Свободівець Анатолій Ханко розповів про рік роботи у Полтавській обласній раді

07 листопада, 11:40   0
Анатолій Ханко, заступник голови Полтавської обласної ради. Фото Ніни Король

Анатолій Ханко обіймає посаду заступника голови Полтавської обласної ради уже майже рік. Нагадаємо, 11 грудня 2015 за його кандидатуру проголосували 50 депутатів із 70. Що встиг за цей час зробити для області, чи не «хитається» крісло, про зраду і перемогу, він розповів «Колу».
Коло: Минув майже рік Вашої роботи. Про які здобутки за цей період можна говорити?
Анатолій Ханко: Відкритість повинна бути у всьому, то ж я почав з відчнених дверей у своєму кабінеті. Я не веду таємних бесід. Зараз готую річний звіт і по днях розписую все, що вдалося зробити. Як депутат я стовідсотково був на всіх сесіях обласної ради та відвідав 80% комісій. За жодне голосування мені не соромно за цей рік. Я можу спокійно дивитися людям в очі.


 Про авто
– Дізнався про 2 автомобілі, якими міг користуватися. Взяв статистику, і виявилося, що у 2015році з січня по жовтень мій попередник наїздив на 198 тисяч гривень. За такий самий проміжок часу в 2016 році я наїздив на 20 тисяч гривень. Це були поїздки в АТО, до матерів загиблих, на вручення нагород. Відмова від авто не завадила мені  провести 86 зустрічей з громадянами області, на які я часто добирався автостопом, автобусами, електричками. Мені навіть дорікали – ти ж нікуди  не встигатимеш. Практика показала, що ідеально встигаю.


Про запити
– За рік я надіслав понад 350 запитів та звернень. Лише 10 відсотків з них допомогли. На жаль, не всі інструменти є, але дещо таки зроблено.
Про надра
– Полтавська область не роздавала надра. У цьому є і заслуга нашої фракції «Свобода», яка послідовно не давала голоси. І тепер ми бачимо наслідки: у першому читанні прийнятий законопроект 3038 (про направлення 5 відсотків ренти від видобутку нафти, газу і газоконденсату до місцевих бюджетів). Якщо він і в другому читанні набере необхідну кількість голосів і його підпише президент, то Полтавщина отримає 750 мільйонів гривень додатково. З них: 2,5 відсотка – у сільський бюджет місцевості, де видобувають нафту й газ, 1,5 відсотка – на район. Це дозволить суттєво поліпшити становище територіальних громад.


Про конкурси на посади
– Не так, як хотілося, але ми все-таки зрушили питання по конкурсах. Вони не є ідеальними. Раніше на сесіях тишком - нишком голосували за призначення на державні посади кандидатів. А зараз запустили процес голосування за тих кандидатів, які ретельно пройшли конкурс.
Про книги українською мовою
– Виявляється, щороку виділяється не менше 500 тисяч гривень на видавництво суспільно-значущих книг області. Я зробив все від мене залежне, щоб не надрукувалося жодної російськомовної книги. Максимум зусиль – щоб видавалися ідеологічні книги про учасників російсько-української війни.
Про рахунки у російських банках
– Протягом короткого часу досягли того, що державні установи більше не мають ні зарплатних карток, ні рахунків у російських банках.
Про віру
– Для мене як для націоналіста дуже гостро стоїть питання віри. Представники Московського патріархату підтримують сепаратизм на сході України. Це є деструктивним елементом всередині держави. У багатьох лікарнях та інтернатах є каплички Московського патріархату. Ми ведемо з цим явищем боротьбу. І їхня кількість зменшилася. Я вважаю, що якщо в державних закладах і можуть бути релігійні організації, то вони повинні мати українську сутність і душу.
Про ProZorro
– Ми – одні із перших серед обласних рад країни в лютому місяці ввели систему «ProZorro». Це була ініціатива нашої фракції й мені приємно, що голова обласної ради її підтримав, не зважаючи на те, що ми в різних політичних партіях.
Про спортивні майданчики
– Ми збільшили кількість будівництва спортивних майданчиків з 8 до 10 на рік. Чим більше ми будемо вкладати у спорт сьогодні, – тим менше будемо вкладати у медицину завтра.
Про дороги і медицину
– Цього року ми допомогли ремонтувати дороги у районах області. Це і Миргородський, і Решетилівський, і Диканський райони. Люди телефонували і просили латати дороги, я їздив особисто на ці ділянки. Обласна рада виділила на ремонт доріг 55 мільйонів гривень, частину – районні ради. Виділили додатково 500 тисяч гривень на кожен район. Хто ремонтував дахи, хто – лікарні, школи. Виділили кошти на слухові апарати, на апарат штучного вентилювання легень у дитячу лікарню.
Про сміття
– Ми профінансували закупівлю 25 одиниць сміттєзбиральної техніки у ті райони, які звернулися з таким проханням: Карлівський, Решетилівський та інші.
Про археологію
– 19 років ніхто не займався розвитком археології на Полтавщині. Цього року заклали 500 тисяч гривень на технічне забезпечення. У наступному році буде прописано близько 700 тисяч гривень на розкопки, картографічну роботу, друкування книг з археології. Це також моя ініціатива.


Коло:
А що не вдалося?
Анатолій Ханко: У нашій державі є певна вертикаль влади:  адміністрація, обласні ради, районні ради. Адміністрація намагається своє щось робити, нав’язати свою думку депутатам, ті в свою чергу своє роблять. Дуже багато фінансування з обласного бюджету припадає на великі міста, такі як Полтава, Кременчук, Лубни, Миргород. А на райони припадає менше коштів. Але у обласній раді поступово формується в хорошому сенсі сільське лоббі, яке намагається допомагати сільським громадам. Як на мене, цей процес буде довготривалим, але ми прикладемо максимальних зусиль, щоб ті кошти, які є в обласній раді пропорційно розприділялися і виділялися в сільські ради.
Коло: У своєму звіті за 100 днів роботи Ви констатували: «Сто днів – 100 відсотків результату». Також повідомили, що обласна рада зекономила 300 тисяч бюджетних грошей за рахунок відкритих торгів за системою «ProZorro». Cкільки коштів на даний час область зекономила за цією системою?  
Анатолій Ханко: До мене прийшли Олексій Сердюков та Вадим Ямщиков, депутат міськради, запропонували ввести систему «ProZorro». Провели перемовини з Олександром Біленьким, головою обласної ради, який підтримав пропозицію. І процес прозорості розпочався. Також готується програма відкритості у лікарнях. Щоб людина могла зайти в базу і подивитися, які ліки є в цій лікарні. Не буде такого, що лікар просить купити ліки, а вони в лікарні наявні.
Коло: На сьогодні «гарячим питанням» залишаються декларації державних чиновників. Ви зазначили, що ні Ви, ні Ваша дружина не володієте нерухомістю та автомобілями, а на рахунку в банку зберігаєте 3991 доларів і 75 000 гривень зберігаєте готівкою. Чому гривні вирішили не тримати у банківській установі?
Анатолій Ханко: Трішки навчило життя не тримати в банку, коли обвалився курс гривні.
Коло: На початку своєї діяльності на посаді держчиновника, Ви повідомили на своїй сторінці у Фейсбук: «Виявляється у мене непогана зарплата як для чиновника. Тому прийняв рішення, що я залишатиму собі середньо - статистичну зарплатню по Полтавщині, так справедливіше перед земляками. Зараз вона складає близько 3 500 гривень (буде стимул, щоб її рівень постійно зростав для всіх у області)». Тоді ж Ви написали, що кошти, які залишатимуться, Ви віддаватимете щомісяця на добрі справи. Що вдалося втілити у життя за допомогою цих внесків?
Анатолій Ханко: За рік близько 100 000 гривень я віддав на добрі справи. Кошти приблизно ділив на три частини: на ліки, на потреби АТО, на інші потреби (ремонти, пожертви на церкву, на видання книг). З них більше 22 000 гривень було віддано на потреби АТО. Щомісяця на своїй сторінці у Фейсбук я викладаю звіти про витрату грошей.
Коло: Чи були випадки, коли Ви відмовили у фінансовій допомозі?
Анатолій Ханко: Такого не пам’ятаю. Все одно хоч якихось 100-200 гривень давав.
Коло: Зараз Ваша заробітна плата становить 11 650 гривень. Чи це вся сума Ваших заробітків? Чи є премії?
Анатолій Ханко: В сукупності з преміями і з державною таємницею та із ставкою сума виходить щомісяця приблизно 11 000 – 11 650 гривень. Окрім цього я отримав 4000 гривень відпускних. Також раз на рік виділяється матеріальна допомога на поліпшення соціально – побутових умов у розмірі 11 650 гривень. Я її отримав наприкінці серпня. З цієї суми залишив 50 гривень дружині на морозиво, а решту суми розприділив на ремонт машини в АТО, на розвиток молодіжної громадської організації «Сокіл», на археологічну розвідку в Миргородському районі, на акустичну систему в школу села Піщане Решетилівського району, на посуд в дитячий садочок.
Коло: А як ваша родина ставиться до того, що у сімейному бюджеті залишається лише третина заробітної плати ?
Анатолій Ханко: Із дружиною я знайомий з 2009 року. Познайомилися у ВО «Свобода». За цей час вона зрозуміла, хто я. Дружина також націоналістка. Для нас потреби держави на першому плані. Рідко ходимо у кафе, бо дружина смачно готує. Я стараюся робити якісь невеличкі приємні сюрпризи для неї, щоб підтримати її. Звичайно не завадило б залишати всі фінанси в сім’ї. Але доки в країні війна жити на широку ногу це не правильно. Кожен із чиновників має це зрозуміти.
Коло: Якщо Ви віддаєте більшість свого доходу на благодійність, то звідки взялися задекларовані фінансові активи?
Анатолій Ханко: Близько семи років тому я взяв собі за правило близько 1000 гривень щомісяця відкладати на купівлю власного житла. На жаль, рахунок накопичується не так швидко як хочеться. Вдається заощаджувати ще й тому, що ми з дружиною проживаємо у помешканні родичів, які поїхали на заробітки. Ми з дружиною сільські люди. Маємо огороди у батьків, де весною саджаємо, восени збираємо. Тож економія ще й на продуктах харчування. Бо по нинішніх цінах купувати дорого.
Коло: Також Ви задекларували дохід у розмірі 33 гривень за донорство в Обласному центрі переливання крові. Як давно Ви являєтеся донором крові? Що наштовхнуло на такий крок?
Анатолій Ханко: Донором крові я є вже 16 років. Вперше здав кров на своє вісімнадцятиріччя. В дитинстві прочитав книгу про донорство і почав цікавитися цим. Дав собі зобов’язання, що коли мені виповниться 18 років, я стану донором. І у свій День народження вранці здав кров, а ввечері зробив татуювання у формі тризуба з написом «Слава Україні!». З 18 років чотири рази на рік я здаю кров (Rh 3+). Здавав також в Центрі Охматит. Себе добре почуваю, бо кров часто оновлюється. В 2014 році був поранений в Ілловайську, тому рік не здавав. Намагаюся залучати до цього друзів. Тримаю в серці надію, що моя «бандерівська» кров зробить свою справу, і людина, яка її отримає, стане україноналаштованою.
Коло: Відомо, що з березня 2016 року у Вашому кабінеті з’явився каркас для плетіння маскувальної сітки та пункт для збору кришечок з пластикових пляшок та мукулатури.
Анатолій Ханко: Ідея плести сітки виникла, бо хотів державним чиновникам нагадувати, що в державі йде війна. І будь-яка допомога важлива. Кімнату для відпочинку я перетворив на своєрідний склад макулатури, кришечок, батарейок. У ній виготовляються маскувальні сітки. За рік у кабінеті я назбирав до тонни макулатури. В апараті всі вже знають про це і приносять то кришечки, то макулатуру. Деякі депутати та чиновники інколи приходять спеціально, щоб хоч вузлика зав’язати. А коли людина зав’язала вузлика на сітці, то може хоч виникне бажання якусь копійку передати на потреби хлопцям в АТО. Таким чином у кабінеті сплели вже три сітки і на цьому не зупиняємося. В’яжемо на фронт вже четверту, білу.
Коло: Перед сесією Полтавської обласної ради 28 жовтня, Ви заявили: «Порву за мову!» Що Ви мали на увазі? Чи підтримав депутатський корпус таку поправку до регламенту?
Анатолій Ханко: Хочу чути більше української мови. Тому вніс пропозицію до регламенту, щоб тим депутатам, які хочуть виступати на російській мові, було надано перекладача. Сподіваюсь, ініціативу підтримають на наступній сесії, хоча ноти песимізму уже відчуваються.
Коло: ВО «Свобода» втрачає важелі впливу у районних радах, Ваші побратими були зняті з посад голови та заступника районних рад у Полтаві. У чому проблема?
Анатолій Ханко: У тому, що ми не стали частиною корумпованого механізму на чолі із Андрієм Матковським – Олександром Мамаєм.

Ми не пішли на їхні пропозиції, а залишилися в опозиції і намагаємося максимально висвітлювати їхні схеми, протистояти "дерибану", особливо загарбанню полтавської землі. У міській раді не надають громадянам землю, натомість наближені особи отримують десятки гектарів задарма.


Тож відбувається певна політична помста з боку цих хлопців. На жаль, багато депутатів в тому числі з опозиційних сил у Полтаві тісно співпрацюють із Мамаєм і Матковським, а ВО «Свобода» залишилася єдиною опозиційною силою районних рад міста. Але ми за посади не тримаємося. Якщо я прийшов на посаду із окопа, то з цього крісла я повернуся в окоп.

До теми: Анатолій Ханко подав декларацію.
Алла Силка

Інтерв'ю 07 листопада, 11:40

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції