епізоди втрати свідомості або виражена загальна слабкість.
8. Підготовка до хірургічних втручань або оцінка результатів проведених операцій на серці.

Види ехокардіографії

У сучасній кардіологічній практиці використовують декілька різновидів дослідження залежно від поставлених діагностичних завдань:

1. Трансторакальна ехокардіографія: стандартний і найбільш розповсюджений метод, за якого ультразвуковий датчик прикладається до передньої стінки грудної клітки.
2. Черезстравохідна ехокардіографія: спеціалізоване обстеження, за якого датчик вводиться через стравохід. Це дає змогу детально роздивитися структури серця, які важко візуалізувати через грудну клітку (наприклад, вушко лівого передсердя або дрібні вегетації на клапанах).
3. Стрес-ехокардіографія: УЗД серця, яке проводиться в умовах фізичного навантаження (на велоергометрі чи біговій доріжці) або за медикаментозної стимуляції. Метод дає змогу виявити приховану ішемію міокарда.
4. Доплерографія (доплер-ЕхоКГ): додатковий режим, який оцінює напрямок, швидкість та характер кровотоку всередині камер серця та магістральних судин.

Ехокардіографія – це незамінний, безпечний та високоінформативний метод оцінки стану серцево-судинної системи. За наявності задишки, болю у грудях, набряків або за рекомендацією лікаря проходження цього обстеження дає змогу вчасно виявити патологічні зміни, запобігти розвитку ускладнень і зберегти здоров'я.