По освіту до Європи: жителька Полтавщини поділилась досвідом

05 березня, 10:00   0
Євгенія Васюта. Познань (Польща). Фото з архіву студентки

Євгенія Васюта з Нових Санжар навчається на першому курсі Вищої школи іноземних мов імені Самуїла Богуміла Лінде, що в Польщі (м. Познань). Дівчина опановує китаїстику в європейському виші вже другий семестр навчального року.

У інтерв’ю для «Кола» Женя розповіла про особливості навчання в закордонному університеті та чи такий страшний вовк, як його малюють.

Зі студенткою польського вишу журналістка «Кола» спілкувалась по телефону. Євгенія Васюта саме повернулась до Познані після зимових канікул, які виявились більш тривалими, ніж вона очікувала. 

– Женю, чому Ви вирішили вступати саме до польського вишу?

– По-перше, навчання в Польщі, за обраним мною напрямком, фінансово доступніше: в Україні це коштувало б на 4-8 тисяч гривень дорожче (в рік, – прим. авт.). По-друге, якщо обирати навчання за кордоном, то звісно це Польща – країна, яка знаходиться поруч, ближче їздити додому.

Довідка «Кола»: Для прикладу, вартість навчання за спеціальністю «Китайська мова, література та переклад» у Київському національному лінгвістичному університеті коштує 32 436, 00 гривень за рік

– Ви хочете стати перекладачем. Що Вас спонукало обрати саме китайську?

– Мови мені легко давались все життя. Коли прийшов час визначатись, задумалась, яку ж мову обрати вчити для подальшого навчання? Англійську вже знала, польську вивчила для того, щоб їхати в цю країну. Китайська здалась мені найперспективнішою. Та коли почали вчити її, зрозуміла для себе, що  це був правильний вибір, тому що мені ще і дуже цікаво. До речі, ми вивчаємо не лише ж мову, а і культуру цього народу, тобто опановуємо китаїстику.


Євгенія Васюта поїхала вивчати китаїстику в Польщу

Ви зауважили, що польську вчили для того, щоб їхати на навчання за кордон. Скільки знадобилось часу для бажаного рівня?

– Всього один рік. Цього мені було достатньо.

Вчити і практикувати мову – речі різні. Тим більш отримувати, сприймати  нові знання іноземною мовою? З Вашим рівнем польської все зрозуміло було відразу? Чи доводилось перепитувати?

– Звісно, спочатку було не все зрозуміло і не відразу приходили потрібні слова до голови. Але необхідно було пройти цей мовний бар’єр і вчитися розуміти іншими словами, коли щось забуваєш. А також запитувати у людей, що саме вони мали на увазі, коли не до кінця розумієш, про що йдеться.

– Чи велике у Вас на курсі навантаження? По скільки лекцій щодня?

– У порівнянні з іншими студентами, які вчаться в Польщі, у нас (про китаїстику, – прим. авт.) багато лекцій. Кілька днів по чотири пари, кілька по дві-три, тоді як у інших всього по три дні навчань і по дві лекції. У мене п’ять днів навчання у тиждень, у тих, хто вчить в нашому виші іспанську,  – шість.

– Викладачі більше намагаються охопити та подати інформації під час пар, чи задають більше на самостійне опрацювання? Багато задають додому?

– Не скажу, що багато. На лекціях нам викладачі намагаються максимально все пояснити, щоб на домашнє опрацювання лишалось менше. Найбільше й найскладніше приходиться саме з китаїстикою: вчити та розписувати ієрогліфи.

Ви, очевидно, підтримуєте спілкування зі своїми однокласниками та друзями, які навчаються в українських вищих навчальних закладах. Імовірно, що обговорювали й ділились враженнями про особливості студентського життя та навчання. Чим   відрізняється стиль викладання в польському виші?

– У нас викладачі подають матеріал так, щоб це було цікаво і зрозуміло. Для прикладу, викладач культурології приносить нам різні побутові речі країни, яку ми вивчаємо – чаї, журнали, книги. Це дуже захоплює й заохочує до вивчення матеріалу.

Чи забезпечує навчальний заклад гуртожитком?

– Мій університет не забезпечує гуртожитком, житло слід шукати самостійно. Я орендую квартиру з іншою українкою, яка навчається у моєму виші. До навчального закладу від вишу мені йти 30 хвилин, якщо добиратись трамваєм – 15 хвилин.

– В яку суму обходиться місяць проживання разом з комунальними?

– Знаю, що за проживання в польському гуртожитку деякі студенти платять 700 злотих (близько 5 тисяч гривень, – прим. авт.),  а це у порівнянні з житлом, де я винаймаю кімнату, – дуже дорого. Я плачу 550 злотих (менше 4 тисяч гривень, – прим. авт.) вже разом з комунальними і живу лише з однією дівчиною в кімнаті та двома студентами в інших кімнатах. Гуртожитки – це не завжди дешево.


Вулицями Познані

Що може дозволити собі студент польського вишу, чого не немає студент українського навчального закладу?

– У нас є віза, нам легше подорожувати. І тут (про Польщу, – автор) надається більше можливостей для підробітку. Я кажу як і про університет, де йдуть на зустріч, так і щодо роботодавців, котрі  надають можливість працювати по дві-три години в день.

– А яка саме може бути робота для студента у місті, в якому навчаєтесь?

– Якщо ти знаєш добре польську або англійську, то знайти роботу, звісно, буде легше. Знаю, що навіть в авіакомпанії студенти працюють. Якщо не знаєш, то все одно є варіанти. Для прикладу, можна піти пакувальником на заводи. Але серед моїх одногрупників ще ніхто не працює, на першому курсі складно поєднувати. Можливо, на другому-третьому це буде реальніше.

Де студенти, які навчаються в Польщі, проводять своє дозвілля?

– У Познані дуже багато різноманітних закладів відпочинку. Зокрема, кав'ярень. Можна піти пострибати на батутах, в аквапарк чи нічні клуби. Студенти, які навчаються тут,  можуть собі це дозволити.


Євгенія в одному з торговельних центрів польского міста

– Чи є ще українці серед Ваших одногрупників?

– Нас троє з України. Є ще дівчинка з Білорусі, решта – поляки. Багато українців у групах, які обрали за напрямок англійську мову.

– Як часто виходить їздити додому?

– Я й не думала, що матиму можливість так довго побути вдома. Після перших трьох місяців навчання (навчання в Євгенії почалось у жовтні, – автор) я приїхала додому на Новий рік. Згодом з’їздила в Познань на три тижні для здачі сесії і знову повернулась в Україну на час канікул. До Польщі приїхала вже в кінці лютого і почала другий семестр навчання. Наступного разу планую поїздку в Україну на Великдень.

Українські студенти возять з дому, як правило, готові страви та продукти харчування. А що з додому везе студент, який вчиться в Польщі?

– Брала багато побутових домашніх речей і одяг, не продукти. Для прикладу, пакети для сміття, столове приладдя, бо в Польщі це все коштує дорого.

Спираючись на свій студентський та досвід навчання знайомих на Батьківщині, які переваги вбачаєте у навчанні за кордоном, в порівнянні з системою навчання в Україні? Маю на увазі ланку вищої освіти.

– По-перше, це відсутність зайвих предметів: у моєму навчальному закладі йде зосередження саме на профільних науках.  А от, зі слів моїх однокласників, у них в Україні – дуже багато різноманітних, далеких від їхньої спеціальності, предметів. По-друге, ставлення викладачів до студентів: у моєму навчальному закладі ми відчуваємо себе на одному рівні, в Україні викладачі можуть поводити себе дещо зверхньо. По-третє, корупція. Звісно, що це стосується не кожен український вищий навчальний заклад, але, для прикладу, серед моїх знайомих є ті, хто іспитів без подарунків не може здати. Тут у нас – такого немає.


Будівля вишу, в якому навчається Євгенія

Чи розвіяли Ви для себе міфи про країну, в яку поїхали здобувати фах?

– Багато хто говорив, що поляки не люблять українців і якось не так до нас вставляться. Я цього не відчула. Якщо ти поводиш себе нормально, то таке ставлення і отримуєш.

– Які плани на майбутнє після отримання фаху?

– Для початку я хочу побачити Китай, зрозуміти, чи до душі мені ця країна. Для цього маю наміри полетіти за обміном в Китай і продовжити там навчання на магістра. Якщо зрозумію, що це не та країна, де б я хотіла жити й працювати, то розглядаю ще й інші варіанти – це Саудівська Аравія та ОАЕ.

– А окрім перекладача, не бачите для себе альтернативних професій?

 – Якщо не перекладачем, то я б ще хотіла повязати життя з танцями, оскільки 14 років займалась спортивно-бальним напрямком.

– Ви говорите займались? А нині не продовжуєте?

– У Польщі не танцюю поки що, бо складно знайти партнера.

– А в Україні працювати взагалі не маєте бажання? За яких умов Ви б повернулись?

– Як би це сумно не звучало, але взагалі немає бажання повертатись через обставини, в яких народ змушений виживати. Люди мусять на всьому економити, щоб хоч якось прожити і не замерзнути в себе вдома. Політики не дають молоді відкривати бізнес або влаштовуватись на гарну високооплачувану роботу, якщо в тебе немає зв’язків, бо це місце вже, очевидно, зайняте дитиною депутата. Я дуже люблю Україну, але дивлячись на те, як вона існує, поки що не маю бажання повертатися. Але не хочу також і загадувати, ніхто не знає, що буде далі.

Читайте також: Усе про ЗНО-2019: шпаргалка для учнів та батьків

Автор: Юлія Обелець

Інтерв'ю 05 березня, 10:00

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції