Юнак із окупованого Криму пише музичні твори для полтавських театралів

12 вересня, 18:30   0
Юний композитор став лауреатом Полтавської обласної премії імені Івана Котляревського. Фотоархів

9 вересня Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені М.В. Гоголя розпочав свій 82-й театральний сезон із незмінної класики – вистави «Наталка Полтавка».
Із цієї нагоди до театру запросили молодого кримського композитора, який неодноразово брав участь у музичному житті Полтавського театру, Шевкета Білялова. 18-річний хлопець, який вчиться на математика, пише музику до вистав не лише Полтавському театру, має нагороди, втім, вважає, що музика – це лише хобі.

Читайте також: Письменників, театралів та інших митців нагородили у Полтаві
Своїми досягненнями та планами на майбутнє хлопець ділився з журналістом «Кола».
– Як Ви розпочали співпрацювати з Полтавським театром імені Гоголя?
– З Полтавським театром я знайомий досить давно, а ось тісно співпрацювати ми почали більше ніж рік тому. Спочатку мені запропонував написати музику директор вашого театру Олексій Миколайович (Андрієнко – прим. авт.) для вистави «Майстер і Маргарита». Я довго сумнівався, чи зможу написати такий серйозний матеріал. Насправді, Олексій Миколайович сильно надихнув. Він повірив у мене, сказав, що все вийде. І справді, я почав роботу і через деякий час написав музику, і вона сподобалась актрисі, яка грає Маргариту. На фоні цієї композиції головна героїня зустрілася з Майстром.
– Розкажіть про процес створення музики для вистави «Майстер і Маргарита»
– Цю композицію я почав писати, коли мені було 17 років, тобто, це було рік тому . Сам процес створення проходив досить складно. Звичайно, все залежить від натхнення. Я не можу сказати, що витратив багато часу саме на написання, але в контексті роздумів – приблизно 2 місяці. Як я вже говорив, моя музика була адресована Маргариті та її переживанням. Тобто, коли писав, я розумів, що треба передати її внутрішній стан і думки. У виставі музику виконував театральний оркестр. До речі, саме він допомагав мені в написанні партитури, але саму музику писав я.
– Яке відношення Ви маєте до вистави «Наталка Полтавка»?
– Жодного. Я приїхав сюди на запрошення директора Полтавського театру на відкриття нового театрального сезону, а 11 вересня мені вручили премію (Полтавська обласна премія імені І.П. Котляревського) в номінації «Театральна діяльність». Звичайно, для мене це несподіванка.
– Чи співпрацюєте Ви з іншими театрами?
– Так, звичайно. Я вже написав музику до 8 вистав Кримськотатарському музично-драматичному театру і наразі планую працювати далі.
– Над чим Ви працюєте зараз?
– Нещодавно закінчив писати музику до ще складнішої за своєю драматургією вистави «Пролітаючи над гніздом зозулі» за мотивами Кіза. Це один із моїх серйозних творів, але спектакль ще тільки в розробці. Також я закінчив написання музики для вистави «Жінки» за мотивами п’єси Саймона «Дивна пара» (прем’єра вистави відбудеться у Полтавському театрі 30 вересня, режисер-постановник Цицино Кобіашвілі з Грузії – прим. авт.).
– Розкрийте секрет, на якому інструменті Ви граєте?
– Я граю тільки на фортепіано або синтезаторі, але в мене була мрія навчитись грати на скрипці. Усім відомо, що скрипалі мають абсолютний слух. У мене достатній слух, аби вигадувати музику, але визначити ноту, яка щойно лунала, я не можу. Тому для мене скрипка – це не тільки красивий інструмент, вона б мені подарувала великий стрибок у майбутнє.
– Що для Вас музика?
– Нещодавно я прочитав, що музика – це одне з найбільш невідомих мистецтв, тому що людина розуміє, як написати картину, розуміє, як створити скульптуру, але, як написати музику, мало хто уявляє. Вона приходить несподівано: іноді я думаю про матеріал – і вона народжується, а іноді вона з’являється випадково.
– Чи вважаєте «композиторство» справою свого життя?
– Спочатку я не любив музики і всіляко намагався від неї відкараскатися. Був період, коли нею взагалі не займався. Я навіть не намагався сісти за фортепіано. Але через деякий час моєму батьку друг привіз синтезатор із Америки. Відтоді мене це захопило. Писати музику почав приблизно 3 роки тому, хоча не маю музичної освіти як такої, лише 4 класи музичної школи. Зараз я знаходжусь у неоднозначному становищі, тому що, з одного боку, захоплююся музикою, а з іншого боку, вчуся у Сімферополі на фізико-математичному факультеті. Я хочу, щоб ці два ремесла йшли паралельно, але не знаю, що стане моїм основним заняттям, хоча всі мені кажуть, що музика – це моє призначення.
– Чи пов’язане музичне мистецтво з точними науками?
– Безумовно, так. Якщо подивитися на предмети в музичній консерваторії, наприклад, то там все пов’язане з математикою. Я думаю, що об’єднати ці протилежні, на перший погляд, предмети можливо. Таких прикладів безліч! Наприклад, Чехов, який був одночасно лікарем і драматургом.
–Нині Крим окупований, політика не впливає на Вашу творчість?
– Хоч я і живу в Криму, мені це не заважає. Музика не має жодного відношення до політики. Я можу її створювати, де завгодно. Поки в мене буде можливість їздити в неокуповану Україну, я буду це робити. Проблема тільки в часі.
– На створення музики Вас надихають українські мотиви?
– Рік тому, коли я був у Полтаві, активно мандрував місцевими музеями. Це було восени, саме тоді я побачив ці безкрайні поля, дерева різних форм та кольорів. Це дуже вплинуло на мене, і я відчув, що у мене в голові грає музика.
– Поділіться з нашими читачами своїми планами.
– Зараз мої музичні твори можна почути лише у театральних постановках, але я працюю над цим. Я хочу розвивати свій талант. Тому в моїх планах – написати фортепіанний концерт з оркестром. Нині готові вже дві частини, зараз я працюю над наступною. Коли закінчу і її, то вже буду думати, як втілити цей твір з оркестром. Це моя велика мрія.
Читайте також: У Полтаву привезуть виставу про війну на Сході України
Автор: Вероніка Приходько

Інтерв'ю 12 вересня, 18:30

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції